Постанова № 41904399, 08.12.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 грудня 2014 р. м. Чернівці справа № 824/1619/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання: Червоняк У.С.,

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Лещенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях (далі - відповідач) про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень.

В обгрунтування позовних вимог позивач повідомляє, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях 06.12.2012р. винесено рішення №22388/08 про примусове стягнення з позивача, особи непрацездатного віку, пенсіонера за віком з 05.05.2007 р., боргу зі сплати страхових внесків за ІІІ-ІV квартал 2010 р. у розмірі 1771,20 грн.

Позивач зазначає, що для забезпечення примусового стягнення 1771,20 грн. відповідачем в незаконний спосіб, без її відома та дотримання порядку, встановленого ч.4 ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загально-обов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI у рішенні від 06.12.2012 р. №22388/08 "Про направлення вимоги про сплату боргу" безпідставно зазначено, що існує узгоджена вимога № Ф-4093/У від 16.06.2011 р., яка оскаржувалася в судовому порядку та постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 р. за № 2а-5156/11/2414 вимога залишена в силі.

Насправді, стверджує, вимога № Ф4093/У від 16.06.2011 р. не була предметом оскарження в судовому порядку та не була предметом розгляду Вінницького апеляційного адміністративного суду так, як її не існувало взагалі.

Вказує, що станом на 09.07.2013 р. їй не було відомо про наявність такої вимоги. Корінцем вимоги №Ф-4093/У, копію якої вона отримала в ДВС лише 09.07.2013 р. на підставі поданої заяви, підтверджено, що вказана у рішенні УПФУ в м. Чернівцях від 06.12.2012р. №22388/08 вимога № Ф-4093/У, направлена органом ПФУ до ДВС без дотримання порядку, встановленого ч.4 ст.25 ЗУ № 2464-VІ для набрання чинності вимогою як юридичним документом, який повинен набрати юридичної сили до пред'явлення в ДВС в якості виконавчого документа та має відповідати вимогам закону.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до ЗУ № 2464-VI орган ПФУ не має права вважати її, пенсіонера за віком з 05.05.2007 р., платником страхових внесків за ІІІ-ІV квартал 2010 р.

Корінцем вимоги № Ф-4093/У, вказує, підтверджено порушення відповідачем норм ЗУ № 2464-VI оскільки: зазначено, що УПФУ в м. Чернівцях виставляє вимогу № Ф-4093/У саме пенсіонеру 1952 року народження; зазначено неіснуючу недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 1771,20 грн.; не зазначено дати отримання вимоги № Ф-4093/У платником; не зазначено дати надіслання вимоги листом з повідомленням про вручення та не зазначено дати вручення листа з вимогою № Ф-4093/У ОСОБА_3

Протиправні дії відповідача, пояснює позивач, також підтверджено вимогою № Ф-4093/У, оскільки: у пункті 4 вимоги при відсутності законних підстав зазначено, що вимога набрала чинності з 23.07.2012р.; у вимозі не зазначено номера і дати рішення, на підставі якого її видано; не зазначено дату узгодження даної вимоги платником в порядку ч.4 ст.25 ЗУ № 2464-VІ; не зазначено дату надходження узгодженої вимоги платнику в порядку ч.4 ст.25 ЗУ № 2464-VІ.

Позивач посилається на те, що згідно ч. 4 ст. 25 ЗУ № 2464 -VI, узгоджена вимога набирає чинності як виконавчий документ лише за наявності однієї з двох обставин: перша обставина полягає у несплаті платником узгодженої вимоги та в неоскарженні в судовому порядку протягом 10 робочих днів з дня надходження платнику узгодженої вимоги; друга обставина полягає у задоволенні судом позову УПФУ в м. Чернівцях про стягнення недоїмки з ОСОБА_3 у розмірі 1771,20 грн. на користь УПФУ в м.Чернівцях.

Однак, пояснює позивач, обидві ці обставини відсутні, а тому, винесене без законних підстав відповідачем рішення від 06.12.2012 р. № 22388/08 "Про направлення вимоги про сплату боргу" є протиправним, як і висновки, що в ньому наведені та дії щодо прийняття такого рішення.

В додатковій до позову заяві, поданій 24 листопада 2014 року (а.с. 137) позивач додала, що Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачено жодних винятків та умов, згідно яких пенсіонери за віком, які не підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і не укладали договору про добровільну участь, зобов'язані були у 2010 і 2011 роках сплачувати внески до ПФУ в обов'язковому порядку у розмірі не меншому від розміру мінімального страхового внеску, який згідно ст. 1 ЗУ №1058-ІV нараховується за місяці, за які отримано (нараховано) дохід (прибуток).

Згідно довідки УПФУ від 17.11.2014 року №164/В-11 її участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється з часу отримання права на довічну пенсію.

Як стверджує позивач, вимога №Ф-4093/У від 16.06.2011р. та рішення від 06.12.2012р. №22388/08 є нікчемними правочинами, які взагалі не можуть бути надіслані в ДВС, бо як нікчемні правочини не мають жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх нікчемністю.

З наведених вище підстав, враховуючи вимоги, викладені в позовній заяві та доданій заяві до позову, позивач просить: визнати протиправними дії УПФУ в м. Чернівцях, виражені у вчиненні в незаконний спосіб вимоги №Ф-4093/У та у прийнятті незаконного рішення від 06.12.2012 року №22388/08; визнати протиправними, не чинними та скасувати вимогу №Ф-4093/У та Рішення УПФУ в м. Чернівцях від 06.12.2012 року №22388/08; зобов'язати УПФУ в м. Чернівцях відкликати з ДВС вимогу №Ф-4093/У без виконання; визнати вимогу №Ф-4093/У від 16.06.2011р. виконавчим документом, який не підлягає виконанню у зв'язку з відсутністю у позивача обов'язку платника та відсутністю предмета виконання; скасувати рішення від 06.12.2012 року №22388/08 та вимогу №Ф-4093/У від 16.06.2011р. як нікчемні правочини.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення, де повідомив, що позивачем поданий звіт "Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2010 рік, в якому самостійно визначено своє зобов'язання перед Пенсійним фондом України в розмірі 1771,20 грн.

Вимога про сплату боргу серії Ф № 4093 від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн. сформована управлінням на підставі даних особового рахунку платника, за яким обліковувалась заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік в сумі 1771,20 грн.

ОСОБА_3, вказує відповідач, скористалась своїм законним правом щодо оскарження даної вимоги, що підтверджується рішеннями органів Пенсійного фонду України різних рівнів, а саме:

- рішенням управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 08.07.2011 № 7868/08 вимогу про сплату боргу серії Ф № 4093 від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн. залишено без змін, а заяву ПП ОСОБА_3 без задоволення;

- рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.08.2011 №6543/09 скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 08.07.2011 № 7868/08 вимогу про сплату боргу серії Ф№ 4093 від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн. залишено без змін;

- рішенням Пенсійного фонду України від 11.10.2011 № 21683/09-10 рішення головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.08.2011 № 6543/09 та рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 08.07.2011 № 7868/08 в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу серії Ф № 4093 від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн. залишено без змін; скаргу - без задоволення.

Крім того, позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з оскарженням вимоги про сплату боргу серії Ф № 4093 від 16.06.2011 (справа № 2-А-5156/11).

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2011 року по справі № 2а-5156/11 в задоволенні позову ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі в м. Чернівці (правонаступником якого є управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях) про визнання неправомірними дій відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі №2а-5156/11/2414 апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2011 року скасована та ухвалено нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Отже, оскільки постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-5156/11/2414 від 17 липня 2012 року набрала законної сили, то вимога про сплату боргу серії Ф №-4093 від 16.06.2011 вважається узгодженою.

Окрім того, зауважує відповідач, в позовній заяві позивач також просить скасувати рішення від 06.12.2012р. № 22388/08, але в управлінні за №22388/08 від 06.12.2012 зареєстрований супровідний лист до вимоги № Ф 4093/У від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн., що відноситься до службових листів, які складаються з метою обміну інформацією між установами, а оскарження в судовому порядку супровідного листа № 22388/08 від 06.12.2012р. є неможливим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, наполягав на відмові в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи та встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, в процесі судового розгляду встановлено, що позивач перебуває на обліку як суб'єкт підприємницької діяльності з 30 квітня 2003 року та відповідно до поданого нею звіту "Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2010 рік самостійно визначено своє зобов'язання перед Пенсійним фондом України в розмірі 1771,20 грн.

Відповідачем на підставі даних особового рахунку платника, за яким обліковувалась заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік в сумі 1771,20 грн. сформована вимога про сплату боргу серії Ф №4093 від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн.

Позивач звернулася до органів Пенсійного фонду різних рівнів зі скаргами на виставлену їй вимогу, однак рішенням управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 08.07.2011 № 7868/08 вимогу про сплату боргу серії Ф № 4093 від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн. залишено без змін; рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.08.2011 № 6543/09 скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 08.07.2011 № 7868/08 та вимогу про сплату боргу серії Ф № 4093 від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн. залишено без змін; рішенням Пенсійного фонду України від 11.10.2011 № 21683/09-10 рішення головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.08.2011 № 6543/09 та рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці від 08.07.2011 № 7868/08 в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу серії Ф № 4093 від 16.06.2011 на суму 1771,20 грн. залишено без змін.

Окрім того, позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом про оскарження вимоги про сплату боргу серії Ф № 4093 від 16.06.2011р.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2011 року по справі № 2-А-5156/11 в задоволенні позову ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі в м. Чернівці (правонаступником якого є відповідач по у даній справі) про визнання неправомірними дій відмовлено через безпідставність його пред'явлення.

В свою чергу постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі № 2а-5156/11/2414 апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Тобто, вимога серії Ф № 4093 від 16.06.2011р. в судовому порядку визнана правомірною.

Разом з тим, позивач оскаржує її та дії щодо її виставлення в даному адміністративному позові, посилаючись на те, що жодним рішенням суду не визнано дану вимогу законною та взагалі немає рішення суду з приводу даної вимоги, так як вона позивачем в судовому порядку не оскаржувалася. З таких мотивів позивач вважає її неузгодженою та такою, що не є виконавчим документом.

З такими висновками позивача суд не погоджується, так як постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року по справі №2а-5156/11/2414 дії УПФУ в Шевченківському районі (правонастуником якого є відповідач) щодо виставлення вимоги серії Ф № 4093 від 16.06.2011р. та сама вимога визнані правомірними та такими, що відповідають вимогам частини 2 ст. 19 Конституції України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вказана постанова набрала законної сили 17 липня 2012 року.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги серії Ф №4093 від 16.06.2011р. не може бути задоволена, так як її правомірність встановлена рішенням у іншій адміністративній справі, яке набрало законної сили.

З вище викладеного також слідує, що вимога позивача про визнання її такою, що не має обов'язку зі сплати єдиного внеску згідно спірної вимоги - не підлягає задоволенню, адже, такий обов'язок підтверджений провомірністю вимоги.

Щодо наступної вимоги позивача, яка полягає у визнанні вимоги №Ф-4093/У виконавчим документом, що не підлягає виконанню у зв'язку з відсутністю у неї обов'язку платника та відсутністю предмета виконання слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога територіального органу Пенсійного Фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV відповідно до цього Закону виконанню державною виконавчою службою підлягають такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

В силу наведених вище положень чинного законодавства, вимога УПФУ у м. Чернівцях №Ф-4093/У, правомірність якої встановлено рішенням суду, що набрало законної сили є виконавчим документом, а відтак позовна вимога позивача щодо визнання вимоги №Ф-4093/У виконавчим документом, який не підлягає виконанню у зв'язку з відсутністю у неї обов'язку платника та відсутністю предмета виконання - не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання бездіяльності та дій УПФУ в м. Чернівцях протиправними та незаконними щодо прийняття рішення від 06.12.2012 р. №22388/08 та вимоги №Ф-4093/У від 16.06.2011р., та визнання їх нікчемними правочинами, суд також відмовляє в її задоволенні.

Так, до адміністративного суду у відповідності до частини другої статті 2 КАС України можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи та підтверджено в процесі судового розгляду - рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 2 КАС України позивач хибно вважає лист УПФУ в м. Чернівцях "Про направлення вимоги про сплату боргу" від 06.12.2012р. №22388/08, адресований Шевченківському відділу ДВС Чернівецького МУЮ.

Вказаним листом відповідач направив вимогу про сплату боргу серії "Ф" №4093/У від 16.06.2011 та копію постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, така позовна вимога також не може бути задоволена, адже супровідний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень, крім того ніяким чином не порушив права позивача та є формальним носієм офіційної інформації.

Щодо визнання вище вказаних листа та вимоги нікчемними правочинами слід зазнчити, що нікчемність будь-якого правочину встановлюється рішенням суду в порядку цивільного судочинства, а тому суд відмовляє в задоволенні даної вимоги.

В задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача відкликати з ДВС вимогу №Ф-4093/У суд також відмовляє, так як не вбачає законних підстав для відкликання правомірної вимоги.

За викладених вище підстав, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про винесення окремої ухвали про усунення багаторічних порушень чинного законодавства допущених суб'єктом владних повноважень за період з 16.06.2011р. і по сьогоднішній день. Обгрунтовуючи необхідність винесення ухвали, позивач вказує на обставини, що викладені нею в позовній заяві.

Суд не може задовольнити таке клопотання з наступних підстав.

Так, статтею 166 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Тобто, необхідною умовою та підставою для винесення окремої ухвали є: виявлення під час судового розгляду порушення закону та визнання рішень, дій чи бездіяльності осіб протиправними.

Однак, судом в процесі розгляду даної справи не виявлено порушень закону з боку відповідача та встановлено, що його рішення та дії, які оскаржуються позивачем є правомірними.

Більше того, винесення окремої ухвали є виключною прерогативою суду та здійснюється за його ініціативою. Чинними нормами КАС України не передбачено порядку винесення окремої ухвали за клопотанням сторони.

Враховуючи викладене вище, суд залишає таке клопотання без задоволення.

Разом з тим, вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

У відповідності до частини другої статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

В даному випадку, рішенням, що набрало законної сили визначено дії відповідача щодо винесення вимоги правомірними.

Дане рішення, як і будь-яке інше є обов'язковим до виконання як для відповідача, так і для позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 12 грудня 2014 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка