Ухвала суду № 41904520, 01.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 р. Справа № 876/14738/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.,

за участі:

представника апелянта: Кельбас Р.В.,

представника позивача: Цапа П.-А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 813/6960/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центнерики» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центнерики» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001652210/3368 від 04.09.2013 року, яким ТзОВ «Центнерики» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373 615,54 грн., з них 249 077,03 грн. - за основним платежем та 124 538,51 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 813/6960/13-а позовні вимоги ТзОВ «Центнерики» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001652210/3368 від 04.09.2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. та прийняти нову постанову, якою відмовити ТзОВ «Центнерики» в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник апелянта, в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Центнерики».

Представник позивача, в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області в період із 07.08.2013 року по 13.08.2013 року було проведено позапланову перевірку ТзОВ «Центнерики» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Конді-50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року.

В ході вказаної перевірки податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Центнерики» п.п.198.1-198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що полягало в заниженні податку на додану вартість за 2012 рік на суму 249 077,03 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 94 623,83 грн., за листопад 2012 року в сумі 154 453,20 грн., про що складено акт №318/22-10/32969740 від 20.08.2013 року.

Крім цього, із акту №318/22-10/32969740 від 20.08.2013 року вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку, що операції між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Конді-50», ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» не носили реального характеру, а були документовані з метою отримання податкових вигод. В обґрунтування вказаного висновку ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області посилається на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва №1796/2210/37569727 від 24.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайз Юніон ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 30.04.2013 року» та акті ДПІ у Печерському районі м.Києва №1695/22-3/38149196 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Конді-50» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року».

Відповідач дійшов висновку, що позивачем було завищено податковий кредит у періоді, що перевірявся, за рахунок безтоварних операцій з ТзОВ «Конді-50» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» та занизив податок на додану вартість за 2012 рік на суму 249 077,03 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 94 623,83 грн., за листопад 2012 року в сумі 154 453,20 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області 04.09.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001652210/3368 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373 615,54 грн. (за основним платежем - 249 077,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 124 538,51 грн.).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТзОВ «Центнерики» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД» упродовж жовтня-листопада 2012 року відбулося ряд господарських операцій щодо виконання різного роду робіт, у відповідності до укладених договорів підряду. Предметом таких договорів було виконання робіт, зокрема, орендування АЗС у м.Житомирі, ремонтно-будівельні роботи на АЗС у м.Алчевськ, виготовлення рамних конструкцій для фриз навісу та конструкцій на колони, утеплення фасаду на нафтобазі в м.Луцьк, обшивка металопрофілем споруд на нафтобазі в м.Житомир, монтаж фриз операторної з світловим прожилком на АЗС в с.Йосипівка, ремонтно-оздоблювальні роботи на АЗС у м.Алчевськ.

В підтвердження виконання обумовлених договорами робіт, ТзОВ «Центнерики» надано акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні та банківські виписки по особовому рахунку, які підтверджують виконання замовником (позивачем) своїх обов'язків за договорами в частині оплати за виконані роботи та, відповідно, про спрямування намірів позивача на реальне виконання умов укладених договорів, а також про реальну зміну майнового стану позивача та сплату Підприємством ПДВ у ціні замовлених та виконаних робіт.

Крім цього, ТзОВ «Центнерики» у жовтні-листопаді 2012 року також здійснювалися господарські операції із ТзОВ «Конді-50».

Як підтверджується матеріалами справи, позивач здійснював закупівлю будівельних матеріалів широкого асортименту в ТзОВ «Конді-50», що підтверджується копіями рахунків-фактур, видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками по особовому рахунку, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявні у справі документи засвідчують використання позивачем робіт, послуг та товарів, придбаних у ТзОВ «Конді-50» і ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД», що вказує на економічний інтерес ТзОВ «Центнерики» у реальному виконанні операцій із ТзОВ «Конді-50» та ТзОВ «Вайз Юніон ЛТД».

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що обґрунтування висновків податкового органу про порушення платником податків податкового законодавства виключно на інформації актів про неможливість проведення зустрічних звірок із третіми особами не може слугувати належним та достатнім підтвердженням фактів існування порушень закону, оскільки згадані акти (про неможливість проведення зустрічних звірок) за своєю природою призначені виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення зустрічної звірки, а не фактів порушення платниками податків податкового законодавства, а тому й не можуть слугувати доказами таких обставин як реальність чи нереальність господарських операцій, а також порушення норм податкового законодавства тощо.

Окрім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення даними, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про підставне й правомірне віднесення позивачем сплачених у ціні робіт та товару сум ПДВ до складу податкового кредиту та не заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 249 077,03 грн., відтак судом першої інстанції правильно визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001652210/3368 від 04.09.2013 року.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 813/6960/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 05.12.2014 року.