Постанова № 41905243, 09.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року Справа № 813/7605/14

16 год. 19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Завалишин Ю.О.,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» (далі - позивач, ДТГО "Львівська залізниця") з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ у Виноградівському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006471700 та № 0006481700 від 26.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 11.08.2014 року, та, як наслідок, прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Звернув увагу, що ДПІ у Виноградівському районі помилково прирівняні окремі дільниці, які входять до складу Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», до самого Відокремленого підрозділу, оскільки такі не є ні філіями, ні представництвами, не включені до ЄДРПОУ та не мають затвердженого положення. Пояснив, що Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» належить до категорії відокремлених підрозділів, які уповноважені нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб, та відповідно сплачує податок до бюджету м. Ужгород, тобто за своїм місцезнаходженням, відповідно до вимог п.п. 168.4.3 п. 168.3 ст. 168 ПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином /а.с.190/, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту від відповідача не надходило.

24.11.2014 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду за вх. № 41003 надійшло заперечення на позовну заяву /а.с.125-126/. Відповідач зазначив, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та відповідають нормам чинного податкового законодавства. Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» в порушення п. п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року перерахував податок на доходи фізичних осіб за місцезнаходженням адміністративно-господарського управління (м. Ужгород), а не за місцезнаходженням структурних підрозділів, які входять до складу відокремленого підрозділу. Вищевказане, на переконання ДПІ у Виноградівському районі, привело до несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету за місцезнаходженням дільниць, які входять до складу Відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» в сумі 3923245,37 грн., у т.ч. по: Свалявському р-ну - 53528,68 грн.; Мукачівському р-ну - 640868,86 грн. Воловецькому р-ну - 95859,88 грн.; Виноградівському р-ну - 367877,62 грн.; Великоберезнянському р-ну - 200040,13 грн.; Перечинському р-ну - 29072,59 грн.; Сколівському р-ну - 174365,79 грн.; Берегівському району - 966712,22 грн.; Ужгородському району - 1169166,37 грн.; Турківському р-ну - 88575,21 грн.; Хустківському - р-ну 65140,50 грн.; Тячівському р-ну - 47326,84 грн.; Іршавському р-ну - 24710,68 грн. Враховуючи вищевикладене, на переконання відповідача, податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 12/20/07-01-22-01/25449675 від 11.08.2014 року / а.с.12-105/.

В акті перевірки від 11.08.2014 року зафіксовано, зокрема, наступне порушення позивача: п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України в частині несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб на доходи до бюджету за місцезнаходженням дільниць, які входять до ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» в сумі 3923845,37 грн., в т.ч.: Свалявському р-ну - 53528,68 грн.; Мукачівському р-ну - 640868,86 грн. Воловецькому р-ну - 95859,88 грн.; Виноградівському р-ну - 367877,62 грн.; Великоберезнянському р-ну - 200040,13 грн.; Перечинському р-ну - 29072,59 грн.; Сколівському р-ну - 174365,79 грн.; берегівському району - 966712,22 грн.; Ужгородському району - 1169166,37 грн.; Турківському р-ну - 88575,21 грн.; Хустківському р-ну - 65140,50 грн.; Тячівському р-ну - 47326,84 грн.; Іршавському р-ну - 24710,68 грн. / а.с.104/.

На підставі вищезгаданого акту, податковим органом прийнято, зокрема:

· податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006471700 від 26.08.2014 року /а.с.10/, відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п на суму 139710,74 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 58557,11 грн.);

· податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006481700 від 26.08.2014 року /а.с.11/, відповідно до якого позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п на суму 494557,01 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 207833,02 грн.).

Позивач не погоджуючись із вищевказаними рішеннями контролюючого органу та сумою грошового зобов'язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З врахуванням характеру спору, спір виник щодо місця сплати податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 року, відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Відповідно до п. 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України (далі - ПК України), взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Платниками податків, згідно з п. 15.1 ст. 15 ПК України, визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ВП «Ужгородська дирекція» ДТГО «Львівська залізниця») згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій перебуває в організаційно-правовій формі філія (інший відокремлений підрозділ) з правовим статусом суб'єкта: без права юридичної особи /а.с.106/.

Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» створений на виконання Наказу державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Міністерства України № 232-Ц від 20.06.2000 року «Про реорганізацію відділків залізниць та державних підприємств по перевезенню вантажів і пасажирів» та Наказу Львівської державної залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Міністерства транспорту України № 246/Н від 03.07.2000 року «Про реорганізацію відділів залізниць та державних підприємств по перевезенню вантажів і пасажирів» шляхом реорганізації Ужгородського відділку у Ужгородську дирекція залізничних перевезень (відособлений структурний підрозділ Львівської державної залізниці), при цьому правонаступником майнових прав і обов'язків реорганізованого відділку Львівська державна залізниця /а.с.14/.

ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» взято на податковий облік 02.11.2000 року /а.с.14/.

Суд зазначає, що в розумінні п. 15.1 ст. 15 ПК України ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» є структурним підрозділом ДТГО на підставі затвердженого 05.11.2009 року Положення про Відокремлений підрозділ «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» який взятий на облік як платник податку на доходи фізичних осіб за місцезнаходженням суб'єкта господарювання: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Тихого, 8, та на якого покладено обов'язок зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

Податковим агентом, як передбачено п. 18.1 ст. 18 ПК України, визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений ст. 168 ПК України.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.п.168.4.1 п.168.4 ст.168 ПК України, податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Як передбачено п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПК України, суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Згідно з вимогами п.п.168.4.4 п.168.4 ст.168 ПК України, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вказаний підрозділ за своїм місцезнаходженням сплачує (перераховує) суми утриманого податку на доходи фізичних осіб на відповідний розподільчий рахунок, відкритий в територіальному управлінні Державного казначейства України. Вказана обставина визнається сторонами, а тому не потребує доказування.

Статтею 64 Бюджетного кодексу України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Органи Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі № 5292 від 19.07.2007 року "Про відокремлені та структурні підрозділи юридичної особи" аналізуючи норми Цивільного та Господарського кодексів України та норми податкового законодавства дійшов висновку, що в переліку платників податків відсутні структурні підрозділи юридичної особи, та вважає, що існує очевидна різниця між визначенням "структурний підрозділ" та "відокремлений підрозділ". Структурним підрозділом підприємства (організації, установи) є така його ланка, яка має чітко визначені функції у виробничому процесі, відмінні від функцій інших ланок, та в силу цього входить у ціле як організаційно відокремлена від інших підрозділів частина підприємства (організації, установи). Відокремлений підрозділ юридичної особи розташований поза межами місцезнаходження юридичної особи та виконує всі або частину її функцій.

Аналізуючи вимоги ст. 64 Господарського кодексу України суд прийшов до переконання про помилкове прирівнювання відповідачем структурних підрозділів ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» до відокремлених підрозділів, оскільки такі є виробничими структурними підрозділами та не мають затверджених ДТГО положень, які б надавали їм статус відокремлених підрозділів та у відповідності до ч. 4 цієї статті не погоджував питання про розміщення таких підрозділів ДТГО «Львівська залізниця» з відповідним органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку, оскільки діяльність таких пункту процедури погодження не потребує.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Суд звертає особливу увагу, що в розумінні положень ПК України, ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» юридично наділений статусом податкового агента.

В свою чергу судом встановлено, що вказаним підрозділом подано ДПІ в м. Ужгороді податкові розрахунки за ІІI-IV квартал 2012 року, такі прийняті податковим органом, зауважень щодо подання податкових розрахунків за неналежністю ДПІ в м. Ужгороді не зазначено /а.с.123-145/.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» виконано обов'язок в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету, сплативши (перерахувавши) суми податку за своїм місцезнаходженням: до бюджету м. Ужгород, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, згідно з призначенням платежу яких - прибутковий податок з авансу та з зарплати за відповідний період 2012 року / а.с.146-175/.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано суду доказів щодо повноважень структурних підрозділів ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» діяти від вказаного Відокремленого підрозділу у відносинах щодо оформлення трудових відносин з працівниками, а відтак, такі не наділені законодавчо правами та обов'язками податкового агента (нараховувати заробітну плату найманим працівникам та сплачувати (перераховувати) до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки норми чинного законодавства чітко розмежовують сутність, права та обов'язки відокремленого та структурного підрозділів, суд констатує помилковість тверджень відповідача щодо обов'язку нарахування та сплати спірного податку за місцезнаходженням структурних підрозділів ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вказаних положень законодавства та зазначених у ст. 2 КАС України критеріїв, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які мають значення для їх прийняття, а також з порушенням принципу пропорційності, оскільки не відображають реальних порушень позивача.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. З огляду на вищевикладене та з врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 4758 від 30.10.2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду в розмірі 487,20 грн., та з врахуванням вищевикладеного, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0006471700 від 26.08.2014 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0006481700 від 26.08.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 01059900) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.