Постанова № 41905136, 03.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 р. Справа № 804/14941/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріЖижиній К.П. за участю: позивача представника позивачаОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0019511703 від 02.09.2014 року, №0019521703 від 02.09.2014 року, №0019541703 від 02.09.2014 року, вимогу про сплату боргу №0019551703 від 02.09.2014 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0019561703 від 02.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі висновків, викладених у акті від 01.08.2014 року № 68/10/04-10-17-03/19/НОМЕР_1, податковим органом 02.09.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» за №0019511703, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19 419,73 грн., №0019521703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22 957,50 грн., №0019541703, яким нараховані штрафні санкції у сумі 510 грн., вимогу про сплату боргу №0019551703 від 02.09.2014 р. зі сплати єдиного внеску, якою донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 35 937,05 грн. і рішення №0019561703 від 02.09.2014 р. про застосування штрафних санкцій, яким нараховані штрафні санкції у сумі 1796,85 грн. Позивач з зазначеними рішеннями не погоджується, вважає їх безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягають скасуванню, оскільки висновки викладені в акті перевірки є такими, що не відповідають положенням діючого податкового законодавства.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.05.1999 року Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

З 07.07.2014 року по 25.07.2014 року працівниками Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, утримання та перерахування до бюджету сум єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 68/10/04-10-17-03/19/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу, а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат, а саме: в книзі обліку доходів і витрат (Форма №10) в графі 3 «Розмір отриманих доходів від здійснення діяльності (за день, місяць, квартал, рік)» відображено не фактично отримані доходи по датам їх отримання, а суми податкових зобов'язань за датами актів прийому-передачі виконаних робіт та датами податкових накладних; невідображення в книзі обліку доходів та витрат в графі 4 реквізитів документів, що підтверджують понесені витрати; незаповнення графи «Чистий дохід»; в графі 6 «Витрати виробництва та обігу, у тому числі, товарів, що реалізовані, товарно-матеріальних цінностей, що використані у виробництві продукції (грн.)» сума за рік, що перенесена в графу 4 Додатку 7 до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 р., не відповідає сумі щомісячних витрат, записаних в цій графі. Фактично сума витрат з січня по грудень 2011 року становить 344 251,10 грн., а в підсумковій строчці та в гр.4 Додатку 7 сума витрат становить 347430,00 грн. Таким чином, сума витрат за 2011 рік завищена на 3178,90 грн. (в т.ч. витрати на електроенергію 2 585,41 грн., відображені в гр.6 замість гр. 10 Книги обліку доходів і витрат); на зворотному боці 17 аркушу книги обліку доходів і витрати 15.05.2012 р. вписано витрати на придбання дизельного палива у розмірі 3 975,37 грн. без ПДВ, а згідно первинних документів на закупку дизельного палива 15.05.2012 р. у ПАТ «Укрнафта»,00135390, згідно накладних №№15005/7029, 15006/7029 придбано дизельного палива на суми 1686,74 грн. без ПДВ та 1842,80 грн. без ПДВ, що в сумі становить 3529,54 грн. Таким чином сума витрат за 2012 рік завищена на 445,83 грн.

Перевіркою встановлені взаємовідносини між Павлоградською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.11.2010 р., відповідно до якого Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 надано в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено: нежитлові приміщення №8,9 загальною площею 177,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» №22316856 від 30.03.2009 р. Зазначене складське приміщення не може бути гаражем для автомобілів, які Фізична особа-підприємець використовує у своїй господарській діяльності за видом діяльності «вантажний автомобільний транспорт» та отримав доходи в перевіряємому періоді за надання транспортних послуг.

Перевіркою встановлені взаємовідносини між ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпробленерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору про постачання електричної енергії від 12.07.2010 р. №999. Перевіркою встановлено: за договором №999 від 12.07.2010 року Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок в майстерні ФОП ОСОБА_3, розташованої за адресою: 51400, АДРЕСА_1; завищення валових витрат, а саме:за 2011 рік на 34060,01 грн.; за 2012 рік на 43265,07 грн.; за 2013 рік на 26240,01 грн. за рахунок помилок у веденні обліку витрат, що описано в п.2.1 акту та за рахунок включення до витрат сум оплати за електроенергію, що не пов'язано з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3 та отриманими доходами за видом діяльності «діяльність автомобільного вантажного транспорту».

Перевіркою встановлено порушення вимог п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу, описані у п.2.1.2 акту перевірки - заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальну суму 34060,01 грн., за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 на загальну суму 43265,07 грн., за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 26240,01 грн.

Перевіркою встановлено: заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальну суму 34 060,01 грн., за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 43 265,07 грн., за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму 26 240,01 грн.; недоплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 5 110,01 грн.; недоплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 6 489,76 грн.; недоплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 3 936,01 грн.

Перевіркою встановлено: завищення податкового кредиту у сумі 19202 грн., у тому числі у тому числі за лютий 2011 р. у сумі 430 грн., за березень 2011 р. у сумі 636 грн., за квітень 2011 р. у сумі 1 694 грн., за травень 2011 р. у сумі 1 373 грн., за червень 2011 р. у сумі 51 грн., за липень 2011 р. у сумі 475 грн., за жовтень 2011 р. у сумі 1017 грн., за листопад 2011 р. у сумі 500 грн., за грудень 2011 р. у сумі 517 грн., за січень 2012 р. у сумі 500 грн., за лютий 2012 р. у сумі 545 грн., за березень 2012 р. у сумі 737 грн., а квітень 2012 р. у сумі 961 грн., за травень 2012 р. у сумі 1126 грн., за липень 2012 р. у сумі 1151 грн., за вересень 2012 р. у сумі 568 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 757 грн., за листопад 2012 р. у сумі 568 грн., за січень 2013 р. у сумі 568 грн., за лютий 2013 р. у сумі 574 грн., за березень 2013 р. у сумі 597 грн., у квітні 2013 р. у сумі 500 грн. у травні 2013 р. у сумі 583 грн., у червні 2013 р. у сумі 578 грн., у липні 2013 р. у сумі 1105 грн., у жовтні 2013 р. у сумі 103 грн., у листопаді 2013 р. у сумі 215 грн., у грудні 2013 р. у сумі 205 грн.; сума зобов'язань звітного (податкового) періоду зменшувалася на суму податкового кредиту з податкових накладних, виписаних ВАТ «Дніпрообленерго», ПАТ «Дта ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» Павлоградський РЕМ при продажу ФОП ОСОБА_3 електроенергії, що в подальшому не використовувалася в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіркою встановлено: неправильність нарахування єдиного внеску на суму отриманого доходу, на який нараховується єдиний внесок і донараховано єдиного внеску на загальну суму 35 937,05 грн.

Згідно висновків вказаного Акту встановлені порушення ФОП ОСОБА_5: вимог пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 р. зі змінами та доповненнями, а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат; вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. в результаті чого за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за перевіряє мий період на суму 15 535,78 грн.; вимог пп.198.3, пп.198.4 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу, а саме завищення податкового кредиту, за рахунок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. на загальну суму - 19 202 грн., у тому числі за лютий 2011 р. у сумі 430 грн., за березень 2011 р. у сумі 636 грн., за квітень 2011 р. у сумі 1 694 грн., за травень 2011 р. у сумі 1 373 грн., за червень 2011 р. у сумі 51 грн., за липень 2011 р. у сумі 475 грн., за жовтень 2011 р. у сумі 1017 грн., за листопад 2011 р. у сумі 500 грн., за грудень 2011 р. у сумі 517 грн., за січень 2012 р. у сумі 500 грн., за лютий 2012 р. у сумі 545 грн., за березень 2012 р. у сумі 737 грн., а квітень 2012 р. у сумі 961 грн., за травень 2012 р. у сумі 1126 грн., за липень 2012 р. у сумі 1151 грн., за вересень 2012 р. у сумі 568 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 757 грн., за листопад 2012 р. у сумі 568 грн., за січень 2013 р. у сумі 568 грн., за лютий 2013 р. у сумі 574 грн., за березень 2013 р. у сумі 597 грн., у квітні 2013 р. у сумі 500 грн. у травні 2013 р. у сумі 583 грн., у червні 2013 р. у сумі 578 грн., у липні 2013 р. у сумі 1105 грн., у жовтні 2013 р. у сумі 103 грн., у листопаді 2013 р. у сумі 215 грн., у грудні 2013 р. у сумі 205 грн.; вимог п.44.1, п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу, а саме не забезпечено зберігання та не надано на перевірку документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р.; вимог п.51.1 ст.51, пп.176.2 «б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу, а саме - податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (відомості за формою 1ДФ) до Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надано в неповному обсязі; вимог абз.1,2, п.2 ст.6, абз.2 п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 35 937,05 грн.

На підставі акту перевірки від 01.08.2014 № 68/10/04-10-17-03/19/НОМЕР_1, контролюючим органом 02.09.2014 року були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» за №0019511703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачуються фізичними особами за результатами декларування на суму 19 419,73 грн. з яких 15 535,78 грн. основного платежу та 3 883,95 грн. за штрафними санкціями; №0019521703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 22 957,50 грн. з яких 19 202 грн. основний платіж та 3 755,50 грн. штрафні санкції; податкове повідомлення-рішення №0019541703, яким нараховані штрафні санкції у сумі 510 грн., направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №0019551703 від 02.09.2014 р. зі сплати єдиного внеску, якою донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 35 937,05 грн. та прийнято рішення №0019561703 від 02.09.2014 р. про застосування штрафних санкцій, яким нараховані штрафні санкції у сумі 1 796,85 грн.

Правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи законність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у тому числі і витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, для того, щоб зменшити розмір валового доходу на витрати, які пов'язані з його отриманням необхідно, щоб такі витрати повинні бути оплаченими, товар (роботи, послуги) повинні бути отримані, витрати повинні бути пов'язаними з отриманням доходу.

Таким чином, у фізичної особи-підприємця виникає право відносити витрати з придбання електричної енергії, виключно у разі якщо такі витрати прямо пов'язані з наданням послуг у сфері основного виду господарської діяльності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до вимог статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняється від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Для перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу податковим органом використано відомості, відображені в деклараціях про доходи фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, надані для перевірки первинні документи, що підтверджують витрати, банківські документи про рух коштів на рахунку, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання дизельного палива, акти списання запасних частин та комплектуючих на власні автомобілі, відомості нарахування заробітної плати та утримань з неї, акти виконаних робіт, відомості книги обліку доходів та витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Підставою для висновку податкового органу про завищення валових витрат, завищення податкового кредиту та заниження єдиного внеску стало включення до витрат та до податкового кредиту, сумм оплати за електроенергію, що не повязано з господарською діяльністю позивача та отриманими доходами за видом діяльності «діяльність автомобільного вантажного транспорту».

З наданих в судовому засіданні документів, суд, встановив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.11.2010 року для обслуговування нежитлових приміщень, що перебувають у власності зазначеного підприємця за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно договору купівлі-продажу позивачу належать нежитлові приміщення №8,9 загальною площею 177,6 кв.м. у будівлі складу цегляного, загальною площею 1084,5 кв.м., зазначеного за планом під літерою «Н».

12.07.2010 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» було укладено договір №999 про постачання електричної енергії за цією ж адресою на майстерні ФОП ОСОБА_3

На виконання договору позивачем отримано та спожито електроенергії згідно первинних документів: актів приймання-передавання товарної продукції та рахунків.

Судом встановлено, що позивач відносив до валових витрат суми оплати за електроенергію у сумі 33 466,52 грн. за 2011 рік, 42 819,24 грн. за 2012 рік, 26 240,01 грн. за 2013 рік, обґрунтовуючи це тим, що надана електроенергія використовується у господарській діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, що призвело, на погляд податкового органу, до заниження оподатковуваного доходу на 34 060,01 грн. за 2011 рік, на 43 265,07 за 2012 рік, на 26 240,01 за 2013 рік.

Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 в суму податкового кредиту за звітний період включені суми податку на додану вартість по договірним відносинами з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго».

Включення до податкового кредиту сум податку здійснювалось фізичною особою-підприємцем згідно податкових накладних, виписаних ВАТ «Дніпрообленерго» за №2346/6002/8 від 31.01.2011 рік на суму 430,33 грн., №2495/6002/8 від 31.03.2011 рік на суму 635,88 грн., №2633/240 від 30.04.2011 року на суму 1693,80 грн., №24793/6002/8 від 31.12.2010 на суму 358,23 грн., №2357/240 від 31.05.2011 на суму 1015,17 грн., №2434/240 від 30.06.2011 на суму 50,81 грн., №2447/6002/8 від 28.02.2011 року на суму 474,97 грн., №2435/240 від 01.07.2011 року на суму 1017,00 грн., №955/240 від 30.11.2011 року на суму 500,05 грн., №2575/240 від 31.12.2011 року на суму 517,08 грн., №2609/240 від 31.10.2014 року на суму 500,00 грн., №2436/0240 від 29.02.2012 на суму 544,64 грн., №2502/240 від 31.03.2012 року на суму 737,36 грн., №2402/240 від 30.04.2012 року на суму 960,92 грн., №2373/240 від 31.05.2012 року на суму 1125,92 грн., №2616/240 від 31.07.2012 року на суму 1150,56 грн.

Також включення до податкового кредиту сум податку здійснювалось фізичною особою-підприємцем згідно податкових накладних, виписаних ПАТ «ДТЕК Дніпробленерго» Павлоградський РЕМ за №2415/240 від 30.09.2012 року на суму 568,02 грн., №2509/240 від 31.08.2012 року на суму 757,36 грн., №2690/240 від 30.11.2012 року на суму 568,02 грн., №2403/240 від 31.12.2012 року на суму 568,02 грн., №591/240 від 03.01.2013 року на суму 567,64 грн., №298/240 від 05.02.2013 року на суму 573,66 грн., №479/240 від 06.03.2013 року на суму 596,50 грн., №146/240 від 01.04.2013 року на суму 500,12 грн., №393/240 від 07.05.2013 року на суму 582,80 грн., №1165/240 від 11.06.2013 року на суму 578,13 грн., №362/240 від 04.07.2013 року на суму 1104,59 грн., №468/240 від 05.09.2013 року на суму 102,91 грн., №497/240 від 06.11.2013 року на суму 214,94 грн., №475/241 від 04.12.2013 року на суму 204,62 грн.

Отже, позивачем, у перевіряємому періоді при визначенні суми ПДВ , що підлягала сплаті до бюджету, сума зобовязань зменшувалась на суму податкового кредиту з податкових накладних, виписаних ВАТ «Дніпрообленерго» та ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» Павлоградський РЕМ при продажу електроенергії, що в подальшому, на погляд податкового органу, не використовувалась в оподатковуваних операціях у межах господарької діяльності платника податку.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Перевіркою встановлено та не заперечувалось позивачем та його представником в судовому засіданні, фактично позивачем здійснювалась діяльність - вантажний автомобільний транспорт.

В свою чергу, перевіркою була встановлена неможливість використання зазначених приміщень у господарській діяльності фізичної особи-підприємця, а саме було обстежено місцезнаходження складського приміщення за адресою : АДРЕСА_1. В ході обстеження встановлено, що розмір даного приміщення не дозволяє використовувати дане приміщення, як гараж для автотранспортних засобів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 чи майстерню для ремонту зазначених автотранспортних засобів. Перевіркою ж первинних документів - банківських документів, актів виконаних робіт, податкових накладних не було встановлено отримання доходів позивачем від діяльності майстерень.

Позивач зазначає про наявність у нього транспортних засобів, а саме вантажних автомобілів та напівпричепів та необхідності постійно проводити ремонтні роботи. У майстерні проводиться ремонт агрегатів автомобілю, оскільки навіть капітальний ремонт автомобілю не потребує проведення та перебування цього автомобіля у стаціонарному приміщенні і, як правило, автомобіль знаходиться на прилеглій до майстерні території, або взагалі в іншому місці.

Позивачем зазначено про наявність електрообладнання в майстерні для здійснення відповідних ремонтних робіт, однак будь яких документів, що підтверджують його наявність позивачем , як до перевірки, так і до судового засідання не надано.

При цьому, при перевірці встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (Замовник) уклав договір №103-ПО від 01.10.2010 року з ВАТ «Павлоградське АТП» Виконавець), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобовязується виконати наступні роботи (надати послуги): проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв автотранспортних засобів, забеспечення належного випуску автотранспортних засобів на лінію шляхом щоденної перевірки їх технічного стану механіком з відміткою у путьовому листі, надати ремонтну базу для проходженя ТО-1, ТО-2, затвердженого замовником і парковку дорожньо-транспортного засобу, забеспечення технічного обслуговування і ремонт транспортних засобів, забеспечення стоянки транспортних засобів, проведення інструктажу.

Отже, за умовами цього договору ВАТ «Павлоградське АТП» надавало позивачу послуги з забеспечення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, забеспечення стоянки транспортних засобів, що споростовує доводи позивача про регулярнее здійснення в майстерні ремонтних робіт належних йому транспортних засобів та відповідно витрат на електроенергію.

При цьому, судом не приймаються посилання позивача як на безперечний доказ постійного використання приміщень майстерні та, відповідно споживання електроенергії, акти списання запчастин та комплектуючих, з наступних підстав.

В якості підтвердження використання електроенергії в господарській діяльності позивачем надано акти списання товарно-матеріальних цінностей, а саме запчастин та комплектуючих. З наданих актів вбачається, що вони складені у кількості один акт на один місяць. При цьому, на погляд суду списання один раз на місяць запчастин не є доказом здійснення ремонтних робіт в майстерні протягом цілого місяця, приймаючи до уваги невелику чисельність таких запчастини та комплектуючих, а подекуди і взагалі відсутність такого акту списання в місяці, за який зокрема було сплачено за електроенергію.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем всупереч положенням статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано неспростовних та беззаперечних доказів того, що електроенергія, за яку сплачено у 2011-2013 роках була спожита позивачем саме у процесі здійснення господарської діяльності.

За наведеного, суд приходить до висновку про протиправність завищення податкового кредиту, за рахунок чого було занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року на загальну суму - 19 202 грн. та погоджується з правомірністю донарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15 535, 78 грн. за 2011-2013 роки.

За таких обставин, коли ФОП ОСОБА_6 не доведено факт використання всієї спожитої електроенергії за 2011-2013 роки у межах своєї підприємницької діяльності, суд вважає правомірним нарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, відповідно податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 року №0019511703 та №0019521703 є правомірними, прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з оподаткованого (чистого) доходу фізичної особи-підприємця суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про правомірність донарахування єдиного внеску на загальну суму 35 937,05 грн., виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2011 рік становить 46 280,01 грн., за 2012 рік становить 57 665,07 грн. і за 2013 рік складає 41 840,01 грн.

Згідно пункту 3.16 ст.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 р. №455 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювала до 1 жовтня 2011 року п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок, з 1 жовтня 2011 року - сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Неправомірне віднесення позивачем витрат на електричну енергію призвело до заниження чистого оподаткованого доходу, а відповідно і до заниження єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 35 937,05.

Зазначене вплинуло на правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування з оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_3

Враховуючи встановлення при перевірці розміру чистого оподаткованого доходу позивача за 2011 рік у розмірі 46 280,01 грн., за 2012 рік у розмірі 57 665,07 грн., за 2013 рік у розмірі 41 840,01 грн. донараховано єдиний внесок на загальну суму 35 937,05 грн.

За таких обставин, суд вважає, що орган державної податкової служби правомірно надіслав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0019551703 від 02.09.2014 р. зі сплати єдиного внеску, якою донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 35 937,05 грн. та прийняв рішення №0019561703 від 02.09.2014 р. про застосування штрафних санкцій, яким нараховані штрафні санкції у сумі 1 796,85 грн.

Що стосується виновку податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1, 44.7 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, які полягають в ненаданні до превірки первинних документів, що стосуються розрахунків по еквайрінгу, окрім сплат за дизельне пальне та сплати податків та зборів, а саме згідно яких документів та кому перераховувалися суми з рахунку підприємця, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративним справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В данному випадку, відповідачем в порушення вимог наведеної норми не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення. Так, в акті перевірки окрім необхідності надання документів, що стосуються розрахунків по еквайрінгу, не зазначено яким чином суми за цими розрахунками були відображені позивачем при формуванні показників податкової звітності, чи взагалі такі суми були відображені, та на що вплинуло їх ненадання.

Отже, суд вважає податкове повідомлення-рішення №0019541703 від 02.09.2014 року про застосування штрафних санцій не обґрунтованим, не підтвердженими відповідними доказами та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0019541703 від 02.09.2014 року.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 278,90 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2014 року.

Суддя С.І. Озерянська