Ухвала суду № 41902594, 10.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/263/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

10 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Залімського І. Г. Полотнянка Ю.П.

за участю секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.

за участю представників сторін:

представника позивача - Охрімовського Я.В.

представника відповідача - Шевченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до АЗС №29 суб'єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту ,

В С Т А Н О В И В :

21.01.2013 року позивач - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до АЗС №29 суб'єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким задоволити заявлені вимоги.

09.12.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про заміну сторони на її правонаступника.

В судовому засіданні суд розглянувши заявлене клопотання про заміну сторони, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, представник відповідача, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.11.2012 року Вінницькою ОДПІ проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС № 29 суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Колумбіні", що розташована за адресою: с. Якушинці, Вінницького району, Вінницької області, по вул. автошлях Львів-Кіровоград-Знам"янка км 354+300 (ліворуч), за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 108/02/32/22/37018720 від 19.11.2012 року (а.с. 6-11), що підписаний представником ТОВ "Колумбіні" із запереченнями.

У ході перевірки податковим органом на підставі п. 20.1.5 ст. 20 ПК України проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та коштів на АЗС, в тому числі здійснено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів) і готівки.

За наслідками інвентаризації оформлено акт від 06.11.2012 року, згідно з яким проведеною інвентаризацією товарно-матеріальних цінностей встановлено наступні залишки нафтопродуктів за цінами реалізації:

- бензин автомобільний А-95 ДСТУ 4063-2001 - 6912,0 л. по ціні 10,90 грн.;

- бензин автомобільний А-92 ДСТУ 4063-2001 - 15810,0 л по ціні 10,60 грн.;

- бензин автомобільний А-95 (Євро) ДСТУ 4839-2007 - 7953,0 л. по ціні 11,10 грн.;

- паливо дизельне підвищеної якості (ДП Євро) ДСТУ 4840-2007 - 15687,0 л по ціні 9,80 грн.

До зазначених товарів були представлені наступні документи, зокрема журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС № 29 ТОВ "Колумбіні", журнал реєстрації паспортів якості, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 7768 від 03.11.2012 року, сертифікат відповідності та паспорт №379 на бензин автомобільний А-92, виданого ПАТ "Укртатнафта", сертифікат відповідності та паспорт №368 на бензин автомобільний А-95, виданого ПАТ "Укртатнафта", сертифікат відповідності та паспорт №182 на паливо дизельне підвищеної якості (ДП Євро), виданого ПАТ "Укртатнафта", сертифікат відповідності та паспорт №2/36Г60ДС/1012 на бензин автомобільний А-95 (Євро), виданого ТОВ "Інспекторат Україна", паспорта № 368 на бензин автомобільний А-95, паспорт № 379 на бензин автомобільний А-92, виданий ПАТ "Укртатнафта", паспорт №182 на паливо дизельне підвищеної якості (ДП Євро), виданий ПАТ "Укртатнафта", паспорт №2/3 6160ДС/1012 на бензин автомобільний А-95 (Євро), виданий ТОВ "Інспекторат Україна".

На думку позивача, вище зазначені паспорти на бензин автомобільний та дизельне паливо не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Відтак, на підставі ст. 84 ПК України начальником Вінницької ОДПІ Дерев"янко О.В. прийнято рішення № 45895/22 від 06.11.2012 року про проведення експертизи таких нафтопродуктів.

Згідно з листа Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 15.11.2012 року № 19/1-123/8413 надані на дослідження проби паливно-мастильних матеріалів не відповідають ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", а саме "проба № 1 ТОВ "Колумбіні", А-95, резервуар (ПРК-01-03) за показниками - "концентрація фактичних смол", "сумарний вміст ароматичних вуглеводнів"".

Крім того, в акті фактичної перевірки № 108/02/32/22/37018720 від 19.11.2012 року позивач зазначає, що в залишку знаходяться нафтопродукту, які не відповідають прихідним документам ТОВ "Колумбіні".

Отже, на момент перевірки власника відповідних товарно-матеріальних цінностей позивачем не встановлено, а підтверджуючих документів до перевірки не надано.

Враховуючи наведене Вінницькою ОДПІ здійснено тимчасове затримання і вилучення нафтопродуктів, про що складено протокол від 19.11.2012 року.

В подальшому на підставі відомостей, що містяться у протоколі про тимчасове затримання майна від 19.11.2012 року, начальником Вінницької ОДПІ Дерев"янком О.В. прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна, власник якого не встановлений і яке знаходиться за адресою: с. Якушинці, Вінницького району, Вінницької області, по вул. автошлях Львів-Кіровоград-Знам"янка км 354+300 (ліворуч), на загальну суму 29384,00 грн.

Відповідно п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Керуючись вище викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою підтвердження обгрунтованості накладення адміністративного арешту майна.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна (далі - арешт майна) платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Крім того, згідно з п. 94.7 ст. 94 ПК України арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено. У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника контролюючого органу (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов'язковим врученням примірника протоколу.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник контролюючого органу (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.

Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України контролюючий орган закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи. У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 КАС України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

При цьому, у рішенні позивача про накладення адміністративного арешту майна від 19.11.2012 року відсутнє посилання на обставини, передбачені п. 94.2 ст. 94 ПК України, які стали підставою для накладення адміністративного арешту майна.

Згідно з матеріалами справи, позивач при прийнятті рішення про накладення адміністративного арешту майна податковий орган керувався положеннями п. 94.7 ст. 94 ПК України, тобто має місце застосування арешту того майна, яке продається з порушенням порядку, визначеного законодавством, і власника якого не встановлено.

Однак, зазначені доводи Вінницької ОДПІ повністю спростовуються наявними у справі доказами, згідно з якими власником майна (нафтопродуктів) є ніхто інший як відповідач ТОВ "Колумбіні".

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.02.2011 року № 149/11/13-11, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено (пункт 10 листа).

Документи на нафтопродукти, які надавалися позивачу під час проведення перевірки ТОВ "Колумбіні" та перелік яких зазначений в акті фактичної перевірки № 108/02/32/22/37018720 від 19.11.2012 року, вказує на те, що власником цих нафтопродуктів є ТОВ "Колумбіні", а відтак у податкового органу не було підстав для висновку про те, що їх власника не може бути встановлено.

Крім того, як вбачається із акту прийому - передачі від 12.08.2014 року Вінницька ОДПІ повернула ТОВ "Колумбіні" паливно мастильні матеріали, а саме бензин автомобільної марки А-95 в кількості 3673 л, що були вилучені Вінницькою ОДПІ на підставі рішення від 19.11.2012 року на АЗС №29.

Разом із тим, судом встановлено, що виконуючим обов'язки начальника Вінницької ОДПІ 03.10.2014 року прийнято рішення №22524/25-10 про звільнення з-під адміністративного арешту майно платника податків ТОВ "Колумбіні".

Відтак, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову, оскільки адміністративний арешт припинений за рішенням Вінницької ОДПІ від 03.10.2014 р. та майно передано ТОВ "Колумбіні".

Окрім цього, всупереч вимогам п. 94.10 ст. 94 КАС України обґрунтованість арешту майна ТОВ "Колумбіні" не підтверджена судом протягом 96 годин, а отже в силу положень пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна вважається таким, що припинений.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На доводи апелянта щодо того, що рішення Господаського суду Вінницької області, на яке посилався суд першої інстанції скасоване, суд вважає необхідним зауважити наступне.

Вище вказаний аргумент не є основним та єдиним на підставі чого судом першої інстанції було прийнято оскаржуване рішення.

Висновки суду першої інстанції є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Залімський І. Г.

Полотнянко Ю.П.