Ухвала суду № 41903776, 15.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9736/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Абрамської Євгенії Миколаївни, Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Бондаренко Ірини Павлівни, Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державного агентства земельних ресурсів України про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Абрамської Євгенії Миколаївни, Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Бондаренко Ірини Павлівни, Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державного агентства земельних ресурсів України про:

- визнання незаконним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Абрамської Євгенії Миколаївни № 13773063 від 13 червня 2014 року;

- зобов'язання реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції вчинити дії щодо реєстрації речового права на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485201:01:027:0044;

- визнання незаконним рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області Бондаренко Ірини Павлівни № РВ-3200071942014 від 4 червня 2014 року;

- зобов'язання Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області внести до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку, що належить ОСОБА_2, та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485201:01:027:0044.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області прийнято рішення № 13773063 про відмову у державній реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3222485201:01:027:0044.

Підставою для відмови в реєстрації права власності на земельну ділянку у рішенні державний реєстратор зазначив ті обставини, що згідно відповіді, яка надійшла з Відділу Держземагентства у Києво-Святошинському районі, інформація за параметром 3222485201:01:027:0044 відсутня.

Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV) визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямовано на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (стаття 6 Закону № 1952-IV).

Відповідно до Указу Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/2011 "Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України" Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

В підпункті 10 пункту 4 вказаного Положення прямо передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 15 Закону № 1952-IV передбачено, в якому порядку проводиться державна реєстрація прав та їх обтяжень, а саме:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2008 року між ОСОБА_5, як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_5 передає у власність, а ОСОБА_2 приймає у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485201:01:027:0044. В договорі зазначено, що земельна ділянка, площею 0,1500 га, яка є предметом цього договору, належить продавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 322252, виданого 27 лютого 2008 року Михайлівсько-Рубежівською сільською радою на підставі рішення сільської ради від 27 грудня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832900065.

Підставою для відмови в реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485201:01:027:0044 державним реєстратором визначено те, що інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 3222485201:01:027:0044 не внесена до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Пунктом 43 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, право власності на яку зареєстроване до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване у Державному реєстрі прав, проводиться у спеціальному розділі зазначеного Реєстру.

Відповідно до пунктів 1, 8-1 частини другої статті 9 Закону № 1952-ІV державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Враховуючи положення пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень відносно того, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та з огляду на те, що згідно відповіді, яка надійшла з Відділу Держземагентства У Києво-Святошинському районі, інформація за параметром 3222485201:01:027:0044 відсутня, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій державного реєстратора щодо відмови у ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485201:01:027:0044.

При цьому, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи позивача відносно того, що чинним законодавством не передбачено такої відмови для проведення державної реєстрації права власності, як відсутність відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, оскільки згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відносно доводів позивача про протиправність рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Бондаренко І.П. від 4 червня 2014 року № РВ-3200071942014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку державний кадастровий реєстратор в рішенні зазначив ті обставини, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, знаходиться частина іншої земельної ділянки.

Під час розгляду справи державним кадастровим реєстратором на підтвердження своєї позиції надано роздруківку з Державного земельного кадастру.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до статті 9 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3613-VI) внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор:

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

- перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

- формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

- передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Частиною першою статті 11 Закону 3613-VI відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до статті 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини п'ятої статті 24 Закону 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

- перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

- за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

У відповідності до частини шостої статті 24 Закону 3613-VI підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором встановлено наявність перетину меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485201:01:027:0044 з суміжним об'єктом Державного земельного кадастру - земельною ділянкою по АДРЕСА_2, колегія суддів погоджуться з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області Бондаренко Ірини Павлівни № РВ-3200071942014 від 4 червня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.