Ухвала суду № 41902641, 10.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2869/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

10 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Залімського І. Г. Полотнянка Ю.П.

за участю секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Загородній В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекція у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, третя особа - ДП "Вінницький облавтодор" про визнання протиправним та скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В :

28.07.2014 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, третя особа - ДП "Вінницький облавтодор" про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, представник позивача, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.06.2014р. уповноважені особи управління Укртрансінспекції у Вінницькій області на ділянці а/д М12 "Стрий-Кіровоград-Знам`янка" 510км + 800м провели рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом марки Renault моделі Premium реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом SDC, реєстраційний номер НОМЕР_2.

За результатами перевірки було складено акт від 12.06.2014 року, яким зазначено, що під час перевірки виявлено перевезення водієм ОСОБА_5 на автомобільному транспорті, що належить ФОП ОСОБА_4, вантажів за відсутності документів, наявність яких передбачено ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Крім того, під час перевірки складена довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 003044 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

На підставі акта перевірки № 000140 від 12.06.2014р. та за наслідками розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідач 07.07.2014 року прийняв постанову № 016133 про застосування до ФОП ОСОБА_4 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.

На думку позивача вище вказана постанова про застосування штрафу є протиправною та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначає, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (надалі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів здійснюється на автомобільних дорогах загального користування - уповноваженими Укравтодором дорожніми підприємствами та організаціями разом з відповідними підрозділами МВС.

Наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодору) №377 від 17.07.2007 року "Про організацію та забезпечення контролю за проїздом великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування", з метою збереження автомобільних доріг та штучних споруд на них від руйнувань при проїзді великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та на виконання постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, передано ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повноваження з організації та проведення габаритно-вагового контролю за проїздом автомобільними дорогами загального користування великогабаритних і великовагових транспортних засобів, крім великовагових транспортних засобів, загальна вага яких перевищує 60 тонн та (або) осьове навантаження перевищує 15 тонн.

Положеннями п. 12 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно п. 13 цього Порядку під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до приписів п.п. 2.5, 2.8, 2.9 п. 2 Технологічного регламенту, пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен бути обладнаний зокрема свідоцтвом про повірку ваг та свідоцтвом про державну метрологічну атестацію. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально вповноваженого органу у сфері метрології. Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2%, дискретність вимірювання має бути не більше ніж 50 кг".

При цьому, під час здійснення габаритно-вагового контролю, результати якого стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, уповноваженні особи управління Укртрансінспекції у Вінницькій області використовували автомобільні ваги "CHEKLODE FREEWEIGH" заводський номер 008211.

Як свідчать матеріали справи, ваги пересувні автомобільні "CHEKLODE FREEWEIGH" були занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки у 2007 році за №Y2570-07, відповідно до сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-M1/1-2195-2007, виданого 21 листопада 2007 року.

Проте, згідно протокольного рішення Науково-технічної комісії з метрології Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 16.12.2010 №4-2010 (101), затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №580 від 24.12.2010, пересувні автомобільні ваги "CHEKLODE FREEWEIGH" вилучені із Державного реєстру засобів вимірювальної техніки у зв'язку з припиненням ввезення їх на територію України.

Згідно п.2.1 Положення про державний реєстр засобів вимірювальної техніки, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №218 від 22.08.2005, відсутність типів ЗВТ у Державному реєстрі не може бути підставою для заборони використання цих засобів на території України (за умови підтвердження нормованих метрологічних характеристик та придатності цих засобів до застосування шляхом здійснення їх державної метрологічної атестації).

У відповідності до приписів ст.1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки - дослідження засобів вимірювальної техніки з метою визначення їх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих засобів до застосування.

Положеннями ч.2 ст. 39 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" передбачено, що метрологічна атестація та оформлення її результатів проводяться в порядку, встановленому нормативними документами з метрології ЦОВМ (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері метрології).

Крім того, положеннями п.2.6 та п.2.7 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, затвердженого наказом Держстандарт від 19.02.2002, № 100 визначено, що сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру. Термін чинності сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу визначається строком дії результатів державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки, який становить 3 роки.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не мав права використовувати для здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача пересувні автомобільні ваги "CHEKLODE FREEWEIGH" заводський номер 008211, оскільки відповідні документи щодо проходження ними державної метрологічної атестації (свідоцтво про державну метрологічну атестацію та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки) втратили чинність. До того ж, свідоцтво про повірку ваг взагалі відсутнє.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта в судовому засіданні на те, що на судову практику у вирішенні подібних спорів, а саме позицію, що висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.02.2014 року у справі № К/800/58192/13, оскільки вона винесена в справі щодо інших сторін та, крм того, в даному випадку предметний розгляд справи стосується також порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення норм Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекція у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Залімський І. Г.

Полотнянко Ю.П.