Постанова № 41903010, 11.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 910/15632/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Войтовська І.В. - адвокат;

Від відповідача: Корсун Ю.Ю. - юрист,

розглянувши апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014

у справі № 910/15632/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе»

до Державної адміністрації залізничного

транспорту України «Укрзалізниця»

про стягнення 236 498, 66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» про стягнення 236 498, 66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе» основний борг - 236 498, 66 грн та 4 729, 97 грн судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

У судове засідання 17.11.2014 з'явилися представники сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегією встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом між Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця», в особі начальника Головного управління Лук'янова І.В., що діє на підставі довіреності від 29.01.2013 № 85 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе», в особі директора Откідача В.О., який діє на підставі Статуту, був укладений Договір про надання послуг № ЦН-100/13 від 08.02.2013, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонтування автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів Код ДК 016:2010-45.20.1 (послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобілів марки Toyota, Skoda), іменовані надалі «Послуги», а Замовник зобов'язується приймати Послуги та оплачувати їх на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 3.4 Договору, правовим документом, що підтверджує надання послуг належним чином є підписаний сторонами акт здачі-приймання наданих послуг.

Згідно п. 3.5 договору, замовник здійснює оплату за надані послуги на протязі 10 банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання послуг.

Форма оплати - безготівковий розрахунок, згідно виставлених рахунків-фактури (п. 3.6 Договору).

Виконавець надає послуги замовнику протягом лютого-грудня 2013 року відповідно до рахунків-заказів (п. 4.1). Місце надання послуг: м. Київ, бул. Івана Лепсе,4.

Згідно з п.6.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

До договору сторони підписали додаток №1 - калькуляція вартості послуг технічного обслуговування і ремонту автомобілів марки Toyota, Skoda.

В додатку №2 до Договору, сторони погодили перелік автомобілів, щодо яких надаються послуги за Договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на підставі Договору № ЦН-100/13 від 08.02.2013 та відповідно до актів виконаних робіт № 2310125952 від 06.02.2014 та № 2310125886 від 06.02.2014 не виконав свої зобов'язання з оплати за виконані роботи протягом трьох днів з дати підписання зазначених актів, тобто до 10.02.2014.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач стверджує, що надання послуг по заміні двигунів на автомобілях Договором № ЦН-100/13 від 08.02.2013 та додатками до нього № 1 та 2 передбачено не було, надання згоди на заміну запасних частин не надавалось а також відсутністю повноважень у Павлова С.І. на підписання актів виконаних робіт.

Крім того, відповідно до Договору протягом 2013 року виконувались замовлення відповідача з поточного технічного обслуговування та ремонту автомобіля відповідача марки Volkswagen модель Т5 2007 року випуску, номер кузову WV2ZZZ7HZ7X016730 державний номер АА 6358 СК, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: акт виконаних робіт №2310118736 від 29.08.2013 на суму 15 947, 30 грн, виписка з банку № 4869 від 06.09.2013, акт №2310123220 від 09.10.2013 на суму 2 147, 16 грн, виписка збанку №5736 від 18.10.2012, акт № 2310132992 від 21.12.2013 на суму 23 998, 12 грн, виписка з банку №7337 від 26.12.2013.

На підставі акту приймання-передачі автомобілів (попереднього наряду-замовлення) №2310125886 від 30.09.2014 позивач прийняв від відповідача автомобіль марки «Фольксваген» державний номер АА 6358 СК для виконання робіт по заміні двигуна.

З аналогічним замовленням по заміні двигуна на підставі акту приймання-передачі автомобілів (попереднього наряду-замовлення) №2310125952 від 01.10.2013 позивач прийняв від відповідача автомобіль марки «Шкода» державний номер АА 3293СЕ.

В актах приймання - передачі автомобілів відображаються відомості про згоду замовника на заміну двигунів з обмінного фонду заводу-виробника з метою зниження вартості ремонту. Порядок здійснення заміни запасних частин з обмінного фонду заводу-виробника регулюється «Умовами ведення справ», затвердженим директором позивача 21.11.2011 пунктом 5, згідно положень якого, позивач приймає від замовника бувші у використанні агрегати, які мають в артикулі позначку «X» та обмінює їх на основі з обмінного фонду, отримані від дистриб'ютора заводу за зниженою ціною.

Для належного виконання замовлення, позивач придбав новий двигун для автомобіля «Фольксваген» Т5 з оригінальним номером 06А100045NX, що підтверджується видатковою накладною №20054007 від 09.10.2013, випискою банку №5761 від 14.10.2013.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні складу № 4900533072 від 09.10.2013, № 4900533070 від 09.10.2013 та № 4900553986 від 27.11.2013, якими підтверджується, що запасні частини та витратні матеріали для заміни двигуна були передані в ремонтну зону для виконання робіт для відповідача.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем не було обумовлено інше, придбання двигунів та інших запасних частин, що були встановлені на автомобілі відповідача згідно актів виконаних робіт №2310125886 від 06.02.2014, №2310125952 від 06.02.2014, здійснювалось позивачем самостійно на підставі договору поставки №ЕТ7 від 30.04.2012 з дистриб'ютором марки «Фольксваген» в Україні - ТОВ «Порше Україна».

Агрегати обмінного фонду мають особливості маркування, що підтверджується листом дистриб'ютора марки «Фольксваген» в Україні ТОВ «Порше України» №688 від 15.07.2014, згідно якого правила маркування та характерні ознаки двигунів (маркери, номери та інші позначення) обмінного фонду описані в інструкціях та матеріалах по навчанню працівників структурних підрозділів концерну Volkswagen AG.

Відповідно до п. 2.6 виписки №1 оригінальні запасні частини обмінного фонду для автомобілів Volkswagen AG маркуються фірмовим клеймом, що проставляється на самому виробі або (та) його упаковці. Зразок клейма зазначений в п. 2.6 виписки. Номер будь-якої обмінної запасної частини до каталогу містить в 11-му розряді символ "Х". Повнокомплектний обмінний двигун маркується фірмовим клеймом обмінного фонду запасних частин. Крім того, перед вибитим на такому двигуні номер буквами зазначається потужність, яка вибивається ще на заводі. Він відрізняється від старого та доповнюється символом "Х".

З вищевикладеного вбачається, що саме такі повнокомплектні двигуни були придбані позивачем згідно видаткових накладних №20054007 від 09.10.2013, №20054059 від 10.10.2013, в обмін на старі двигуни, демонтовані з автомобілів відповідача та передані на підставі актів приймання-передачі №102583 від 24.10.2013 та № 103917 від 21.11.2013.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.5 договору, замовник здійснює оплату за надані послуги на протязі 10 банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання послуг.

В матеріалах справи містяться акт приймання автомобіля після ремонту/пропуск №366117 до заявки №2310125886 та акт приймання автомобіля після ремонту/пропуск №387977 до заявки №2310125952, відповідно до яких позивач повернув автомобіль «Фольксваген» Т5 державний номер АА6358СК та автомобіль «Шкода» державний номер АА 3293СЕ відповідачу. Вказані акти підписані кожною з сторін, правомірність підписання останніх відповідачем не оскаржується, а отже свідчить про виконання технічного обслуговування та ремонту автомобілів в повному обсязі, відповідній вартості та строки обумовлені Договором.

05.02.2014 відповідач звернувся до нього з листом №15/289 в якому просив надати розрахунок вартості робіт та запчастин за встановлені на автомобілі двигуни, після чого 06.02.2014 акти виконаних робіт №2310125952 на суму 120 010,40 грн. та №2310125886 на суму 116488,26 грн. підписані відповідачем - представником Павловим Сергієм Івановичем за довіреністю від 01.02.2014.

З матеріалів справи вбачається, що вартість наданих послуг за актами №2310125886 від 30.09.2013, №2310125952 від 01.10.2013, відповідачем не оплачена, доказів протилежного суду не надано.

Позивач звертався до відповідача з претензією №2/316-14 від 19.06.2014 з вимогою про оплату виконаних робот.

Листом №15/1063 від 08.07.2014 відповідач відмовив позивачу у оплаті вартості виконаних робіт.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, факт наявності заборгованості у відповідача в сумі 236 498, 66 грн належним чином доведений, документально підтверджений, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі №910/15632/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15632/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко