Ухвала суду № 41902618, 10.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3617/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

10 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідача: Мавроді Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року по справі №2-а-2548/10/0270, яка набрала законної сили, зобов`язано Вінницьку митницю поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Вінницької митниці та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня 2010 року по 06 жовтня 2010 року. Відповідно до наказу Державної митної служби України від 22.04.2011 року №869-к начальником Вінницької митниці винесено наказ №168-к від 23.05.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язано приступити з 23.05.2011 року до виконання службових обов'язків на посаді заступника начальника Вінницької митниці. Враховуючи те, що до виконання службових обов'язків на поновленій посаді він приступив лише 23.05.2011 року, середнього заробітку за час невиконання рішення суду за період з 07.10.2010 року по 23.05.2011 року виплачено не було, просив стягнути відповідну суму у судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2014 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Т.в.о. Голови Державної митної служби України від 16 березня 2010 року №311-к та наказ начальника Вінницької митниці №70-к від 29 квітня 2010 року; поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Вінницької митниці; зобов'язано Вінницьку митницю нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня 2010 року по 06 жовтня 2010 року. Постанова суду в частині поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою від 03.03.2011 року Київський апеляційний адміністративний суд апеляційні скарги Державної митної служби України та Вінницької митниці залишив без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року - без змін.

Наказом Держмитслужби України від 22.04.2011 року № 869-к скасовано наказ Державної митної служби України від 16.03.2010 року №311-к "Про припинення перебування на державній службі", поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Вінницької митниці з 29.03.2010 року.

В подальшому, наказом Держмитслужби України №1089-к від 25.05.2011р. внесено зміни до пункту 2 наказу Держмитслужби України від 22.04.2011р. №869-к "По особовому складу митних органів" та дату "29.03.2010" замінено датою "29.04.2010".

Також, наказом Вінницької митниці від 23.05.2011 року № 168-к скасовано наказ Вінницької митниці від 29.04.2010 року №70-к «Про повний розрахунок з ОСОБА_4» та зобов'язано його приступити з 23.05.2011 року до виконання службових обов'язків на посаді заступника начальника Вінницької митниці з посадовим окладом 2265,00 грн. на місяць та виплатою раніше встановлених надбавок за спеціальне звання та вислугу років.

Проте, середнього заробітку за час невиконання рішення суду за період з 07 жовтня 2010 року по 23 травня 2011 року виплачено не було

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

В силу положень ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року про поновлення позивача на посаді підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до норм чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, позивача ОСОБА_4 було звільнено з посади заступника начальника Вінницької митниці. Відповідно до наказу Держмитслужби України від 12.04.2010 року №340 "Про розподіл особового складу митних органів за номенклатурою посад", заступники керівників митних органів є номенклатурою Держмитслужби України. З врахуванням вимог даного наказу, та на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року у справі №2-а-2548/10/0270, наказом Держмитслужби України від 22.04.2011 року №869-к поновлено позивача на посаді заступника начальника Вінницької митниці з 29.04.2010 року. З даним наказом він був ознайомлений 23.05.2011 року.

Наказом Вінницької митниці №168-к від 23.05.2011р. "По особовому складу митниці", відповідно до наказу Державної митної служби від 22.04.2011 року №869-к та на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 року (справа №2а-2548/10/0270), скасовано наказ Вінницької митниці від 29.04.2010р. №70-к "Про повний розрахунок з ОСОБА_4" та наказано приступити йому з 23.05.2011 року до виконання службових обов'язків на посаді заступника начальника Вінницької митниці.

Враховуючи те, що позивача фактично було поновлено на посаді лише 23.05.2011 року, то період з 07 жовтня 2010 року по 23 травня 2012 року є часом затримки в поновленні його на роботі в митних органах за судовим рішенням, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 грудня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.