Постанова № 41902395, 09.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 8916/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Старунського Д.М., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області в якому, з урахуванням позовних вимог, об'єднаних ухвалою суду від 26.08.2014р. № 813/5563/14 в одне провадження, просить:

- Визнати протиправним та скасувати наказ УМВСУ у Волинській області № 114 о/с від 29.05.2014р., в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС;

- Визнати протиправним та скасувати наказ УМВСУ у Волинській області № 330/в від 29.05.2014р. "Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних " в частині притягнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України № 114 від 29.07.1991р. (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ);

-Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС;

-Стягнути з Управління МВСУ у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 30.05.2014р. до моменту ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - старший лейтенант міліції ОСОБА_1, з 10.01.2011р. проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 23.10.2013р. перебував на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області. За весь час несення служби жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності. Наказом УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 року №114 о/с його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Підставою для звільнення був наказ управління від 29 травня 2014 року №330/в.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, у відповідача не було належних правових підстав для звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Вказує, що підстави для притягнення його до відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ є необґрунтованими, оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України № 488дск від 28.05.2014р. та наказ УДАІ УМВСУ у Волинській області № 157 від 28.05.2014р., за порушення яких його звільнено, не стосувались безпосередньо його, а тому не повинні були ним виконуватись. Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування, за результатами якого його звільнено з органів внутрішніх справ.

Оперативна нарада, на якій до відома особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ доводились зміст наказів від 28.05.2014р. № 488дск та № 157, була проведена з порушення вимог Регламенту МВС України, який затверджений наказом № 440 від 20.11.2007р., протокол такої наради не вівся, а тому відсутні докази того, що позивачу віддавались накази на виконання конкретних завдань. Вказана обставина підтверджується, зокрема, тим, що наказ на відрядження позивача для несення служби в Харківській області не оформлявся, як цього вимагає інструкція з діловодства в системі органів внутрішніх справ України, та його з таким наказом не ознайомлено.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що не було належних правових підстав для звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Вказує, що підстави для притягнення його до відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ є необґрунтованими, оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України № 488дск від 28.05.2014р. та наказ УДАІ УМВСУ у Волинській області № 157 від 28.05.2014р., за порушення яких його звільнено, не стосувались безпосередньо його, а тому не повинні були ним виконуватись. Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування, за результатами якого його звільнено з органів внутрішніх справ.

Оперативна нарада, на якій до відома особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ доводились зміст наказів від 28.05.2014р. № 488дск та № 157, була проведена з порушення вимог Регламенту МВС України, який затверджений наказом № 440 від 20.11.2007р., протокол такої наради не вівся, а тому відсутні докази того, що позивачу віддавались накази на виконання конкретних завдань. Вказана обставина підтверджується, зокрема, тим, що наказ на відрядження позивача для несення служби в Харківській області не оформлявся, як цього вимагає інструкція з діловодства в системі органів внутрішніх справ України, та його з таким наказом не ознайомлено.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем дій щодо відмови відбути у відрядження для проходження служби в Харківській області, написання рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами з 30.05.2014р. та здачу службового посвідчення позивачем, суд розцінює як відмову позивача від виконання покладених на нього, як працівника міліції, завдань, відтак вчинення дій, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ України. При цьому, судом враховано, що ні позивачем в позовній заяві ні його представником в судовому засіданні не вказано конкретних підстав для написання рапорту та звільнення з органів внутрішніх справ саме з 30.05.2014р.

Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 4 цього Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 10.01.2011р. проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, з 23.10.2013 року по 30.05.2014 року - на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, що підтверджується витягом із послужного списку , записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Присягу працівника органів внутрішніх справ України позивач прийняв14.06.2011 року, що підтверджується текстом присяги, який скріплений його особистим підписом .

Наказом начальника Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області (далі - УДАІ) від 28 травня 2014 року №157 , на виконання вимог наказу МВС України від 28 травня 2014 року №488дск (а.с.27) та керівництва Департаменту ДАІ МВС України зобов'язано командирів взводів ДПС ДАІ роти ДПС підпорядкованої УМВС України у Волинській області на начальників відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДАІ в розпорядження начальника ГУМВС України в Харківській області. Під час проведення нарад визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівника ДАІ та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09:00 29 травня 2014 року у відділ ОР ДПС УДАІ УМВС у Волинській області.

На виконання зазначених вимог командири взводів з обслуговування стаціонарного поста № 1 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції Марчук С.П., з обслуговування поста № 2 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції Гемба М.С., з обслуговування поста № 3 РДПС ДАІ УМВС майор міліції Скуратівський М.М. та начальник відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька ДАІ УМВС майор міліції Главічка В.Й. рапортами доповіли, що ними були проведені відповідні наради, на яких визначені працівники для відрядження, списки котрих додавались (а. с. 32-35).

Разом з тим, командир взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_7 рапортом від 28.05.2014 року доповів начальнику УДАІ УМВС України у Волинській області про те, що під час проведення зборів особового складу ніхто працівників підрозділу не виявив бажання їхати у відрядження в Харківську область, після чого начальником УДАІ УМВС України у Волинській області полковником міліції ОСОБА_8 були проведені повторні збори даного взводу.

З рапортів начальника УДАІ УМВСУ у Волинській області полковника міліції ОСОБА_8 та начальника УКЗ УМВС України у Волинській області полковника міліції ОСОБА_9 слідує, що на зборах особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, які відбулися в приміщенні УДАІ УМВС України у Волинській області 29.05.2014р., 13 співробітників вказаного підрозділу відмовилися виконувати наказ МВС України від 28.05.2014 року № 488дск та наказ УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року № 157 про відрядження для несення служби в Харківську область, у зв'язку з чим усі здали свої службові посвідчення, в тому числі ОСОБА_1 (посвідчення НОМЕР_2).

Цього ж дня позивачем подано рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами з 30.05.2014р. (а.с.37).

По вказаних фактах начальником УМВСУ у Волинській області полковником міліції Шпигою П.П. видано наказ № 444 від 29.05.2014р. "Про призначення та проведення службового розслідування " .

Актом про відмову надати пояснення від 29.05.2014р. зафіксовано факт відмови співробітників ВЗС РДПС ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, в тому числі ОСОБА_1, надати пояснення в рамках службового розслідування за фактом грубого порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України з покликанням на те, що причини відмови виїзду у відрядження були вказані у рапортах від 29.05.2014р..

Результати службового розслідування оформлено висновком від 29.05.2014р.. За висновками комісії з проведення службового розслідування 29.05.2014р. начальником УМВСУ у Волинській області винесено наказ № 330/в "Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ УМВСУ у Волинській області та покарання винних ", згідно з яким працівників взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, в тому числі ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 30 травня 2014 року.

Фактичне звільнення позивача зі служби оформлено наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 № 114 о/с, згідно з яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 - старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 30.05.2014 року (а. с. 8). Витяг із вказаного наказу, трудову книжку та військовий квиток позивач отримав 30.05.2014 року, що підтверджується його підписом у послужному списку (а. с. 24).

Як слідує із матеріалів службового розслідування, комісія прийшла до висновку про порушення працівниками взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою КМ України від 28.12.1991 року № 382, у частині відданості народові України, Закону України "Про міліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут ОВС", проявлення особистої недисциплінованості вказаних працівників, що виразилось у невиконанні ними вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року № 488дск та УДАІ УМВС України в області від 28.05.2014 року № 157 "Про відрядження працівників Державтоінспекції області " щодо виконання завдань, визначених Законом України "Про боротьбу з тероризмом " та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

З приводу вказаних обставин суд першої інстанції викликав та допитав в судовому засіданні в якості свідків командира взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області капітана міліції ОСОБА_7 та начальника управління кадрового забезпечення УМВСУ у Волинській області полковника міліції ОСОБА_9

Допитаний в судовому засіданні командир взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області капітан міліції ОСОБА_7, який був приведений до присяги свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання , пояснив, що 28 травня 2014 року начальник УДАІ УМВСУ у Волинській області полковник міліції ОСОБА_8 зібрав керівників (командирів) підрозділів та повідомив, що надійшов наказ МВС України про необхідність відрядження 10 працівників автоінспекції до Харківської області. Наказом начальника було вирішено, що кожен підрозділ на оперативних нарадах з особовим складом виділить по 2 працівника.

На нараді, яку він провів з особовим складом підпорядкованого йому взводу, всі присутні відмовилися від поїздки, про що він доповів відповідним рапортом. При цьому, ним було доведено присутнім зміст вказаних наказів та повідомлено, що у відрядження необхідно їхати лише двом працівникам взводу, тому кожному з присутніх конкретно було вказано про необхідність виконання таких наказів та повідомити його до 8.00 години 29.05.2014р. про склад осіб, які бажають поїхати в Харківську області для несення служби. Свідок вважає, що оголошені ним накази були обов'язковими для виконання для всіх працівників взводу. Оскільки до ранку 29.05.2014р. жоден з присутніх на нараді працівників взводу не повідомив його про готовність виконувати наказ та їхати у відрядження у Харківську область, 29.05.2014р. начальником УДАІ УМВСУ у Волинській області полковником міліції ОСОБА_8 та начальником управління кадрового забезпечення УМВСУ у Волинській області полковником міліції ОСОБА_9 була проведена повторна нарада з особовим складом взводу, за результатами якої 13 працівників підрозділу здали службові посвідчення та подали рапорти на звільнення з органів внутрішніх справ за різними причинами. У зв'язку з цим, письмові накази про відрядження працівників, в тому числі ОСОБА_1, не видавались.

Допитаний в судовому засіданні начальник управління кадрового забезпечення УМВСУ у Волинській області полковник міліції ОСОБА_9, який був приведений до присяги свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання , пояснив, що 29.05.2014р. йому повідомив начальник УДАІ УМВСУ у Волинській області полковник міліції ОСОБА_8 про відмову працівниками взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області їхати у відрядження в Харківську область для несення служби. У зв'язку з цим, ним було проведено нараду з працівниками вказаного підрозділу де його повідомили про бажання відбути у відрядження лише у складі 10 чоловік взводу. Для визначення конкретного переліку осіб з числа працівників взводу, які готові їхати у відрядження, ним було надано час. Однак, після обговорення цього питання такого переліку надано не було, 13 працівників взводу здали службові посвідчення та написали рапорти на звільнення з органів внутрішніх справ. Свідок вважає, що такими діями працівники вказаного підрозділу порушили присягу працівника органів внутрішніх справ.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача, зібраним по справі письмовим доказам колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань (ст.1 Закону №565-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відносини, пов'язані із звільненням зі служби працівників ОВС регулюються Конституцією України, Законом №565-XII, Дисциплінарним статут, Положенням та рядом інших підзаконних актів.

Пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірні відносини та коли можливість такого застосування не заборонено у спеціальному законі.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням, затверджуваним КМУ.

За змістом пунктів 10, 11 Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи рядового і начальницького складу ОВС користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами ОВС і цим Положенням.

Особи рядового і начальницького складу ОВС приймають Присягу відповідно до законодавства. Прямі начальники зобов'язані дбати про безпечні умови служби підлеглих, надавати їм реальні можливості для службового, культурного й морального зростання, створювати належні умови для побуту і відпочинку. При цьому має враховуватися думка колективу ОВС, забезпечуватися гласність і соціальна справедливість.

Зокрема, текст Присяги викладено таким чином: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону".

Абзацом 4 п.21 цього ж Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.

Пункт 23 Положення встановлює, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

У відповідності до пп."а" п.62 цього ж Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Як передбачено п.66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з ОВС. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п.62 цього Положення.

Дискредитація - підрив довір'я до кого-, чого-небудь; применшення авторитету, значення когось, чогось (Словник української мови: в 11 томах. - том 2, 1971 - с.284).

Чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття "вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу", відтак, таке поняття є оціночним, та пов'язане із невиконанням чи неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням вимог чинного законодавства України, що в обов'язковому порядку повинно дискредитувати високе звання рядового чи начальницького складу ОВС, а тому у кожному конкретному випадку звільнення працівника міліції за скоєння такого вчинку, з урахуванням усіх обставин справи, необхідно перевіряти законність звільнення працівника міліції з такої підстави.

В той же час пп."є" п.63 Положення передбачає, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і КМУ, наказів та інших нормативно-правових актів МВС України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника ОВС.

Згідно з ст.2 цього Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 ст.5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що cлужбова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника ОВС, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

За порушення службової дисципліни, відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту передбачені наступні види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано ст.14 цього ж Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з ОВС особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з ОВС як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС від 12.03.2013 №230, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073, затверджено "Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" (далі - Інструкція).

В п.6.2 цієї Інструкції визначені права та обов'язки виконавця (службова особа органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування - голова, член комісії).

При цьому виконавець з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема: викликати осіб РНС (вжите в Інструкції скорочення особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України), стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування; ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування (пп.6.2.1 Інструкції).

Також виконавець зобов'язаний, зокрема: дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування;у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов'язково повинна бути виконавцем; у встановлений строк підготувати та подати на розгляд і затвердження начальнику, який призначив службове розслідування, висновок, підготовлений за його результатами;виконавець, який (які) проводив (ли) службове розслідування, є відповідальним (и) за повноту, усебічність і об'єктивність висновку службового розслідування та не повинен (ні) допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування (пп.6.2.2 Інструкції).

Системний аналіз законодавчих актів, якими врегульовано діяльність міліції дозволяє зробити висновок про особливий статус ОВС в системі державних органів, обумовлений перш за все завданням боротьби із злочинністю і правопорушеннями. Наслідком цього окремого статусу органів МВС і їх працівників, є особливі вимоги до останніх, які виражаються в особливому порядку підбору, підготовки кадрів для МВС, вимоги до морально-ділових якостей, репутації, авторитету тощо.

Як зазначалось вище, Дисциплінарним статутом передбачено різні види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені до осіб рядового або начальницького складу ОВС у разі вчинення ними дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни та в залежності від характеру вчиненого правопорушення. При цьому, звільнення з ОВС є крайнім заходом дисциплінарного стягнення, яке може бути застосовано лише у виняткових випадках коли інші заходи не відповідають характеру правопорушення та особі порушника.

Додатково, аналізуючи наведені правові норми, можна дійти висновку, що в основі поведінки працівника ОВС закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт дисциплінарного проступку. Тому, вступаючи на службу до ОВС та складаючи Присягу, працівник ОВС покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

У зв'язку з цим як скоєння вчинку, що дискредитують звання рядового і начальницького складу слід розуміти скоєння працівником ОВС дисциплінарного проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету ОВС та його особисто, та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків.

При цьому, відповідний вчинок завжди є дисциплінарним проступком, однак останній (незначний дисциплінарний проступок) не завжди є таким вчинком, оскільки вчинок повинен дискредитувати звання рядового і начальницького складу.

Водночас, необхідно відзначити, що відповідно до змісту ст.4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.

Так, за змістом п.138 "Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади", яка затверджена постановою КМУ від 30.11.2011 №1242 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі виникнення потреби у направленні працівника у відрядження, не передбачене планом роботи установи, керівником структурного підрозділу, в якому працює працівник, готується доповідна записка на ім'я керівника установи або його заступника, в якій зазначається про те, куди, на який строк, з якою метою відряджається працівник. Доповідна записка разом з проектом наказу про відрядження, підготовленим відповідно до абзацу 2 п.85 цієї Інструкції, передається керівникові установи, як правило, не пізніше ніж за три доби до початку відрядження.

Необхідність видання письмового наказу про відрядження в системі МВС убачається також зі змісту п.2.5, п.2.6, п.2.8 "Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України", затвердженої наказом МВС від 23.08.2012 №747.

Добровільний (е) - який здійснюється, діє і т.ін. з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу; протилежне примусовий (цей же Словник - том 2, 1971 - с.324).

Позивача звільнено з ОВС за невиконання (відмову виконувати) вимог Наказів №488 дск та №157, про те суд першої інстанції надав їм неправильну правову оцінки в світлі того, які обов'язки ними були накладені, зокрема, на позивача.

В свою чергу, вказані накази не містять жодних вимог зобов'язального характеру щодо позивача (індивідуальних приписів, примусу до вчинення дій), крім як обов'язку взяти участь у відповідних нарадах.

Наказ №488 дск передбачає розпорядчий індивідуальний припис по організації та здійсненню відрядження працівників щодо, зокрема, начальника УМВС, а Наказ №157 - по проведенню оперативних нарад щодо командирів взводів ДПС ДАІ роти ДПС підпорядкованої УМВС та начальника ДАІ з обслуговування м.Луцька.

Наказ №157 частково був виданий з метою дотримання вимог п.11 Положення для врахування (з'ясування) думки колективу ОВС щодо відрядження конкретно визначених працівників.

Водночас, останній наказ зобов'язує визначити та подати списки відповідних працівників, які виявили бажання до виконання поставлених завдань (вибуття у відрядження).

Відсутність в особи бажання до вчинення дій, коли чинне законодавство (відомчі акти) дозволяють діяти за власною волею (розсудом), не може бути розцінено як порушення (невиконання) такого (законодавства).

Патріотизм - любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. Відданість чому-небудь, любов до чогось (цей же Словник - том 6, 1975 - с.97).

За встановлених обставин справи та загальновідомих подій у східних областях України станом на кінець травня 2014 року, позивача можна звинуватити у відсутності патріотизму, однак не має підстав вважати, що він скоїв вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

В підсумку, необхідно констатувати, що немає жодного наказу УМВС, яким би зобов'язано конкретно позивача відбути у вказане відрядження, а відповідно, зі зрозумілих підстав, він не міг відмовлятися від направлення у таке відрядження.

Додатково, апеляційний суд приходить до висновку, що п.2 Наказу №157 у своєму змісті містить істотні суперечності, оскільки з одного боку зобов'язує підпорядкованих начальників (командирів) визначити по 2 працівників, а з іншого - подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань. Таким чином, УДАІ при виданні цього наказу порушило вимоги ст.4 Дисциплінарного статуту - не забезпечило його зрозумілість.

Позивач однозначно вказував, що не відмовлявся їхати у відрядження до ГУМВС, оскільки наказу про його відрядження не було, а лише через незрозумілість Наказів №488 дск та №157, та у зв'язку із небажанням проходити подальшу службу в ОВС через сімейні обставини, не мав змоги відбути у таке відрядження.

Позивач у позовній заяві, що підтвердив також при апеляційному розгляді, вказував, що при небажанні їхати у відрядження і написання рапорту про звільнення за сімейними обставинами.

У постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року в справі №803/1270/14 за позовом ОСОБА_10 (працівник Взводу, звільнений одночасно із позивачем) до Управління про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, цей суд прийшов до висновку, що враховуючи зміст рапортів начальника УКЗ УМВС ОСОБА_9 та начальника УДАІ ОСОБА_8, Наказу №444, що на нараді де був написаний Рапорт одночасно було здано службові посвідчення, саме на підставі рапорту начальника УДАІ ОСОБА_8 було призначено відповідне службове розслідування, а тому одночасно в позивача не могло вимагатися пояснення в межах службового розслідування (таке ще не було призначено).

У Висновку додатково зазначено про проведення 29.05.2014 біля 16/00 год. командиром Взводу ще однієї (вже третьої) наради (бесіди) із особовим складом, під час проведення якої саме був наданий Рапорт. При цьому, немає жодних документальних доказів, що така нарада мала місце та (чи) на ній був присутній ОСОБА_9

Поданий Рапорт був одним із документів, який підлягав вивченню та оцінці під час службового розслідування, однак за змістом ст.14 Дисциплінарного статуту та пп.6.2.2 Інструкції не може бути поясненням особи стосовно якої проводиться службове розслідування, оскільки стосувався звільнення зі служби, а не підстав небажання відбути у відрядження.

Отже, акт про відмову надати пояснення від 29.05.2014 щодо позивача, не може бути доказом відмови останнього надати пояснення в межах службового розслідування (особи, які його склали ніколи не пропонували позивачу надати відповідне пояснення та взагалі з ними не обговорювали предмет службового розслідування, не були свідками жодних подій, на підтвердження яких був складений цей акт)(постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 в справі №803/1270/14).

Відповідачем також порушено вимоги ст.14 Дисциплінарного статуту в тій частині, що службове розслідування проводилося без участі безпосереднього начальника порушника - командира Взводу ОСОБА_7, який протягом дня 29.05.2014 був в розпорядженні та міг взяти участь у розслідуванні (був безпосереднім учасником відповідних подій), оскільки лише 30.05.2014 був виданий наказ УМВС №117 о/с "Про відрядження працівників Державтоінспекції області" про його відрядження до ГУМВС.

Крім того, відповідне службове розслідування призначено, проведено, підготовлено (складено) Висновок та завершено службове розслідування (затверджено Висновок) протягом одного дня (навіть не цілого), протягом його проведення не опитано жодної особи, а відповідні висновки зроблені на підставі кількох рапортів, не витребувано жодного документу, зокрема, щодо попереднього відрядження позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що проведене УМВС службове розслідування та складений за його наслідками Висновок не відповідають вимогам ст.14 Дисциплінарного статуту в частині повного, всебічного і об'єктивного з'ясування всіх обставин події.

Проте суд першої інстанції в оскарженому судовому рішенні ці докази не врахував, належної оцінки їм не надав та зробив передчасні та протилежні висновки, щодо винних дій позивача та правомірності Наказу №114 о/с у відповідній частині.

Враховуючи все вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає встановленим, що позивача звільнено з посади: без законних підстав, оскільки відповідачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, за який його звільнено; з порушенням установленого порядку, тобто в наслідок проведення службового розслідування не уповноваженим органом та без повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин події (ймовірно скоєного вчинку).

Згідно з п.24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

В абзаці 3 п.17 постанови Пленум Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України" від 06.03.2008 №2 роз'яснено, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Крім цього, в абзаці 10 пп.10.2 п.10 постанови Пленуму цього ж суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 роз'яснено, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Відповідно до змісту ст.18 Дисциплінарного статуту, якою передбачено виконання та зняття дисциплінарних стягнень, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з ОВС, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. Особи, з вини яких накладені дисциплінарні стягнення не виконані без поважних причин, несуть відповідальність за цим Статутом. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з ОВС, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Отже, позовні вимоги позивача у відповідній частині є підставними, Наказ №114 о/с у відповідній частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позивача слід поновити на попередній посаді.

При цьому, необхідно відзначити, що згідно з п.68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Таким чином, за змістом цих правових норм до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постановах від 05 грудня 2011 року №21-236а11 та 29 травня 2012 року №21-122а12.

В апеляційному суді позивач ствердив, що бажає продовжувати службу в ОВС, та може виконувати поставлені завдання, а враховуючи не звільнення Управлінням позивача за пп."ж" п.64 Положення в строк, який він просив, то Рапорт не може бути перешкодою для його поновлення на посаді.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то оскаржену постанову суду в цій частині слід залишити без змін, оскільки судом правильно відмовлено в позові у цій частині.

Апеляційним судом встановлено та підтверджено позивачем, що останній працював на відповідній посаді та перебував у штаті УДАІ (хоча Взвод підпорядкований УМВС), де і отримував заробітну плату (грошове забезпечення).

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління, хоча відповідати за позовом в цій частині повинно би було УДАІ, однак таке не було залучено до участі в справі як другий відповідач - є третьою особою.

Згідно п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

За змістом цих норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції. КАС України не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно ухвалено судове рішення яким відмовлено в позові в цій частині, проте таке було ухвалено із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що однак не призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, тому підстави для скасування оскарженого судового рішення в цій частині відсутні.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України суд апеляційної інстанції враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ УМВСУ у Волинській області № 114 о/с від 29.05.2014р., в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС.

Визнати протиправним та скасувати наказ УМВСУ у Волинській області № 330/в від 29.05.2014р. "Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних " в частині притягнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України № 114 від 29.07.1991р. (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ).

Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає негайному виконанню.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

Д.М. Старунський