Постанова № 41903041, 09.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 915/717/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Воронюка О.Л.

суддів: Лашина В.В., Таран С.В.

(Склад судової колегії сформований згідно розпорядження від 26.11.2014)

при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.

Представники учасників провадження по справі у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області

від 16.09.2014р. (про відмову у задоволенні кредиторських вимог Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області)

у справі № 915/717/14

за заявою боржника Виробничого кооперативу "Віра" с.м.т. Воскресенське, Миколаївська область

кредитори:

1) фізична особа - підприємець ОСОБА_2 м. Дніпропетровськ;

2) Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у миколаївській області;

3) Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" м. Київ в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Миколаєві

про визнання боржника банкрутом

Відповідно до ст.81-1 ГПК України у зв'язку із неявкою у судове засідання представників учасників провадження по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні 09.12.2014р. відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановила:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2014 року за заявою боржника Виробничого кооперативу «Віра» порушено провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2014 року визнано Виробничий кооператив "Віра" - банкрутом.

Відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором Виробничого кооперативу "Віра" Герман Оксану Степанівну.

Зобов'язано призначеного ліквідатора: в строк до 15.08.2014 року подати до суду на затвердження реєстр вимог кредиторів; до закінчення строку ліквідаційної процедури, надати суду звіт та ліквідаційний баланс з доданими документами, передбаченими ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З моменту прийняття даної постанови припинено підприємницьку діяльність боржника, вважається таким, що настав строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 року визнано кредиторські вимоги Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області частково в розмірі 646 616,06 грн.

Зобов'язано ліквідатора відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги в сумі 438 698,19 грн. віднести до третьої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 207 917, 87 грн. включити до шостої задоволення кредиторських вимог.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулась Жовтнева ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 року, визнати кредиторські вимоги Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області у сумі 1715486,06грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтував з посиланням на п. 54.3.1 - п.54.3 ст. 54, п.57.3 ст. 57, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України.

10.11.2014 року ліквідатором ВК «Віра» надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ліквідатор боржника просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області з підстав викладених у відзиві.

Враховуючи строки розгляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка всіх представників учасників провадження по справі не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної апеляційної скарги, з огляду на наведене нижче.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

В силу ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин повязаних з банкрутством субєктів підприємицької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, питання визначення податкового обов'язку, нарахування, обчислення податків та зборів регулюються Податковим кодексом України, а погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, які знаходяться в процедурі банкрутства, здійснюється з урахуванням особливостей та у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до п. 31.1., 31.2 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Строки сплати податкового зобов'язання передбачені ст. 57 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулась до господарського суду Миколаївської області із заявою від 03.07.2014 року № 6316 про визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 1 715 486,06 грн., у тому числі:

- 1 713 401,56 грн. з податку на додану вартість;

- 783,00 грн. авансові внески з податку на прибуток;

- 351,76 грн. земельний податку;

- 949,74 грн. податку на прибуток.

Ліквідатором у відповідності до листа від 10.07.2014 року заявлені кредитором вимоги визнано частково в сумі 646 616,06 грн. Заявлені вимоги в розмірі 1068870,00 грн. ліквідатором не визнано у зв'язку з їх неузгодженістю.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 713 401,56 грн. виникла у зв'язку з неповною сплатою визначених згідно податкових повідомлень-рішень :

- від 28.09.2012 року № 0021791501 податкового зобов'язання в сумі 116 537,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 58 262,50 грн.;

- від 02.11.2012 року № 0022251501 податкового зобов'язання в сумі 137 144,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 68 572,00 грн.;

- від 17.06.2013 року № 0001321500 штрафних санкцій в сумі 1020,00 грн.;

- від 18.06.2013 року № 0000232200 податкового зобов'язання в сумі 183 922,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 45 980,50 грн.

- від 17.12.2013 року № 0003981500 штрафних санкцій в сумі 3060,00 грн.;

- від 28.05.2014 року № 0003411500 штрафних санкцій в сумі 1020,00 грн.;

- від 28.05.2014 року № 0003391500 податкового зобов'язання в загальному розмірі 1 068 870,00 грн.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкових зобов'язань по податку на додану вартість боржнику було нараховано 29 053,13 грн. пені.

Враховуючи, що розмір погашеного з переплати зобов'язання склав 39,57 грн., сума заявленої кредитором заборгованості з податку на додану вартість становить 1 713 401,56 грн.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Приписами ч. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні - рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністативного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, вважаються неузгодженими.

Як вбачається із матеріалі справи, 13.06.2014 року ВК "Віра" звернулася до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області із скаргою на податкове повідомлення - рішення № 0003391500 від 28.05.2014 р. (копія повідомлення про вручення податкового повідомлення - рішення 04.06.2014р. додано кредитором до заяви), про що додатково повідомлено Жовтневу ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

Отже, судовою колегією не приймаються посилання скаржника на отримання 16.06.2014 року Жовтневою ОДПІ листа повідомлення про оскарження податкового повідомлення - рішення № 0003391500 від 28.05.2014 року оскільки чинним законодавством прямо не передбачено що у разі оскарження боржником податкового повідомленя - рішення податкова інспекція має отримати від боржника у десятиденний термін лист повідомлення про оскарження такого податкового повідомлення - рішення.

Судова колегія погоджується з позицією господарського суду першої інстанції про визнання кредиторських вимог Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області частково у розмірі 646 616,06грн. та віднесення вимог у сумі 438 698,19 грн. - до третьої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 207 917,87грн. - до шостої черги задоволення кредиторських вимог, оскільки це підтверджується як вищенаведеним так і матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 88, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 року залишити без змін, апеляційну скаргу Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області без задоволення.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2014

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя В.В. Лашин

Суддя С.В. Таран