Постанова № 41905091, 11.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року № 2а-3151/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючого – судді Дем’яновського Г.С.,

при секретарі Гавірко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” до Миколаівської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області ДПС про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000022320\2\483 від 15 січня 2008 року.

23 липня 2012 року суд зупинив провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №2а-5048/12/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат до ДПІ у Жидачівському районі Львівської області про скасування рішення.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року означене рішення набрало законної сили про що повідомив представник відповідача заявою від 01.09.2014 року .

Ухвалою від 29 вересня 2014 року провадження у справі поновлено.

До участі в розгляді справи було залучено правонаступників :позивача - Публічне акціонерне товариство „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат відповідача- Миколаівську об»єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000022320/2/483 від 15.01.2008 року,яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування 024000 грн., та нараховано штрафні санкції в сумі 12000 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що між позивачем та ЗАТ КБ “Приватбанк”було укладено договір, який передбачає види надавання послуг, надання таких послуг підтверджується відповідними актами та оплачено в повному обсязі, що є достатньою підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та відшкодуванню сплаченого податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки є правомірними, відповідають нормам чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області була проведена виїзна планова перевірка ВАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 09.08.2007р. за №794/23-1/00278801, яким встановлено порушення підприємством п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 22.05.1997р. №283/97-ВР з наступними змінами та доповненнями - заниження валового доходу на суму перерахованих передплатниками коштів в оплату акцій, які не були поверненні підприємством на кінець періоду, що перевірявся, в розмірі 6 621 132грн., а також порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 22.05.1997р. №283/97-ВР з наступними змінами та доповненнями - завищення валових витрат на вартість послуг, наданих ЗАТ КБ “ПриватБанк”, у розмірі 200 000 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032320\2\483 від 15.01.2008р., яким позивачу донараховано податкові зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 2887730 грн., у тому числі: за основним платежем - 1705283 грн.; за штрафними санкціями - 1182447 грн.

Також на підставі зазначеного Акту перевірки, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області винесено оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000022320\2\483 від 15.01.2008р., яким позивачу донараховано податкові зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 36000 грн., у тому числі: за основним платежем - 24000 грн.; за штрафними санкціями – 12000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договори, згідно яких останнім було отримано кошти, цільовим призначенням яких було поповнення статутного капіталу Товариства. Перерахуванню грошових коштів передувало прийняття рішення загальними зборами акціонерів позивача від 17.11.2005 року. Додатковий випуск акцій було зареєстровано 01.02.2006 року Державною комісією з цінних паперів та регулювання фондового ринку, а 11.06.2006 р. нова редакція статуту позивача була зареєстрована Жидачівською райдержадміністрацією.

За вказаних обставин, на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду товариства на підставі рішення його засновників, прийнятого в межах наданих йому законом повноважень.

У відповідності до п. 1.28 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”інвестиція –господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція –господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні п.п. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів, отриманих в якості додаткових внесків до статутного фонду з дотриманням правила, передбаченого п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону.

Стосовно необхідності віднесення позивачем коштів, які не були поверненні позивачем на кінець періоду, що перевірявся, у зв'язку з не проведенням додаткового випуску акцій до складу безповоротної фінансової допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно п.1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, фінансова допомога –безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Безповоротна фінансова допомога, відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону визначається як: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, висновок відповідача про заниженння позивачем валового доходу на суму перерахованих передплатниками коштів в оплату акцій, які не були поверненні позивачем на кінець періоду, що перевірявся,та завищення суми відкодування податку на додану вартість не підтверджується матеріалами справи та суперечить нормам чинного законодаства.

Означене випливає з постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року , яка набрала законної сили 30 січня 2013 року , по справі № 2а-5048\11\1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032320\2\483 від 15.01.2008р.

Щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат вартості інформаційно-консультативних послуг, наданих позивачу ЗАТ КБ “Приватбанк”, суд у вищезгаданій постанові зазначає наступне, що підтверджується первинними документами ,наданими у дану справу.

Між позивачем та ЗАТ КБ “ПриватБанк”були укладені договір №Г.22.4.1.0-84 від 03.01.2006р. та договір № Г.22.4.1.0-3 від 03.01.2007р., на надання останнім інформаційно-консультаційних послуг.

Виконання послуг за даними договорами підтверджується актами здачі-приймання надання послуг, в яких вказано про виконання в повному обсязі інформаційно-консультаційних послуг та засвідчено, що сторони не мають претензій одна до одної. Усі послуги було оплачено, що підтверджується копіями платіжних документів.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано наступні документи :

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 26.01.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 24.02.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 24.03.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.04.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.05.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.07.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 23.08.2006 року на суму 3600 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.09.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.10.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 24.11.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.12.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.01.2007 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 26.02.2006 року на суму 3500 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 26.03.2006 року на суму 3500 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 23.08.2006 року на суму 18000 грн.,

-Акт прийому-передачі наданих послуг від 26.06.2006 року на суму 18000 грн.,

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року , яка набрала законної сили 30 січня 2013 року , по справі № 2а-5048\11\1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, означені господарські правовідносини визнані реальними ,що є предюдиційним рішенням для означеної адміністративної справи.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996 від 16.07.1999р. передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинними документами, що засвідчують факт отримання позивачем результатів робіт (послуг) є акти здачі-приймання наданих послуг, а документами, що засвідчують факт списання коштів з банківського рахунку на оплату робіт є відповідні платіжні доручення.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що в даних актах не вказано зміст та обсяг господарської операції, не вказано номенклатуру цін в розрізі окремих видів послуг, не вказана вартість конкретної послуги одиниці виміру господарської операції, оскільки у відповідності до пункту 16.4 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності.

Згідно до п. 5.11. ст. 5 вказаного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Суд вважає, що Податковим органом не подано доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципів оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача по нарахуванню та відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 24000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000022320\2\483 від 15.01.2008 року, винесене Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області є протиправним і має бути визнане протиправним і скасоване, а позовні вимоги є законними , обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ч. 1 ст.94 КАС України слід стягнути з Державного Бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022320/2/483 від 15.01.2008 року, винесене Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя Дем’яновський Г.С.