Ухвала суду № 41904429, 10.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7423/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправною та скасування податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Міністерства доходів і зборів України від 30 квітня 2014 року № 7917/6/99-99-22-03-01-15; зобов'язано Міністерство доходів і зборів України надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЮНДАЙ МОТОР УКРАЇНА» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 квітня 2014 року ТОВ «ХЮНДАЙ МОТОР УКРАЇНА» звернулось до Міндоходів України з метою отримання узагальнюючої податкової консультації.

Позивач у своєму листі від 18.04.2014 р. № 315 просив відповідача затвердити узагальнюючу податкову консультацію щодо моменту вчинення імпортної операції (поставки товару) за датою фактичного перетину імпортованим товаром кордону України.

07 травня 2014 року позивачем від відповідача отримано відповідь від 30.04.2014 р. № 7917/6/99-99-22-03-01-15, в якій Міндоходів України повідомило товариство про те, що свідченням завершення імпортної операції і, як наслідок, зняття такої операції з контролю, є оформлена в установленому порядку МД типу ІМ-40 або інша митна декларація, зазначена в п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 р. № 136.

Поняття «момент вчинення імпортної операції (фактичний перетин імпортованим товаром митного кордону України)» та «момент завершення імпортної операції» не є тотожними, оскільки до моменту оформлення митної декларації імпортовані товари залишаються у статусі іноземних товарів.

На думку позивача, позиція відповідача, викладена у оскаржуваній податковій консультації виходить за межі закону та протирічить чинним нормам законодавства України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Приписами ст. 52 ПК України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються контролюючими органами.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Відповідно до ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на думку платників податків - моментом вчинення імпортної операції (поставки товару) є дата фактичного перетину імпортованим товаром кордону України.

На думку представників територіальних органів державної влади, що здійснюють реалізацію державної політики в сфері оподаткування - моментом вчинення імпортної операції (поставки товару) є дата оформлення вантажної митної декларації.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII (далі - Закон № 959-XII) позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абз. чотирнадцятого ст. 1 Закону № 959-XII та абз. другого пп. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 136, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631 (далі - Інструкція № 136) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція в розумінні ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому, моментом здійснення імпорту відповідно до абз. тридцять восьмого ст. 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно із ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься в п. 49 ч. 1 ст. 4 МК України, відповідно до якого пропуск товарів через митний кордон України - це надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що час здійснення імпортної операції має визначатися, виходячи з моменту перетинання товаром митного кордону України.

Статтею 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Як вбачається з листа позивача від 18.04.2014 р. № 315, останній вказує на існування судової практики, зокрема - на Постанову Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 21-108а11, лист Верховного Суду України «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010-2011 рр.» від 01.05.2012 р., якими підтверджено позицію стосовно того, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Проте, аналізу вказаної позивачем судової практики суб'єктом владних повноважень в наданій податковій консультації здійснено не було, причини неможливості її застосування до правовідносин з приводу яких подано запит не наведено.

Таким чином, при прийнятті спірної податкової консультації податковим органом не враховано окремих норм митного законодавства та судової практики.

За таких обставин, колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова консультація від 30.04.2014 р. № 7917/6/99-99-22-03-01-15 є необґрунтованою.

Разом з тим, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 08.12.2014 р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.