Постанова № 41904583, 20.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. Справа № 804/18228/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Восход" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Восход» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005432204 від 01.07.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Спортивний клуб «Восход» з ТОВ «Ремторгснаб» за період січень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, що призвело до порушення п.198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Спортивний клуб «Восход» занижено податок на додану вартість за січень 2014 року на суму 130002 грн., за рахунок включення до складу витрат податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Ремторгснаб». Позивач вважає, що висновки даного акта перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0005432204 від 01.07.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195001,50 грн., прийняте на підставі нього, є незаконним, протиправним та підлягає скасуванню. Зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки необґрунтовано використано довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014р. №467/221/38360763 про результати проведення зустрічної звірки. Також, зазначає, що ТОВ «Спортивний клуб «Восход» діяло як добросовісний суб'єкт при здійсненні господарських операцій, мало на меті отримання прибутку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та доводи підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Восход» зареєстроване як юридична особа 22.06.2004р. Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та з 12.07.2004р. перебуває на обліку в органах державної податкової служби. Основний вид діяльності підприємства у періоді, що перевірявся - діяльність спортивних клубів.

ТОВ «СК Восход» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 15.02.2005р. №3626809.

Судом встановлено, що у період з 11.06.2014р. по 17.06.2014р. відповідно п.п.78.1.1, п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Дніпропетровської ОДПІ від 10.06.2014року №400, головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту - Селюковим Станіславом Володимировичем, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СК Восход» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків податків ТОВ «Ремторгснаб» за січень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 363/2204/32998588 від 18.06.2014р.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «СК «Восход» занижено податок на додану вартість за січень 2014 року на суму 130002 грн., за рахунок включення до складу витрат податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Ремторгснаб».

На підставі Акта перевірки №363/2204/32998588 від 18.06.2014р., Дніпропетровською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0005432204 від 01.07.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195001,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 130001,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65000,50 грн.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ «СК «Восход» з ТОВ «Ремторгснаб» за період січень 2014 року, суд встановив наступне.

Між ТОВ «СК «Восход» та ТОВ «Ремторгснаб» укладені наступні договори суборенди майна:

-Договір №1212-1 від 01.12.2012 року про надання в суборенду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 51, загальною площею 17357,3 кв.м., сума орендної плати за місяць складає 555433,60 грн., у т.ч. ПДВ 92571,27 грн. Згідно умов договору ТОВ «Ремторгснаб» (Орендодавець) передає, а ТОВ «СК «Восход» (Суборендар) приймає в тимчасове володіння та користування нерухоме майно та встановлене на ньому обладнання. Вказане майно належить орендодавцю на підставі договору оренди №03/12 від 01.12.2012 року, укладеного з ЧАО МТЦ «ТАС-теніс центр»;

-Договір №1212-2 від 01.12.2012 року про надання в суборенду спортивного обладнання. Сума орендної плати в місяць, згідно договору складає 224580,00 грн., у т.ч. ПДВ 37430,00 грн. Згідно умов договору ТОВ «Ремторгснаб» (Орендодавець) передає, а ТОВ «СК «Восход» (Суборендар) приймає в тимчасове володіння та користування спортивне обладнання. Вказане обладнання належить орендодавцю на підставі договору оренди №372-2012-О/м від 04.12.2012 року, укладеного з ТОВ «АТБ-інвест».

На виконання умов зазначених договорів виписані податкові накладні усього на суму 780013,60 грн., в т.ч. ПДВ 130 001,27 грн.: від 31.01.2014 року №3411 на суму ПДВ 92571,27 грн. та від 31.01.2014 року №3409 на суму ПДВ 37430,00 грн.

Складені акти надання послуг відповідно до договорів оренди: від 31.01.2014 року на загальну суму 555433,6 грн., у т.ч. ПДВ 92571,27 грн. (про надання послуг згідно договору суборенди №1212-1 від 01.12.2012 року) та від 31.01.2014 року на загальну суму 224580,00 грн., у т.ч. ПДВ 37430,00 грн. (про надання послуг згідно договору суборенди №1212-2 від 01.12.2012 року).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту за січень 2014 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Зазначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

На момент складання податкових накладних контрагент ТОВ «СК «Восход» - ТОВ «Ремторгснаб» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нарахувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких ТОВ «СК «Восход» сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Розрахунки між ТОВ «СК «Восход» та ТОВ «Ремторгснаб» здійснено у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень: від 09.07.2014р. №9 на суму 200000,00 грн. з ПДВ, від 09.01.2014р. №10 на суму 202819,74 грн. з ПДВ, від 17.01.2014р. №31 на суму 68863,06 грн. з ПДВ.

Згідно 1-ДФ кількість працюючих на ТОВ «СК «Восход» складає 55 осіб.

Слід зазначити, що надане ТОВ «Ремторгснаб» в суборенду спортивне обладнання згідно договору від 01.12.2012р. №1212-2, використано позивачем у власній господарській діяльності, при цьому укладення з ТОВ «Ремторгснаб» вказаного договору викликано певними обставинами, що містять у своїй суті певну ділову мету.

Також слід зазначити, що вказана адреса орендованого позивачем нерухомого майна згідно договору суборенди №1212-1 від 01.12.2012 року, а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 51, значиться як фактична адреса ТОВ «СК «Восход».

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

В даному випадку в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Як вбачається з акту перевірки № 363/2204/32998588 від 18.06.2014р., податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «СК «Восход» має можливість самостійно без посередника здійснювати оренду спортивного обладнання, зазначеного у договорі №1212-2 від 01.12.2012 року у ТОВ «АТБ-інвест», яке є власником вказаного спортивного обладнання, у зв'язку з обізнаністю учасників договору один одного.

Однак, в підтвердження зазначених обставин податковим органом не надано жодного доказу.

Таким чином, даний висновок суд до уваги не приймає, оскільки він ґрунтується лише на припущеннях.

Про обізнаність учасників договору №1212-1 від 01.12.2012р. про надання позивачу в суборенду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 51, власником якого є ЧАО МТЦ «ТАС-теніс центр», податковим органом взагалі не зазначено.

Акт перевірки Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 363/2204/32998588 від 18.06.2014р. свідчить, що висновки контролюючого органу щодо неправомірно сформованого податкового кредиту звітного періоду на підставі податкових накладних, ґрунтуються на довідці ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №467/221/38360763 від 31.03.2014р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ремторгснаб» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року.

Суд звертає увагу, що висновки податкового органу ґрунтуються на отриманій податковій інформації стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій контрагента.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операція у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, від належності первинних бухгалтерських та розрахункових документів залежить як податковий облік платника податків, так і реальність вчинення господарської діяльності такого платника взагалі.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: "документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце".

Аналізуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Суд погоджується з думкою податкового органу щодо можливої сумнівності реальності здійснених платником податків операцій, проте відповідно до ст. 62 Конституції України судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

А також суд звертає увагу, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем до суду надані первинні документи, які містять всю необхідну інформацію.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. Діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Висновки податкової не узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи недоведення Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області неможливість реального здійснення ТОВ «СК «Восход» операцій з ТОВ «Ремторгснаб» за період січень 2014 року, оскільки, викладені в акті перевірки №363/2204/32998588 від 18.06.2014р., висновки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження таких висновків, а також враховуючи рішення Європейського суду з прав людини щодо відповідальності платників податків за дії контрагентів, суд вважає твердження податкової про заниження позивачем податку на додану вартість у січні 2014 року на загальну суму 130002 грн. безпідставними, у зв'язку з чим визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення № 0005432204 від 01.07.2014р.

Керуючись ст. ст. 8, 11, 14, 69, 70, 71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Восход» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005432204 від 01.07.2014р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Восход» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195001,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 130001,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65000,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський