Постанова № 41903521, 10.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/497

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2014 року 15:42 № 826/17943/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Побутсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання незаконною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, за участі представників сторін:

представника позивача Косенко А.А.,

представника відповідача Скапоущенко О.Д.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Побутсервіс" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати незаконною та скасувати податкову вимогу від 20.06.2014 № 10945-25 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в повному обсязі;

- визнати дії відповідача щодо нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 18151,79 грн. і списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн. з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені протиправними;

- зобов'язати відповідача скасувати нараховану пеню з податку на прибуток підприємств в розмірі 18151,79 грн. та відновити на особовому рахунку позивача грошові кошти у розмірі 223,40 грн. списані в рахунок часткового погашення пені.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17943/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10.12.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, дочірнє підприємство "Побутсервіс" 03.03.2014 подало до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (т. 1, акр. 11, 13-27).

Проте, в рядку 04 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування) не було вказано розмір витрат (т. 1, арк. 61), що призвело до завищення розміру нарахованого податку на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 14 податкової декларації).

У зв'язку з чим, 15.07.2014 дочірнє підприємство "Побутсервіс" подало до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, згідно якої позивач в рядку 04 декларації (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування) зазначив суму в розмірі 2149766 грн. (т. 1, акр. 68).

Проте, відповідно до даних зазначених в ІС «Податковий блок» зворотного боку картки облікового рахунку ДП «Побутсервіс» станом на 12.03.2014 підприємство мало недоїмку в розмірі 4649940,60 грн., що й призвело до винесення податкової вимоги від 20.06.2014 року №10945-25 на суму 4649940,60 грн., яка була отримана позивачем 10.07.2014 (т. 1, арк. 65).

Однак, дочірнє підприємство "Побутсервіс" не погоджується з такими діями відповідача та податковою вимогою від 20.06.2014 року № 10945-25, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відтак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач самостійно визначив суму податку з прибутку підприємства за 2013 рік, проте, в рядку 04 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування) не були вказані витрати (т. 1, арк. 61), що призвело до завищення розміру нарахованого податку на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 14 податкової декларації).

Згідно пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п. 129.1 ст. 129 ПК України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Згідно п. 129.3 ст. 1129 ПК України, нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

Відповідно до п. 129.4 ст. 129 ПК України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У зв'язку з чим, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було винесену податкову вимогу від 20.06.2014 року № 10945-25 на суму 4649940,60 грн.

Крім того, як вбачається з облікової картки дочірнього підприємства "Побутсервіс" з податку на прибуток підприємств, за позивачем з 11.03.2014 по 15.07.2014 обліковувалася недоїмка в розмірі 4649940,60 грн. та пеня - 18151,779 грн., яка була зменшена на 223,40 грн., у зв'язку із наявною у позивача переплатою.

Проте, позивач не погоджується з такими діями відповідача щодо нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 18151,79 грн. і списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн. з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені, оскільки 15.07.2014 дочірнє підприємство "Побутсервіс" 03.03.2014 подало до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

Відповідно до абз. 4 п.50.1 ст. 50 ПК України, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, вбачається, що штраф - це плата, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, а недоїмка - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не було застосовано до дочірнього підприємства "Побутсервіс" штрафну (фінансову) санкцію, однак, було донараховано пеню, оскільки, дочірнє підприємство "Побутсервіс" в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, не зазначило в рядку 04 декларації (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування) суму витрат, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання.

В той час, згідно п. 131.2 ст. 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було винесену податкову вимогу від 20.06.2014 року № 10945-25 на суму 4649940,60 грн., оскільки в рядку 04 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування), поданої 03.03.2014 до податкового органу, не були вказані витрати (т. 1, арк. 61), що призвело до завищення розміру нарахованого податку на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 14 податкової декларації).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2014 дочірнє підприємство "Побутсервіс" подало до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, згідно якої позивач в рядку 04 декларації (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування) зазначив суму в розмірі 2149766 грн. (т. 1, акр. 68).

Отже, на момент винесення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкової вимоги від 20.06.2014 року № 10945-25 у податкового органу було відсутнє уточнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, а відтак, відповідач на момент винесення податкової вимоги від 20.06.2014 року № 10945-25 діяв правомірно, а тому відсутні підстави для скасуванняподаткової вимоги від 20.06.2014 року № 10945-25.

Крім цього, судом було встановлено, що згідно облікової картки дочірнього підприємства "Побутсервіс" з податку на прибуток підприємств, за позивачем з 11.03.2014 по 15.07.2014 обліковувалася недоїмка в розмірі 4649940,60 грн. та пеня - 18151,79 грн., яка була зменшена на 223,40 грн., у зв'язку із наявною у позивача переплатою.

Отже, за позивачем рахувалася недоїмка лише в період до подачі 15.07.2014 уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, крім того, до позивача не були застосовані штрафні санкції, відповідно до абз. 4 п.50.1 ст. 50 ПК України.

Крім того, як вбачається із п. 131.2 ст. 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання, в той час, якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, враховуючи, що позивача була наявна недоїмка та пеня, а також була наявна переплата, то відповідач, відповідно до п. 131.2 ст. 131 ПК України списав грошові кошти у розмірі 223,40 грн. з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені в розмірі18151,79 грн., а тому відсутні підстави визнавати дії відповідача щодо нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 18151,79 грн. і списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн. з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені протиправними, оскільки відповідач діяв правомірно.

Враховуючи вище викладене, відсутні підстави для зобов'язання відповідача скасувати нараховану пеню з податку на прибуток підприємств в розмірі 18151,79 грн. та відновити на особовому рахунку позивача грошові кошти у розмірі 223,40 грн. списані в рахунок часткового погашення пені.

Відтак, враховуючи, що судом було встановлено, що податкова вимога від 20.06.2014 року № 10945-25 була винесена відповідачем правомірно, як і було встановлено, що відповідач діяв правомірно під час нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 18151,79 грн. та списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн. з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач діяв в межах правового поля.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову дочірнього підприємства "Побутсервіс" повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Побутсервіс" (код ЄДРПОУ 23730379) решту суми судового збору у розмірі 4383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 грудня 2014 року.