Ухвала суду № 41902389, 09.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 10185/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Чортківм»ясопром» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Чортківм»ясопром» до Державної податкової інспекції в Чортківському районі про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

ДП «Чортківм»ясопром» 30.11.2010 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Чортківському районі про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000771600/0 від 25 жовтня 2010 року.

В позові ДП «Чортківм»ясопром» покликається на те, що вказане податкове повідомлення - рішення № 0000771600/0 від 25 жовтня 2010 року є таким, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, а позивач не є виробником продукції за договором, а є його отримувачем, тобто споживачем. З урахуванням того, що продукція придбавалась для переробки, тобто застосування до продукції впливу, що призводить до зміни коду за УКТЗЕД, зберігання документації, яка характеризує попередній стан продукції для Позивача, як переробника, є недоцільним. Відповідно до п. 6.2 Порядку (Наказу Державного комітету ветеринарної медицини України «Про затвердження Порядку видачі ветеринарних документів»), ветеринарні свідоцтва, видані суб'єктам господарювання, громадянам, зберігаються протягом періоду реалізації харчових продуктів. З урахуванням того, що перевірка проводилась після спливу максимального строку зберігання отриманої Позивачем продукції, зберігання копій таких документів ні законом, ні порядком здійснення діловодства на підприємстві не передбачено. При цьому пояснив, що відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон), поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Саме таку операцію здійснював Позивач за договором поставки від 23.12.2009 № 23/12. Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до договору поставки від 23.12.2009 № 23/12, позивач суму податкового кредиту за вищевказаними вимогами обрахував вірно. Відповідно до пп. 7.2.6. Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 року в задоволенні позовної заяви ДП «Чортківмясопром»до Державної податкової інспекції в Чортківському районі про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Вимоги за апеляційною скаргою відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон), поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Саме таку операцію здійснював Позивач за договором поставки від 23.12.2009 № 23/12. Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до договору поставки від 23.12.2009 № 23/12, позивач суму податкового кредиту за вищевказаними вимогами обрахував вірно. Відповідно до пп. 7.2.6. Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, правочин, внаслідок якого позивачем неправомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, та вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, в силу ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов ДП «Чортківмясопром» не є підставним, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що ДПІ в Чортківському районі проведено документальну невиїзну перевірку ДП «Чортківм'ясопром» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з платником податків з ТзОВ «Армандо» за період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р., результати якої оформлено актом від 12.10.2010 р. №887/1600/31104709.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., із змінами та доповнення, в результаті чого ДП «Чортківм»ясопром» занижено податок на додану вартість за лютий 2010 року у сумі 514000 грн. За розглядом акта перевірки від 12.10.2010р. №887/1600/31104709 ДПІ у Чортківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010 року № 0000771600/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 771000,00 грн., в тому числі 514000 грн. за основним платежем та 257000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з . придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про ПДВ"). Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ" - податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно приписів зазначених підпунктів право платника на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про ПДВ", що передбачає реальну наявність результатів робіт, надання послуг, придбання товарів.

Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведених норм Закону України „Про ПДВ" правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише тільки оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про ПДВ" встановлено, що не підлягають включенню до складу і податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ДП «Чортківм»ясопром» в особі директора Недашківський І.А., що діє на підставі Статуту та ТзОВ "Армандо" в особі Пономаренко І.О., що діє на підставі Статуту, укладено договір поставки №23/12 від - 24.12.2009 року в м. Києві, відповідно до якого Продавець-Постачальник ТОВ "Армандо" зобов'язується в порядку та на умовах, - визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю ДП «Чортківм'ясопром» м'ясо яловичини 1-ої категорії, заморожене, в напівтушах в кількості 443071,43 кг. - ціна 16,8 грн. - за 1 кг. на загальну суму 7443600,00 грн., а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар на суму 7443600,00 грн. у т.ч. ПДВ 1240600 грн.

Згідно п.1.2 Договору №23/12/від 24.12.2009 року (далі Договір) умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкомтермс» (в редакції 2000р.) із врахуванням особливостей. Відповідно до п. 1.3 Договору якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам ГОСТІВ, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам та правилам, які встановлені в Україні для даної групи товарів, та супроводжуватись наступними документами: сертифікат відповідності, сертифікат якості, протокол випробувань, експертний висновок та ветеринарне свідоцтво Ф-2.

Згідно п.3.1. Договору Постачальник поставляє товар на умовах склади/холодильні камери зберігача ДО «Комбінат «Світанок»за адресою Харківська обл., м. Золочів, вул. Хмельницького, ДО «Комбінат «Світанок», ГО Комбінат «Новий»за адресою Донецька обл. м. Докучаєвськ, ГО Комбінат «Новий». Відповідно до Додатку №1 до договору поставки №23/12 від 24.12.2009 року Поставка товару проводиться транспортом за рахунок Постачальника. Відповідно до п.4.1 Договору оплата за Товар повинна проводитись протягом дії даного договору з дня набрання чинності цим договором. Згідно п. 10.2 Договору строк цього Договору закінчується 23.12.2010 року. В той же час, податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновки, викладені в акті перевірки позивача щодо відсутності реального характеру господарських операцій з ТзОВ "Армандо", з огляду на не виявлення під час перевірки, а підприємством для перевірки у зв'язку з їх відсутністю не надано акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні (форми № 1 ТТН) з відмітками про передачу та отримання м'ясо яловичини 1-ої категорії, замороженого в напівтушках від ТзОВ «Армандо», подорожні листи у відповідності до вимог діючого законодавства , а також відсутністю документів, що підтверджують відповідно вимогам діючих ДСТУ, ГОСТ, санітарним, гігієнічним та іншим нормам, стандартам та правилам, які встановлені в Україні для даної групи товарів, та супроводжуватись наступними документами: сертифікат відповідності, сертифікат якості, протокол випробувань, експертний висновок та ветеринарне свідоцтво Ф-2, тим самим підприємством не підтверджено факт виконання п.1.1, п. 1,3 Договору, Додатку №1 до договору поставки №23/12 від 24.12.2009 року та дотримання вимог встановлених п.2 ч.1 статті 532 Цивільного кодексу України за місцем здавання товару (майна) перевізнику та не дотримано вимоги встановлені ст.. ст. 655, 656, 689 ЦК України та ст. 55 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської компетенції по обов'язку документування операцій згідно вимог встановлених ст. 4, ст. 8, ст. 9 Закону № 996 із врахуванням вимог спеціалізованого законодавства відповідно до п. 6 приведеного вище Закону відсутності можливостей фактичного здійснення операцій з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій в залежності від місця знаходження майна контрагента, та місця виконання зобовязань, враховуючи зазначене встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого ДП «Чортківм»ясопром» завищено податковий кредит по ПДВ за лютий 2010 року у сумі 514000 грн.

Судом встановлено, що ДП «Чортківм'ясопром» здійснювало операції які не відображено по зазначених реквізитах правочину, товарний характер, яких наявними документами перевіркою не підтверджений, відповідно відображення позивачем в податковому та бухгалтерському обліку даних фінансово-господарських операцій не ґрунтується на приписах податкового, цивільного та господарського законодавства.

Статтею 203 ЦК України передбачено - загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним,

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, внаслідок якого позивачем неправомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, та вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, в силу ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за роботи, виконаними цим Підрядником.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов Дочірнього підприємства «Чортківм»ясопром» не є підставним, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Чортківм»ясопром» - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.12.2010 року у справі № 2а-3827/10/1970 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

Д.М. Старунський