Постанова № 41903551, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2967/14 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Черкаси про визнання неправомірними дій та стягнення неприйнятих до відшкодування коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Черкаси, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача в частині відмови від прийняття до відшкодування сум виплаченої пенсії; стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 788 грн. 95 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню в частині з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято до відшкодування понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання: у червні 2014р. на суму 25 567 грн. 65 коп., у липні 2014р. - 25 688 грн. 09 коп., у серпні 2014р. - 25 638 грн. 41 коп.

В той же час, за вказаний період відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати позивача у загальному розмірі 3788 грн. 95 коп., зокрема: за червень 2014р. - 1162 грн. 59 коп., за липень 2014р. - 1162 грн. 59 коп., за серпень 2014р. - 1463 грн. 77 коп. В тому числі, із вказаних вище витрат: 401 грн. 97 коп. витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва пенсіонерам ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві не відповідає вимогам законодавства; 2635 грн. 80 коп. витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що вказані пенсії виплачені громадянам держав-учасників СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; 450 грн. витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_9, у зв'язку з тим, що справа у відділенні відсутня, оскільки нещасний випадок стався в 2008 році в Росії; 301 грн. 18 коп. витрати на виплату пенсій тимчасовим переселенцям з Луганської області ОСОБА_10 та ОСОБА_11

У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення неприйнятої відповідачем до відшкодування суми витрат у розмірі 3788 грн. 95 коп..

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний суд у повній мірі з таким висновком погодитися не може, зважаючи на наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 2008 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальна, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими поховання; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі по тексту - Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року № 21-136а14, від 12 листопада 2013 року №21-394а13, від 4 червня 2013 року № 21-150а13, від 21 травня 2013 року № 21-129а13 та ін.

В силу положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати позивача на виплату і доставку пенсій: 1) по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, а також 2) пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у загальному розмірі 3788 грн. 95 коп., зокрема: за червень 2014р. - 1162 грн. 59 коп., за липень 2014р. - 1162 грн. 59 коп., за серпень 2014р. - 1463 грн. 77 коп.

При цьому, судовою колегією встановлено, що вказані витрати складаються із основних розмірів цих пенсій та витрат на їх доставку, що вбачається зокрема із наявних у справі списків осіб, які не прийняті до заліку на відшкодування ФССНВ у м. Черкаси витрат, понесених Пенсійним фондом при виплаті пенсії згідно поданих списків за червень - серпень 2014 року.

Так, відмова відповідача прийняти та відшкодувати витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у розмірі 2635 грн. 80 коп. за вказаний період, мотивовано тим, що вказані пенсії виплачені громадянам держав-учасників СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну

В той же час, матеріалами справи беззаперечно підтверджується, що нещасні випадки з пенсіонерами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 сталися безпосередньо на виробництві, про що складено акти про нещасний випадок на виробництві, копії яких містяться у матеріалах справи, при цьому доказів щодо нечинності актів відповідачем надано не було, їм призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за законодавством колишнього СРСР.

Враховуючи наведені вище норми законодавства України, зокрема положення статті 2 Закону № 1105-XIV, Угоди про гарантії та позицію Верховного Суду України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що витрати на виплату цієї пенсії зазначеним вище ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підлягають відшкодуванню відповідачем.

Разом з тим, стосовно відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_8, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З наявних у справі матеріалів колегією суддів встановлено, що позивачем за період червень-серпень 2014 року, виплачено ОСОБА_8 суму пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва у загальному розмірі 450,00 грн. (по 150,00 грн. щомісячно).

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що нещасний випадок, відповідно до акта від 21.04.1973, мав місце під час навчання останнього на 2 курсі Іркутського авіаційного технічного училища, при виконанні завдання авіатехніка.

Таким чином, пенсія ОСОБА_8 призначена відповідно до законодавства СРСР, тому останній відповідно до статті 2 № 1105-XIV, також має право на пенсійне забезпечення за цим Законом.

Однак, пунктом 2 статті 8 названого Закону передбачено, що обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.

Разом з цим, пунктом 2 Порядку № 5-4/4 відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві особам, зазначеним у пункті 2 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_8 отримав травму на виробництві, будучи учнем навчального закладу, та не перебував у трудових відносинах з навчальним закладом, отримана ним травма не є страховим випадком, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми витрат на виплату пенсії ОСОБА_8 у розмірі 450,00 грн., оскільки такі витрати відшкодуванню Фондом не підлягають.

Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції у цій частині прийнята із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний суд в даному випадку враховує також позицію Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 19.08.2014 № К/800/33027/13.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість відмови відповідача у відшкодуванні витрат щодо виплати пенсій ОСОБА_12 у сумі 401 грн. 97 коп., яку мотивовано невідповідністю вимогам законодавства акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, оскільки, відповідачем не надано доказів його нечинності, в той же час, матеріалами справи підтверджуються обставини стосовно фактичної виплати позивачем цієї суми пенсії ОСОБА_12 за червень-серпень 2014 року. За таких обставин недоліки акта про нещасний випадок не є підставою для відмови у такому відшкодуванні, у зв'язку з чим сума 401 грн. 97 коп. підлягає стягненню.

Стосовно відмови відповідача у відшкодуванні 450 грн. витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_9, яку мотивовано тим, що нещасний випадок стався в 2008 році у Російській Федерації вже після припинення існування СРСР і справа у відділенні відсутня, апеляційний суд виходить з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що нещасний випадок із ОСОБА_9 стався в 2008 році в м. Новоросійську Російської Федерації безпосередньо при виконанні робіт по будівництву мостів, що підтверджується актом форми Н-1, копія якого наявна у матеріалах справи.

В той же час пенсія по інвалідності призначена та виплачена в Україні.

Враховуючи положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, про які було зазначено вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_9 в сумі 450 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія враховує, що Верховний Суд України висловлював правову позицію щодо відшкодування витрат на виплату пенсії за обставин, коли страховий випадок стався на території Російської Федерації вже після розпаду СРСР (постанови від 20 травня 2014 року у справі 21-136а14, від 25 березня 2014 року у справі № 21-33а14).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій тимчасовим переселенцям з Луганської області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у сумі 301 грн. 18 коп.

З наявних у справі матеріалів судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з розпорядженням УПФУ в м. Черкасах № 500295 від 11.08.2014р. ОСОБА_10 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а саме: чоловіка ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., внаслідок трудового каліцтва (або професійного захворювання); згідно з розпорядженням УПФУ в м. Черкасах № 500059 від 19.08.2014р. про те, що ОСОБА_11 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а саме чоловіка ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2., внаслідок трудового каліцтва (або професійного захворювання).

Згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до частини 1 статті 31 цього Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Згідно з абзацом другим частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

З наведених вище норм слідує, що стаття 21 Закону № 1105-XIV пов'язує виникнення обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.

Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відшкодування Фондом понесених УПФ витрат стосовно виплати цієї пенсії, обов'язковому встановленню підлягають обставини щодо наявності або відсутності причинового зв'язку смерті працівника з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Таку правову позицію також неодноразово висловлював Верховний Суд України, в тому числі у постанові від 23 квітня 2013 року у справі № 21-108а13.

Так, у матеріалах справи відсутні і позивачем не надано належних доказів, зокрема актів про нещасний випадок та відповідних висновків медичних закладів, на підтвердження обставин наявності причинового зв'язку смерті працівника (відповідно ОСОБА_13 та ОСОБА_14.) з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, що в подальшому стало підставою для виплати управлінням ПФ України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пенсій у зв'язку з втратою годувальника.

Самі по собі розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах № 500295 від 11.08.2014р. та № 500059 від 19.08.2014р., копії яких наявні у матеріалах справи, на підставі яких ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, обставин, що нещасні випадки сталися безпосередньо на виробництві, жодним чином не підтверджують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами, наявності правових підстав для відшкодування відповідачем витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у сумі 301 грн. 18 коп., а відтак і підстав для стягнення цих сум з відповідача.

Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції у цій частині прийнята із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи все викладене вище, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано, за відсутності для цього підстав, стягнув з відповідача витрати на виплату пенсій у загальному розмірі 751,18 грн., в тому числі, суму пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_8 у розмірі 450,00 грн. та пенсій у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у сумі 301 грн. 18 коп.

В той же час, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо задоволення решти позовних вимог, а саме стягнення з відповідача суми витрат на виплату і доставку пенсій у розмірі 3037,77 грн. (3788,95 грн. - 751,18 грн.).

В цій частині постанова ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права за повно та всебічно з'ясованих обставин та відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення в частині позовних вимог ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а в іншій частині із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню у частині.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Черкаси про визнання неправомірними дій та стягнення неприйнятих до відшкодування коштів - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області щодо стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 255, ідентифікаційний код 25875030) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 37930126) витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 751,18 грн.

В цій частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.