Постанова № 41904980, 10.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р.Справа № 916/3602/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 2924 від 20.11.2014 року)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.12.2014 р.:

від позивача: Самоходський Є.О., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія ЛТД"

на рішення господарського суду Одеської області від 30.10.2014 року

по справі № 916/3602/14

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія ЛТД"

про стягнення 2164934,93 грн.

У судовому засіданні 10.12.2014 р. згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молнія ЛТД" (далі - відповідач, ТОВ "Молнія ЛТД") 2 164 934,93 грн., з яких 1 835 417,27 грн. - сума передплати за непоставлену продукцію, 329 517,67 грн. - пеня, посилаючись на невиконання відповідачем в повному обсязі умов договору поставки нафтопродуктів від 31.03.2014 р. № 1043 (далі - Договір).

У правове обґрунтування позову ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" послалось на ч. 2 ст. 693, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.10.2014 р. у справі № 916/3602/14 (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Молнія ЛТД" на користь ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" 1 835 417,27 грн. передплати за непоставлену продукцію, 200 000,00 грн. неустойки, 43 298,70 грн. витрат на оплату судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 835 417,27 грн. передплати за непоставлену продукцію. Разом з тим, судом зменшено розмір належної до сплати пені та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 200 000,00 грн., враховуючи те, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла через фінансові труднощі та технічні причини.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Молнія ЛТД" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 200 000,00 грн. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що господарським судом першої інстанції була дана неналежна оцінка діям позивача у процесі здійснення господарської операції, оскільки поставка палива не в повному обсязі відбулася через валютні коливання на фінансовому ринку та за умови запізнення позивача із передплатою за дизельне паливо.

У судовому засіданні 10.12.2014 р. представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, не скористався своїм процесуальним правом прийняти учать у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 31.03.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Молнія ЛТД" (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 1043, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору нафтопродукти, далі по тексту Продукція, номенклатура, обсяги та ціни якої визначені у специфікаціях і у асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних і рахунках-фактурах до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.3. Договору загальна (орієнтовна) вартість Договору складає 35 000 000,00 грн. без врахування ПДВ. Станом на день підписання угоди ПДВ становить - 7 000 000,00 грн. 20 %. Разом - 42 000 000,00 грн.

За умовами п. 2.2. Договору приймання Продукції за якістю та кількістю провадиться відповідно до Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженої Наказом № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.09.2008 р.), та "Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 762/14029 від 04.07.2007р.), далі по тексту "Інструкції".

Пунктом 2.3. Договору передбачено право Покупця пред'явити претензію за якістю та/або кількістю поставленої Продукції, при цьому обґрунтованість вимог повинна бути підтверджена актом, складеним відповідно до вимог Інструкцій, а також в присутності представника ТОВ "Молнія ЛТД".

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору термін відвантаження (переадресування) Продукції - протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця; поставка продукції проводиться згідно письмових заявок Покупця на умовах DDP ст. Золотнишино, Південної залізниці (далі станція призначення), згідно правил Інкотермс 2010, якщо інше не буде узгоджено в специфікаціях до цього Договору. Дата поставки Продукції визначається датою штемпеля станції призначення, а у випадках поставки імпортної Продукції, митне оформлення якої здійснюється на станції призначення, датою, вказаною в графі "Відмітки митного органу" на паперовому носії електронної копії Митної Декларації.

У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що Продукція, що поставляється Постачальником, оплачується Покупцем за цінами, вказаними в специфікаціях і рахунках до цього договору, в національній валюті України.

Оплата Продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2-х банківських днів з моменту поставки Продукції, на підставі наданого Постачальником рахунку-фактури, якщо інші умови не будуть узгоджені в специфікаціях (п. 4.2. Договору).

Згідно п. 4.3. Договору у разі зміни ціни на Продукцію сторони погоджують її в письмовому вигляді.

За приписами п. 5.2. Договору при простроченні відвантаження (переадресування) Продукції у строки, зазначені у п. 3.1. Договору, Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку у розмірі 0,1 % від вартості не відвантаженої (переадресованої) в строк продукції за кожний день прострочення.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що термін дії Договору - з моменту підписання до 31.03.2015 року.

08.04.2014 р. Покупець звернувся до Постачальника із заявкою (вих. № 4638), в якій просив здійснити поставку дизельного палива підвищеної якості "SUPER EURO 5 DIESEL - 10 ppm", виробництва Rompetrol Rafinare S.A. Румунія в кількості 1 000 т. залізничним транспортом.

В той же день сторонами було складено, підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками специфікацію № 1 на суму 15 920 000,00 грн. до договору поставки № 1043 від 31.03.2014 р., згідно п. 3 якої термін відвантаження - на протязі 3 календарних днів з моменту надання письмової заявки Покупцем.

09.04.2014 р. ТОВ "Молнія ЛТД" надіслало ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" інформаційну довідку № 18 з повідомленням, що зі станції Одеса - Пересип на адресу останнього на станцію Золотнишино Південної залізниці відправлено дизельне паливо зазначеної якості загальним об'ємом 1 039,84 т., та в той же день виставило позивачу рахунок на оплату № 11 на суму 16 554 256,96 грн.

10.04.2014 р. ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" повністю сплатило вартість дизельного палива відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 11 від 09.04.2014 р., що підтверджується копією платіжного доручення № 14807 від 10.04.2014 р. на суму 16 554 256,96 грн.

Однак, ТОВ "Молнія ЛТД" всупереч взятим зобов'язанням щодо поставки дизельного палива на суму 16 554 256,96 грн., здійснило поставку дизельного палива вказаної вище якості лише на суму 14 718 839,69 грн., що підтверджується видатковими накладними № 15 від 02.06.2014 р. на суму 1 940 505,20 грн., № 11 від 13.04.2014р. на суму 12 778 334,49 грн., залізничними накладними № 41781311 від 10.04.2014 р. на суму 12 778 334,49 грн., № 42768382 від 30.05.2014 р. на суму 1 940 505,20 грн., актами прийому-передачі від 02.06.2014 р. на суму 1 940 505,20 грн., від 13.04.2014 р. на суму 12 778 334,49 грн.

11.08.2014 р. Постачальник звернувся до Покупця з гарантійним листом № 30, яким гарантував виконання умов договору поставки № 1043 в частині здійснення поставки дизельного палива вказаної якості на суму 1 835 417,26 грн. - протягом серпня-вересня 2014 р.

У зв'язку з неналежним виконання ТОВ "Молнія ЛТД" своїх зобов'язань за Договором поставки № 1043 від 31.03.2014 р. щодо здійснення поставки дизельного палива підвищеної якості "SUPER EURO 5 DIESEL - 10 ppm", виробництва Rompetrol Rafinare S.A. Румунія, ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" 18.08.2014 р. звернулось до Постачальника з претензією № 4605/10074 стосовно повернення в семиденний термін 1 835 417,27 грн. передплати за непоставлену продукцію.

Однак, ТОВ "Молнія ЛТД" не повернуло зазначену передплату, що стало підставою для звернення ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 662 названого Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 663 ЦК України передбачено обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про те, що відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору поставки № 1043 від 31.03.2014 р. зобов'язання щодо поставки дизельного палива підвищеної якості "SUPER EURO 5 DIESEL - 10 ppm", виробництва Rompetrol Rafinare S.A. Румунія, на загальну суму 16 554 256,96 грн. виконані лише на суму 14 718 839,69 грн., тому задовольнив позовну вимогу ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" щодо стягнення з ТОВ "Молнія ЛТД" 1 835 417,27 грн. передплати за непоставлену продукцію.

Стосовно заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 329 517,67 грн. неустойки у вигляді пені господарський суд виходив з наступного.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо законом або договором не передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст. 232 ГК України).

Відтак, частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Місцевим господарським судом перевірено наданий позивачем розрахунок неустойки в сумі 329 517,67 грн. та встановлено його відповідність приписам договору та положенням чинного законодавства. Разом з тим, судом враховане наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, господарський суд першої інстанції врахував те, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла через фінансові труднощі та технічні причини, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вирішив за доцільне зменшити розмір неустойки (пені), яку слід стягнути з відповідача та стягнув з нього на користь позивача неустойку в розмірі 200 000,00 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим вірно стягнув з ТОВ "Молнія ЛТД" на користь ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" суму передплати за непоставлену продукцію в розмірі 1 835 417,27 грн. та неустойку в розмірі 200 000,00 грн., відмовивши в іншій частині позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду Одеської області.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника щодо неможливості поставки кількості товару, зазначеної в Специфікації, через валютні коливання на фінансовому ринку, оскільки, як вище вказувалось, за умовами п. 4.1. Договору Продукція, що поставляється Постачальником, оплачується Покупцем за цінами, вказаними в специфікаціях і рахунках до цього договору, саме в національній валюті України.

Також, не враховуються колегією суддів посилання відповідача на несвоєчасне здійснення передплати позивачем, оскільки ані умовами договору, ані положеннями Специфікації № 1 від 31.03.2014 р. здійснення передплати взагалі не передбачене.

За таких обставин, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 30.10.2014 року у справі № 916/3602/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 15.12.2014 р.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов