Ухвала суду № 41904026, 25.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ К/800/38679/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Ланченко Л.В.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року

по справі № П/811/155/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Креатив» звернулось до суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001182202 від 28 жовтня 2013 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Креатив» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами, за результатами якої встановлено порушення позивачем п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013 року № 0001182202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 192149585,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, складськими квитанціями, актами приймання товару, актом здачі-прийняття виконаних робіт та ін.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Зі змісту актів (довідок) перевірки контрагентів позивача вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у останніх, під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин ПАТ «Креатив» з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки від 09 жовтня 2013 року №87/11-2322-02/31146251, висновки якого, у свою чергу, повторно включають висновки ряду попередніх актів перевірок ПАТ «Креатив», на підставі яких податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення.

У зв'язку з цим, на думку податкового органу, позивач в деклараціях з ПДВ мав відобразити відповідні показники з урахуванням податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі попередніх актів перевірок, що не було здійснено платником податків, чим порушено ст. ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що ряд податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі попередніх актів перевірок, скасовані за наслідками процедури адміністративного оскарження та судового розгляду, а інші податкові повідомлення-рішення наразі є предметом судового розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, ні положення Податкового кодексу України, ні пункт 4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, не встановлюють безумовного обов'язку платника податків відображати у податковій звітності результати перевірок податкових органів незалежно від їх розгляду вищестоящими податковими органами чи судами.

З матеріалів справи вбачається, що складені на підставі актів попередніх перевірок позивача податкові повідомлення-рішення є наразі предметом адміністративного оскарження та судового розгляду.

За приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При цьому, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що за своїм змістом рядок 21.3 декларації з ПДВ враховується при визначенні зобов'язань платника податку на додану вартість поточного податкового періоду і тому до цього рядка слід відносити виключно ті результати перевірок платника податку, які на момент складання декларації з ПДВ були узгоджені у відповідності з положеннями статті 56 Податкового кодексу України.

Відтак, відповідач при визначені правопорушень за актом перевірки від 09 жовтня 2013 року №87/11-2322-02/31146251 та за спірним податковим повідомленням-рішенням передчасно використав висновки актів попередніх перевірок.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року по справі № П/811/155/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписЛанченко Л.В.Ухвала складена у повному обсязі 28.11.2014 р.