Ухвала суду № 41903995, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/81421/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р.

у справі № 2а-6771/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кириківський цукровий завод»

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кириківський цукровий завод» (далі - позивач, ТОВ «Кириківський цукровий завод») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Охтирська ОДПІ Сумської області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 р. № 0000101510.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Охтирської ОДПІ Сумської області від 15.05.2012 р. № 0000101510.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою Охтирської ОДПІ Сумської області було проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю за січень-лютий 2012 року ТОВ «Кириківський цукровий завод», за результатами якої складено акт від 13.04.2012 р. № 61/10/15/33674232 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки за січень-лютий 2012 року на суму у розмірі 289 076,94 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 15.05.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000101510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 433 670 грн., з яких 289 078 грн. за основним платежем та 144 539 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту № 61/10/15/33674232 від 13.04.2012 р., підставою для донарахування позивачу зазначеного податкового зобов'язання слугували твердження перевіряючого про неправильне нарахування позивачем розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності по договору оренди земельної ділянки від 22.09.2006 р.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю, згідно статті 5 Закону України «Про плату за землю», є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Базою оподаткування плати за землю, як визначено статтею 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель, згідно статті 7 Закону України «Про оцінку земель», є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Статтею 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Рішення ради нормативно-правового характеру, згідно з пунктом 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 р. № 1724.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Згідно пункту 13 Типового договору оренди розмір орендної плати за землю переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач обчислював розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності на підставі Договору оренди земельної ділянки від 22.09.2006 р. та Акту приймання-передачі від 22.09.2006 р., укладеними позивачем з Кириківською селищною радою Великописарівського району Сумської області.

Умовами вказаного Договору оренди землі передбачалося, що позивач як орендар на підставі Рішення другої сесії п'ятого скликання Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 31.05.2006 р. приймає у строкове платне користування земельну ділянку (під виробничим комплексом за адресою: смт. Кириківка, вул. Правдинська, 1, загальною площею 1 340 274 м.2).

Відповідно до розділу 7 Договору оренди землі, орендна плата з 01.01.2007 р. мала вноситися позивачем у розмірі 54 000 грн. та сплачуватися у розмірі 1/12 частини зазначеної суми щомісячно. Після затвердження нормативної грошової оцінки, орендна плата визначена по даному договору підлягала перерахунку з моменту затвердження технічної документації.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, якщо у населеному пункті рішенням ради запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та в установленому порядку вона оприлюднена, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати відповідну довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування публікуються у друкованих засобах масової інформації відповідних органів місцевого самоврядування.

Частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цим органом та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

З матеріалів справи слідує, що у районній газеті «Ворскла» № 18/19 від 05.03.2011 р. було опубліковано Рішення шостої сесії шостого скликання Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 10.02.2011 р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель Кириківської селищної ради (смт. Кириківка, с. Петрівське) та введення в дію з 01.01.2011 р.».

Відповідно до пункту 2 зазначеного Рішення, Кириківською селищною радою Великописарівського району Сумської області було затверджено проіндексовану базову вартість одного метра квадратного населених пунктів по смт. Кириківка на рівні 42,90 грн./м.2 та пунктом 3 цього ж Рішення введено в дію таку нормативну грошову оцінку земель населеного пункту з 01.01.2011 р.

Разом з тим, донарахування позивачу орендної плати за орендовану земельну ділянку здійснено податковим органом не на підставі визначеної та офіційно оприлюдненої нормативної грошової оцінки земель Кириківської селищної ради (42,90 грн./м.2), а з розрахунку того, що нормативна грошова оцінка становить 44,48 грн./м.2, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнано законним та правильним, оскільки сума орендної плати визначена відповідачем не в установленому законом порядку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р. у справі № 2а-6771/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко