Постанова № 41903766, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 755/25611/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: звернутися до Верховного Суду України з клопотанням для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати незаконними дії відповідача щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку пенсій позивача, за період, починаючи з 01.01.2010 і до моменту винесення рішення у цій справі, положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими у порушення та розріз встановлених Конституцією і Законами України вимог і норм, визначено розміри пенсій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до того, ще й значно менші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796 для відповідної категорії громадян; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати ним позивачу недоотриманих сум державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 49, 50, 54 Закону № 796, за період, починаючи з 01.01.2010 і до моменту винесення рішення у цій справі; зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату державної пенсії позивача відповідно, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96, № 231, та пов'язаними із ним Законами, а саме у розмірі не нижчому 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, за період, починаючи з 01.01.2010 і до моменту винесення рішення у цій справі, де розмір пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, одночасно враховуючи вимоги статті 67 Закону № 796, за якими розміри пенсій збільшуються у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без урахування приписів Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відмінні від законодавчо встановлених, ще й у бік зменшення; зобов'язати відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату додаткової пенсії позивача відповідно, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96, № 231, та пов'язаними із ним Законами, а саме у розмірі 75 (сімдесяти п'яти) процентів мінімальної пенсії за віком, за період, починаючи з 01.01.2010 і до моменту винесення рішення у цій справі, де розмір пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, одночасно враховуючи вимоги статті 67 Закону № 796, за якими розміри пенсій збільшуються у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, без урахування приписів Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відмінні від законодавчо встановлених, ще й у бік зменшення; стягнути з відповідача у порядку негайного виконання, передбаченого статтею 256 КАС України, на користь позивача боргову суму за пенсійними виплатами, що виникла за весь період невиконання вимог Законів України щодо нарахування та перерахунку пенсій позивача, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2014 позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01.01.2010 по 16.03.2014 залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є особою, віднесеною до категорії 1, інвалідом ІІ групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

З 01.01.2010 позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва як особа, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІ групи інвалідності, та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інвалід ІІ групи ліквідатор аварії на ЧАЕС 1 категорії.

ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва із заявою, в якій просив: надати інформацію про те, з якого часу заявник знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсії, передбачені статтями 49, 50, 54 Закону № 796, щодо управлінь Пенсійного фонду, в яких позивач перебував на пенсійному обліку, період перебування на такому обліку; на підставі яких саме законодавчих актів отримував пенсії, які їх види, а також деталізовану довідку щодо розмірів та отриманих сум пенсійних виплат за кожним видом пенсії для відповідної категорії громадян; надати розгорнуту довідку про розміри нарахованих, перерахованих та виплачених заявнику, починаючи з 01.01.2000 і до моменту подачі цієї заяви, сум пенсій, передбачених статтями 49, 50, 54 Закону № 796; надати письмове роз'яснення щодо порядку нарахування та перерахунку за вказаний період вищезазначених пенсій заявника; у разі, якщо заявнику нараховувалися та виплачувалися пенсії, передбачені статтею 49 Закону № 796, у менших розмірах, ніж це встановлено статтями 50, 54, 67 Закону № 796 для відповідної категорії громадян, провести нарахування та перерахунок цих пенсій відповідно, на підставі, у порядку та розмірах, встановлених Законом № 796 у редакції діючих Законів № 230/96, № 231, та пов'язаних із ним Законами, і виплатити заявнику недоотриману ним різницю грошових коштів пенсійного забезпечення за період з 2000 року і до часу розгляду цієї заяви; у подальшому, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, проводити перерахунки розмірів пенсій заявника, що встановлені статтями 50, 54 Закону № 796; у разі відмови у проведенні нарахування, перерахунку та виплати заявнику недоотриманої різниці пенсійного забезпечення, надати обґрунтовану письмову відповідь з посиланням на відповідні законодавчі акти України щодо підстав відмови; у разі, якщо при обчисленні розмірів пенсій заявника замість Закону № 796 застосовувались будь-які інші правові акти України, надати роз'яснення щодо причин їх застосування при вирішенні питань, пов'язаних із соціальними гарантіями громадян відповідної категорії, а також надати роз'яснення щодо причин ігнорування та незастосування діючих, не скасованих і не змінених законодавцем у встановленому

Законом порядку, норм Закону № 796, зокрема, його статей 49, 50, 54, 67 у редакції Законів № 230/96, № 231.

Листом управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 05.09.2014 № 448/06/Т-415 відмовило в перерахунку та виплаті пенсії, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011, згідно якої йому виплачувалась пенсія, не передбачено встановлення мінімальної пенсії інваліду ІІ групи ЧАЕС в розмірі 8 мінімальних пенсій та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва правомірно призначена та виплачується державна та додаткова пенсія, в порядку та розмірах, передбачених постановою КМ України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, відмовляючи у перерахунку та виплаті пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Абзацем 3 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01.07.1992 № 2532-ХІІ встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01.07.1992 № 2532-ХІІ розміри пенсій для інвалідів ІІ групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п. 17 ч. 1 с. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Починаючи з 01.01.2014 Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, ст. 50 вказаного Закону, яким визначено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, та 54 цього ж Закону, яким визначено розміри пенсій для інвалідів ІІ групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014, в редакції від 03.08.2014 № 1622-18, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Колегія суддів звертає увагу, що вказана норма діє з 16.08.2014.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що з 16.08.2014 розміри пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обмежуються вимогами Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 в редакції Закону від 03.08.2014 № 1622-18.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС становить: II групи інвалідності 160 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інвалідам II групи - 40 відсотків.

Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу виплачується в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (949,00 грн. х 40 % = 379,60 грн.), а основний розмір пенсії (1518,40 грн.) становить більше 160 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (949,00 грн. х 160 % = 1518,40 %).

Колегія суддів зазначає, що вказана норма діє з 16.08.2014, а тому з 16.08.2014 розміри пенсій передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обмежується вимогами Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 в редакції Закону України від 03.08.2014 № 1622-18.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 у справі № К/800/37956/14.

Тиким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, а також відсутність будьяких обмежень прямого застосування норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період до 16.08.2014, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачу з 17.03.2014 по 15.08.2014 застосуванню підлягають норми ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210, а тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за період з 17.03.2014 по 15.08.2014 та вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача перераховувати у подальшому визначені ст.ст. 50, 54 Закону № 796 розміри пенсій, у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної групи осіб, починаючи з дня встановлення нового розміру, а також вчасно виплачувати належну йому додаткову пенсію, колегія суддів вважає необґрунтованими та незаконними, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, в тому числі щодо можливого порушення прав та законних інтересів позивача при здійсненні відповідачем нарахування та виплат йому пенсії в майбутньому.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив її скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2014 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_2 в проведені перерахунку та виплаті пенсій в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними за період з 17.03.2014 по 15.08.2014.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.03.2014 по 15.08.2014 з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.