Рішення № 41904833, 09.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 р. Справа № 914/3732/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Нововолинськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «НТД-Україна», м. Борислав,

про стягнення 8440,29 грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - Кожан А.В. - представник.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Нововолинськ, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «НТД-Україна», м. Борислав, 5350,18 грн. заборгованості за поставлену продукцію та виконані роботи, 423,9 грн. трьох процентів річних, 972,26 грн. інфляційних, 402,36 грн. пені та 1291,59 грн. процентів річних за користування чужими коштами, нарахованих у розмірі, встановленому ст. 1048 ЦК України. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору № 31/01/12-3 від 31 січня 2012 р. в частині оплати отриманої продукції та виконаних робіт, а також нормами ст.ст. 11, 206, 208, 526, 536, 530, 625, 638 ЦК України, ст.ст. 144, 180, 181, 265 ГК України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що товар та виконані роботи ним не оплачені у повній мірі в зв'язку з виявленням у подальшому дефектів та недоробок, які свідчать про неналежне виконання позивачем взятих на себе за Договором зобов'язань.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 536, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр Айда», правонаступником якого згідно з листом № 93 від 15.05.2012 р. стало ТОВ «Етол-Україна», котре відповідно до протоколу № 1 засідання загальних зборів учасників від 27.01.2014 р. змінило назву на ТзОВ «НТД-Україна», та позивачем 31 січня 2012 р. укладено Договір виконання робіт № 31/01/12-3. На виконання умов цього договору позивач по видатковій накладній № РН-0000005 від 10 квітня 2012 р. поставив відповідачу вікна металопластикові загальною вартістю 24319,02. Крім цього, позивачем виконано для відповідача 12 квітня 2012 р. по цьому договору роботи з встановлення вікон на суму 2431,9 грн. Вказані роботи прийняті відповідачем без застережень та зауважень щодо якості їх виконання, що підтверджується підписаним сторонами актом № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12 квітня 2012 р. Відповідач за виконані роботи розрахувався частково. Станом на день вирішення справи судом у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази оплати ним 5350,18 грн. вартості товарів та виконаних робіт за договором № 31/01/12-3, які відповідно до Додатку № 2 до Договору підлягали оплаті до 09.03.2012 р. Відтак, 5350,18 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При вирішенні справи в частині стягнення пені, трьох процентів річних, інфляційних та процентів за користування чужими коштами, суд виходить з того, що 21400,74 грн. вартості поставленої продукції та виконаних робіт в порушення умов Додатку № 2 до договору відповідачем були сплачені 15.02.2012 р., а не 01.02. 2012 р. Відповідно до положення п. 3.4. Договору остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше 3 днів після їх прийняття відповідачем, враховуючи усунення виявлених дефектів, на основі акту оформленого в установленому порядку. Відтак, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 422,15 грн. трьох процентів річних, обчислених з заборгованості в сумі 21400,74 грн. за період з 02.02.2012 р. по 14.02.2012 р., та з заборгованості в сумі 5350,18 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 16.04.2012 р. по 10.10.2014 р. Решта позовних вимог в частині трьох процентів річних за 15.02.2012 р. задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем сплачено 21400,74 грн. 15 лютого 2012 р. Відповідно до п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, а по аналогії - й трьох процентів річних. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 840,50 грн. інфляційних, нарахованих за період порушення виконання грошового зобов'язання із сплати 5350,18 грн. з травня 2012 р. по вересень 2014 р. позовні вимоги щодо стягнення решти інфляційних з вказаної суми за зазначений вище період часу задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Позовні вимоги в частині стягнення 1291,59 грн. процентів за користування чужими коштами на підставі ст. 536 ЦК України задоволенню не підлягають, виходячи з такого. Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то може бути застосований господарським судом припис частини другої статті 625 ЦК України лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Договором № 31/01/12-3 нарахування процентів за користування чужими коштами та їх розмір не передбачені. Відтак, розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України) договором не встановлений. Не передбачено розміру таких процентів у випадку несвоєчасної оплати продукції, отриманої за договором виконання робіт й чинним законодавством. Застосування позивачем до спірних правовідносин розміру процентів, встановлених ст. 1048 ЦК України, необґрунтоване. Вказана стаття ЦК України встановлює проценти за договором позики. Договори позики та договори купівлі-продажу (поставки) є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин. Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у його Інформаційному листі № 01-06/1164/2013 від 12.08.2013 р.

Позовні вимоги в частині стягнення пені на підставі ст. 549, 611 ЦК України та п. 10.5 Договору за період прострочення оплати 5350,18 грн. з 16.04.2012 р. по 10.10.2014 р. підлягають задоволенню в сумі 402,36 грн.

Заперечення відповідача проти позову судом до уваги не беруться з огляду на те, що відповідачем суду не надано жодних, передбачених діючим законодавством України, доказів поставки позивачем неякісного товару. Видаткову накладну № РН-0000005 від 10 квітня 2012 р. відповідач також підписав без жодних зауважень та застережень щодо якості поставленої продукції, долучений відповідачем Дефектний акт № 1 від 17 жовтня 2013 р. не є належним та достатнім доказом неякісного виконання позивачем робіт за договором. Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000001 підписано ТОВ «Бізнес-центр Айда» без зауважень щодо якості виконаних робіт. У Дефектному Акті № 1 відсутні посилання на договір № 31-01/12-3 від 31.01.2012 р. Позивач стверджує, що неякісні роботи, зазначені у цьому акті, можуть стосуватись й іншого Договору, який був укладений між сторонами у справі. З банківської виписки від 15.02.2012 р. вбачається, що між сторонами у справі додатково був укладений ще й Договір № 31/01/12-1 від 31.01.2012 р., на виконання умов якого відповідач здійснював 15.02.2012 р. сплату 18920 грн. Дефектний акт № 1 складено відповідачем через півтора року експлуатації встановлених позивачем вікон. Невиконання робіт по монтажу алюмінієвих накладок, відсутність віконної фурнітури та захисних елементів завіс на вікнах відповідач не міг не помітити у момент приймання виконаних робіт за договором. Згідно з вимогами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Позивач стверджує, що порушення відрегульованості закриття-відкриття пластикових вікон могло відбутись внаслідок їхньої неправильної експлуатації відповідачем. Вказані доводи позивача відповідачем не спростовані. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, з яких би вбачалось, що вартість робіт по усуненню недоліків у роботах, виконання яких коштувало 2431,9 грн., складає 5350,18 грн., а також докази причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та виявленими недоліками робіт. Крім цього, з листа відповідача № 142 від 17 червня 2013 р., адресованого позивачу, вбачається, що відповідач просив скерувати до нього представника для складання акту та узгодження порядку й терміну усунення дефектів, тобто вимагав безоплатного усунення недоліків у роботі у розумний строк в порядку ст. 858 ЦК України.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» (82300, Львівська область, м. Борислав, вулиця Коваліва, будинок 46-Б, ідентифікаційний код 25227710) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 5350,18 грн. заборгованості, 422,15 грн. трьох процентів річних, 840,50 грн. інфляційних, 402,36 грн. пені та 1518,52 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення підписане 12.12.2014 р.

Суддя Бортник О.Ю.