Ухвала суду № 41905058, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3374/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Автоком-Сервіс» до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Автоком-Сервіс» (надалі за текстом - «ПП «Автоком-Сервіс») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0003402200 від 14 жовтня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 28 750 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003392200 від 14 жовтня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 31 250 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.09.2014 р. по 25.09.2014 р. посадовцями ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Автоком-Сервіс» з питань декларування в податковій звітності з ПДВ операцій з ПП «Сучасні телекомунікаційні системи» за грудень 2011 р. та з ТОВ «Софтпорт» за вересень 2011 р. та податку на прибуток за відповідний період.

Результати перевірки оформлено актом № 2212/22/35956320 від 30.09.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток на 28 750 грн. та податок на додану вартість - на 25 000 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

Відповідно до договору поставки № 23397 від 12.12.2011 р., видаткової та податкової накладної ПП «Автоком-Сервіс» придбало у ПП «Сучасні Комунікаційні Системи» вивіски, інформаційний пілон, інформаційний стенд, лічильник банкнот, меблі на загальну суму 82 960 грн., у т.ч. 13 826 грн. 80 коп. ПДВ.

Згідно договору підряду № 0109 від 01.09.2011 р. та складених на його підставі актів виконаних робіт і податкових накладних ТОВ «Софтпорт» надало позивачеві послуги з технічного обслуговування фарбувально-сушильної камери, регулювання подачі повітря в камеру, технічного обслуговування підйомників та мобільного пресу на загальну суму 150 000 грн., у т.ч. 25 000 ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

У подальшому ПП «Автоком-Сервіс» реалізувало придбаний у ПП «Сучасні Комунікаційні Системи» товар ПП «Магр-Авто» у зв'язку з чим включило до валових доходів 69 233 грн. та до податкових зобов'язань 13 847 грн.

Разом з тим, відповідно до акту ДПІ у м. Чернігові від 28.01.2014 р. «Про результати документальної позапланової перевірки» ПП «Сучасні Комунікаційні Системи» необґрунтовано включено до податкового кредиту суми податку за податковими накладними виданими ТОВ «НВП «Меркурій», ПП «Фортуна тепло сервіс плюс», ПП «Кейторг», ТОВ «Харківенергоприлад», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс», ТОВ «Оптима-Лайт», ПП «Магр-Авто» ТОВ «Новітні технології модернізації», ТОВ «Армабуд-Тех», ФОП ОСОБА_2, тов. «Сигма-Плюс», ТОВ «Карат ЛТД», ДТГО «ПЗЗ», ТОВ «Гран-Ком» у зв'язку з тим, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Згідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 13.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Софтпорт» відсутнє за місцезнаходженням, у зв'язку з чим 12.04.2012 р. анульовано його Свідоцтво платника ПДВ.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, а також про завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкових зобов'язань.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0003402200 від 14 жовтня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 28 750 грн. за основним платежем; податкове повідомлення-рішення № 0003392200 від 14 жовтня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 31 250 грн., у тому числі 25 000 грн. за основним платежем та 6 250 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, на підтвердження товарності укладених угоди, позивачем було надано копії: виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість щодо контрагентів; договору підряду № 0109 від 01.09.2011 р.; актів приймання виконаних робіт від 09.09.2011 р., 19.09.2011 р., 26.09.2011 р., 30.09.2011 р.; податкових накладних № 33 від 09.09.2011 р., № 80 від 19.09.2011 р., № 82 від 26.09.2011 р., № 85 від 30.09.2011 р.; платіжних доручень № 3192 від 12.10.2011 р., № 3377 від 03.11.2011 р., № 3451 від 10.11.2011 р.; договору поставки № 23397 від 12.12.2011 р.; видаткової накладної № СК-0000028 від 12.12.2011 р.; податкової накладної № 18 від 12.12.2011 р.; платіжного доручення № 3728 від 13.12.2011 р.; карток рахунку, у яких відображені зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства; а також договору, рахунку-фактури, видаткових та податкових накладних на подальшу поставку придбаного товару, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПП «Автоком-Сервіс» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП «Сучасні телекомунікаційні системи» та ТОВ «Софтпорт».

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на акти ДПІ у м. Чернігові від 28.01.2014 р. «Про результати документальної позапланової перевірки», ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 13.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки».

Той факт, що ПП «Сучасні телекомунікаційні системи» мало господарські взаємовідносини із підприємствами, які на думку органу доходів та зборів мають ознаки фіктивності, не може бути підставою для відмови у праві платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту за наявності факту здійснення господарської операції.

Позивач не має можливості контролювати процес провадження господарської діяльності контрагентом. На нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Подальше анулювання Свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності укладених угод та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 16 грудня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.