Ухвала суду № 41904107, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2014 р. м. Київ К/800/13363/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Єгоровій І.В.

за участю представників сторін: позивача - Шушняєв Р.М.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстрактний завод»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 р.

у справі № 814/2596/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод»

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод» (далі - позивач, ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Первомайська ОДПІ Миколаївської області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 р. № 0000022301 та № 0000052301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 р. позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ Миколаївської області від 23.01.2013 р. № 0000022301 та № 0000052301; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 р. та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 р.

Відповідач у своїх запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства. В судове засідання 10.12.2014 р. не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.12.2012 р. по 08.01.2013 р., на підставі направлень від 12.12.2012 р. № 933/12, № 934/22, № 935/22, № 936/22, № 939/22, № 937/17 та наказу від 11.12.2012 р. № 1517 посадовими особами Первомайської ОДПІ Миколаївської області згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена позапланова документальна перевірка ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 15.01.2013 р. № 475/22/32390305 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 138.1, 138.4, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 226 324 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 121 190 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 23.01.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 151 488 грн., з яких 121 190 грн. - за основним платежем та 30 298 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000052301, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 226 324 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень,при цьому посилався на те, що в акті перевірки податковим органом не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем податкового законодавства, а висновки акту є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування витрат за період, що перевірявся є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як слідує з акту перевірки на обґрунтування правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган послався на недостовірність даних податкового обліку позивача щодо формування витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, при цьому не досліджуючи, за якими саме операціями у податковому обліку позивача виникло від'ємне значення податку на прибуток в оспорюваній сумі, не перевіряючи реальність виконання відповідних операцій та порядок їх документального оформлення, що у свою чергу зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції дійшов правомірного висновку скасувавши винесені Первомайською ОДПІ Миколаївської області податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 р. № 0000022301 та № 0000052301.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстрактний завод» - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 р. - скасувати, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова (підпис) М. І. Костенко