Ухвала суду № 41905063, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14169/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представників позивача Аронович Ф.М.

Прошинський О.О.

представника відповідача Сірик Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Сантехмонтажінженірінг" до Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001332260 від 08.05.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2013 №0001332260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Тесей ЛТД" за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, за результатами якої відповідачем складено акт від 18.04.2013 №1352/22-621-33781203.

Згідно з висновками даного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що, як зазначено в акті, призвело до заниження ПДВ за серпень 2012р. на 53057 грн.

Такі висновки мотивовані тим, що у позивача були відсутні правові підстави для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Тесей ЛТД" за період щодо якого здійснювалася податкова перевірка, оскільки господарські операції між позивачем і вказаним вище контрагентом не мали реального характеру.

В основу обґрунтування вказаної позиції покладено висновки та відомості викладені в акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 12.03.2012 №694/2220/37818657 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тесей ЛТД" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 01.01.2012 по 30.11.2012", в якому зазначено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

08.05.2013 відповідачем, на підставі вказаного вище акта перевірки позивача, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001332260 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 66321 грн. (у т.ч.: основний платіж - 53057 грн., штраф - 13264 грн.).

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.07.2013 №2096/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 12.08.2013 №8740/6/99-99-10-01-15 15 його було залишені без змін.

Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання робіт, а також правильності обчислення і повноти нарахування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012р. у сумі 53057 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Тесей ЛТД", відтак, висновки акта перевірки є помилковими, а прийняте на підставі цього акта податкове повідомлення-рішення - протиправним у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем (Замовник) і ТОВ "Тесей ЛТД" (Підрядник) укладено договір від 02.07.2012 №1/07, згідно з яким Підрядник зобов'язаний на свій ризик власними і залученими силами та засобами виконати монтаж внутрішніх санітарно-технічних систем на об'єктах позивача (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 даного Договору загальна вартість робіт за договором формується на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3).

Строк виконання робіт - до 2 грудня 2012 року (п. 3.1).

За змістом п.п. 4.1 та 4.2 Договору замовник здійснює на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), наданих не пізніше 28 числа звітного місяця, сплачує підрядникові платежі за виконані роботи. Оплата здійснюється на протязі 3-х днів після приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

При цьому, пунктом 5.3 сторони договору погодили, що на протязі тижня після підписання цього договору письмово передають одна одній список осіб, вповноважених представляти їх на будівельному майданчику, а також зазначають об'єм їх повноважень.

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій за цим договором, позивачем надано акти виконаних робіт за серпень 2012р. на загальну вартість 318343,28 грн., локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, відповідно до яких було здійснено: будівництво логістичного комплексу для зберігання побутової техніки в адмін-кордонах Калинівської сільради Броварського району Київської області у с. Перемога, вартістю 52877 грн. (у т.ч. ПДВ - 8812,83 грн.); будівництво торгівельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення і паркінгом в м. Києві по вул. Спортивна площа, 1, вартістю 57123 грн.(у т.ч. ПДВ - 9520,5 грн.); капітальний ремонт поливального водопроводу на Байковому кладовищі, вартістю 54200 грн. (у т.ч. ПДВ - 9033,33 грн.); будівництво об'єктів на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області: перша черга: будівництво логістичного комплексу для зберігання побутової техніки в с. Перемога, Київської обл.; друга черга: кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Мостовик", загальною вартістю 58343,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 9723,88 грн.); будівництво об'єктів на території Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, а саме монтаж сифонно-вакуумної дощової каналізаційної системи "Geberit", вартістю 47512 грн. (у т.ч. ПДВ - 7918,67 грн.); будівництво торгівельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення і паркінгом в м. Києві по вул. Спортивна площа, 1, вартістю 48288 грн.

У зв'язку із цим, контрагентом позивача було виписано на користь останнього податкові накладні на загальну суму ПДВ 53057,21 грн., копії яких наявні у справі.

Оплата за виконані роботи включно з ПДВ у вказаній вище сумі та відображення платником операцій у бухгалтерському обліку підтверджується наявними у матеріалах платіжними дорученнями та оборотно-сальдовою відомістю позивача по рах. 631 за 2012 рік.

Вказані документи було надано до перевірки, що вбачається зі змісту акту.

Крім іншого, як встановлено судом і підтверджується наявною у справі копією податкової декларації ТОВ "Тесей ЛТД" за серпень 2012 року, останнім у повному обсязі задекларовано у складі податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний звітний період 53057,21 грн. по операціям з позивачем (№ з/п 100 розділу І додатку 5).

Також, згідно з ліцензією Інспекції державного архітектурно-будівельного конт-ролю у м. Києві №601162, копія якої наявна у справі, ТОВ "Тесей ЛТД" у період з 13.12.2011 по 12.12.2014 вправі здійснювати господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, за переліком згідно додатку.

Стосовно обставин використання отриманих робіт у власній господарській діяльності, то як вірно встановлено судом першої інстанції, до видів економічної діяльності позивача належать, зокрема будівництво трубопроводів, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи.

Господарською доцільністю придбання монтажних робіт у ТОВ "Тесей ЛТД" є виконання власних зобов'язань позивача перед Замовниками: ТОВ "Пропайп" за договорами підряду від 27.02.2012 №27/02 та від 28.02.2012 №27/03; ТОВ "Євробетон" за договором підряду від 04.05.2012 №4/05; Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Мостовик" за договором підряду від 12.01.2012 №2/01/12; Ритуальною службою СКП "Спецкомбінат ПКПО" за договором підряду від 27.04.2012 №104; ТОВ "Сантехнік-ЕМВ" за договором підряду від 12.06.2012 №1/06, копії яких наявні у справі. Предмети наведених договорів узгоджуються із придбаними позивачем роботами у ТОВ "Тесей ЛТД".

На підтвердження подальшого постачання позивачем будівельно-монтажних робіт в матеріалах наявні акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт. Внаслідок постачання на користь вищеназваних контрагентів-покупців (Замовників) робіт (послуг) позивачем було нараховано ПДВ, який відображено останнім у складі податкових зобов'язань декларації з ПДВ за серпень 2012р., копія якої наявна у справі. Також у справі наявні копії наданих позивачем листів ТОВ "Сантехмонтажінженірінг" від 23.07.2012 №23/07 і ТОВ "Пропайп" від 25.07.2012 №27.07.12р. щодо надання позивачу дозволу на залучення до виконання робіт ТОВ "Тесей ЛТД".

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

В акті перевірки відповідачем не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ "Тесей ЛТД" за перевіряємий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, які підтверджують рух активів в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тесей ЛТД" посилається виключно на висновки акта ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 12.03.2012 №694/2220/37818657 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тесей ЛТД" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за 01.01.2012 по 30.11.2012", в якому зазначено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в акті імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тесей ЛТД" факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи, в тому числі належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними, які видано зареєстрованим платником податку на додану вартість, підтверджується реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, апеляційний суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Сантехмонтажінженірінг" до Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001332260 від 08.05.2013 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено 12 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.