Ухвала суду № 41902387, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3947/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні Засоби та Системи" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні Засоби та Системи" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні Засоби та Системи" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2013 року № 0001992301 та № 0001982301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні Засоби та Системи" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційні засоби та системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Буальбер Гарант» за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 26 квітня 2013 №279/22-2/35998344.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185 та п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за квітень 2012 року на суму 128039 грн.; п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету на суму 150124 грн., в тому числі за І півріччя 2012 року - 150424 грн.

На підставі встановлених порушень, 20 травня 2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001992301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 160049 грн., в тому числі за основним платежем 128039 грн. та за штрафними санкціями 32010 грн., №0001982301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 187655 грн., в тому числі за основним платежем 150124 грн. та за штрафними санкціями 37531 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2012 року між ТОВ «Телекомунікаційні засоби та системи» (Замовник) та ТОВ «Буальбер Гарант» (Виконавець) укладено Договір підряду № 17/04-р, предметом якого є виконання монтажних, електромонтажних та інжинірингових робіт при будівництві систем подачі багажу в аеропортах; виконання робіт з підключення абонентів до мереж операторів зв'язку.

На виконання умов цього Договору, сторонами оформлено акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні.

Так, суму за даними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту за відповідний період, що підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

При цьому, на вимогу суду першої інстанції позивачем не надано інших передбачених Договором від 17 квітня 2012 року № 17/04-р первинних документів, а саме: запитів до контрагента, технічну, контактну та іншу інформацію, що надавалася контрагенту і була необхідна для виконання робіт, рахунки-фактури.

Так, відсутність необхідної технічної документації у контрагента позивача ТОВ "Буальбер Гарант", з урахуванням специфіки виконаної ним роботи, згідно Договору, фактично унеможливлює її виконання, оскільки у наявних документах (договір, додатки до нього, податкові накладні та акти приймання виконаних робіт) відсутні конкретні відомості стосовно приміщень, в яких потрібно виконати ці роботи; кількості абонентів, яких необхідно підключити до мереж операторів зв'язку, та їх місцезнаходження; місце розміщення точок підключення цих абонентів та їх кількість; довжина та схема ліній зв'язку, які слід прокласти, обставини монтажу та відомості про обладнання, які слід підключати і налаштовувати, місце його розміщення та кріплення, тощо.

Судом встановлено, що факт передачі товару (робіт, послуг) від ТОВ «Буальбер Гарант» до позивача належним чином не підтверджується, а надані докази: договір, податкові накладні, акти приймання наданих послуг (виконаних робіт) є недостатніми для підтвердження цього факту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджується фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а відтак, відсутність підстав для скасування оскаржуваним податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Телекомунікаційні Засоби та Системи".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні Засоби та Системи" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.