Постанова № 41905172, 08.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 804/18787/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

за участю:

представника позивача Полякова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Маргангецький рудоремонтний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" (надалі - Позивач, ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач, Нікопольська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ Форми «Р» від 03.11.2014 року № 0004202201.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає висновки оскаржуваної перевірки хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі наказу від 14.10.2014 № 1379 Нікопольською ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ «Марганецький рудоремониний завод» (код ЄДРПОУ 05448389) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕИЛЕР» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 39123844) та ТОВ «АНРІОН» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 39123818) за період з 01.07.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складено Акт від 17.10.2014 за №2997/221/05448389 (далі- Акт).

Перевіркою ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» встановлено порушення позивачем п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 317160 грн., у т. ч. за липень 2014 року - 76800 грн, серпень 2014 року - 240 360 грн.».

В результаті проведення документальної позапланової виїзної перевірки Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 03.11.2014 року № 0004202201, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання із податку на додану вартість загальній сумі 475740,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 317160,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 158580,00грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку Акту перевірки ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» не підтверджено реальність отримання товарів від ТОВ «Вейлер» та ТОВ «Анріон».

Відповідач зазначає, що інформація щодо наявності у зазначених постачальників ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» наявності кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності, відсутня.

Отже, перевіркою не підтверджується факт реальності проведених операцій з урахуванням фізичних та технічних можливостей підприємства та віддаленості контрагентів один від одного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що у липні 2014 року ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» в особі голови правління Корогодсього І.П. (Покупець) укладено з ТОВ "ВЕЙЛЕР", в особі директора Шулежко Ю.Ю. (Продавець) договір поставки від 18.07.2014 № 180714. Предмет договору: продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його. Найменування, кількість, асортимент та ціна товару, що постачається, визначаються у додатках до даного договору, які є невідємною частиною договору. Якість товару повинна відповідати чинним стандартам, що є чинними на території України для відповідної категорії товару. Ціни на товар встановлюються у національній валюті України. Орієнтовна вартість договору складає 5000000 грн, у т.ч. ПДВ - 833333,33 грн. Приймання - передача товару оформлюється накладною на відпуск товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін у 2-х оригінальних примірниах. Приймання - передача товару по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов договору, що визначені у додатках до договору. Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок, на умовах EXW Інкотермс 2010.

Крім того, ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» укладено з ТОВ Анріон» (рноспп 39123818) доовір поставки від 01.08.2014 № 010814. Предмет договору: продавець зобов'язується передати на умовах договору у власність покупця товар виробничо - технічного призначення. Найменування, кількість, асортимент та ціна товару, що постачається, визначається у додатках до договору, які є невідємною частиною договору. Орієнтовна вартість договору складає 5000000 грн, у т.ч. ПДВ - 833333,33 грн. Передача товару: продавець зобов 'язаний передати покупцеві товар, а покупець прийняти його. Приймання - передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін у 2-х оригінальних примірниках: 1- покупцю, 1- продавцю. Приймання - передача товару по кількості, якості асортименту та комплектності згідно умов договору, що визначені в додатках до договору.Поставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок на умовах EXW правил Інкотермс 2010. Строк дії договору: даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 11.08.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Суд зазначає, що позивачем було надано всю первинну документацію підприємства на підтвердження реальності оскаржуваних угод. Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального вчинення правочинів з придбання товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності спірних правочинів.

Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому відповідач робить висновок про непідтвердження факту реальності проведених операцій з урахуванням фізичних та технічних можливостей підприємства та віддаленості контрагентів один від одного, оскільки відповідно до звіту 1 ДФ за 2 квартал 2014 року, у ТОВ «Вейлер» у штаті працювало 3 особи, у ТОВ «Анріон» - 1 особа.

Разом з тим, суд критично відноситься до зазначених тверджень відповідача, оскільки посилання перевіряючого органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару. Зазначена позиція також відображена в ухвалі Вищого Адміністративного Суду від 08.08.2012 р. у справі № К/9991/42185/12.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних та дефектність сертифікатів якості на товар (відсутність інформації щодо виробника товарів) як на одну з підстав нереальності угод та відповідно завищення податкового кредиту позивача з ПДВ, оскільки безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки відсутністю або неправильністю складення товарно-транспортних накладних. Так в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 Вищий адміністративний суд України вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Підставами для формування податкового кредиту є наявність відповідної податкової накладної, яка була оформлена Продавцем та надана Покупцеві, а також у встановленому порядку зареєстрована в реєстрі. Товарно - транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, а є лише доказом факту перевезення товару.

Крім того, вимога щодо встановлення сертифікатів якості на товар взагалі виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України податковим органам (ст.20). Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію) і в залежності від їх наявності або відсутності робити висновок про нікчемність господарських операцій. Крім того, сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт укладання угод та поставки товарів.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостей ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод", яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про невідповідність фактичним обставинам висновків позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Марганецький рудоремониний завод» (код ЄДРПОУ 05448389) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕИЛЕР» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 39123844) та ТОВ «АНРІОН» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 39123818) за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, незаконність податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0004202201 та необхідність його скасування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийнятого рішення належним чином не довів.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Маргангецький рудоремонтний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 03.11.2014 року № 0004202201, яким Публічному акціонерному товариству "Маргангецький рудоремонтний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 475740 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Маргангецький рудоремонтний завод" (р.н.о.к.п.п. 05448389) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2014 року

Суддя Д.О. Власенко