Ухвала суду № 41903835, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/800/14588/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Муха С. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходівна постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 рокуу справі№ 804/4681/13-аза позовомДержавного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової службипровизнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року у справі № 804/4681/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.11.2012 року № 31693/10/14-016/0000718811. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ДП «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за серпень 2012 року складено акт № 518/14-0-14308368 від 19.11.2012 року, яким зафіксовано порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: з урахуванням термінів давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації з ПДВ за серпень 2012 року на суму 7 898 766,00 грн.

На підставі акта перевірки 30.11.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 31693/10/14-016/0000718811, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 7 899 018,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент накопичення залишку від'ємного значення за серпень 2012 року в розмірі 7 898 766,00грн., який визначається у рядку 24 декларації ПДВ за попередні звітні періоди, факт оплати не наступив, але на підставі виникнення податкового зобов'язання, позивачу його контрагентами виставлялися податкові накладні; позивач у кожному податковому звітному періоді та в податкових деклараціях в рядку 24 ці суми відображав і відповідач ці суми затверджував та приймав без заперечень, що підтверджується податковими деклараціями та актами виконаних робіт. Також судами зазначено про відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Приписами пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На момент накопичення залишку від'ємного значення за серпень 2012 року в розмірі 7 898 766,00 грн., який визначається в рядку 24 декларації ПДВ за попередні звітні періоди: травень 2008 року на суму 452 800,00 грн., листопад 2008 року на суму 199 207,00 грн., грудень 2008 року на суму 1 338 707,00 грн., січень 2009 року на суму 261 804,00 грн., лютий 2009 року на суму 2 162 710,00 грн., березень 2009 року на суму 51 207,00 грн., квітень 2009 року на суму 2 777 621,00 грн., травень 2009 року на суму 133 940,00 грн., червень 2009 року на 320 045,00 грн. та серпень 2009 року на суму 200 725,00 грн. відповідно до умов договорів, факт оплати не наступив, але на підставі виникнення податкового зобов'язання позивачу його контрагентами виставлялися податкові накладні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у кожному податковому звітному періоді в податкових деклараціях в рядку 24 ці суми відображав, і відповідач ці суми затверджував та приймав без заперечень, що підтверджується податковими деклараціями та актами виконаних робіт.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинній на момент спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно із п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Обмеження у вигляді права на подачу заяви в строк не пізніше 1095 дня, відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України встановлені лише щодо бюджетного відшкодування.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заяви на бюджетне відшкодування сум ПДВ в розмірі 7 898 766,00 грн. разом з подачею декларації з ПДВ за липень 2012 року в серпні 2012 року позивач не подавав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджуються з висновком судів про те, що позивач мав підстави на віднесення суми в розмірі 7 899 018,00 грн. до рядка 24 декларації ПДВ за серпень 2012 року до податкового кредиту, так як строк 1095 днів на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду законодавством не передбачений.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги підлягають відхиленню, оскільки зводяться до помилкового тлумачення положень ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі № 804/4681/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак