Постанова № 41902224, 09.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/396/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фільманович М.Є.

за участю представників:

позивача: Герасименко В.М.;

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: Серга І.В.;

третьої особи: Сагайдака О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.09.2014р.

у справі №910/396/13 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ГІДРОСЕРВІС-2000"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС"

2) Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована

пересувна механізована колона-241"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Великоолександрівська сільська рада Бориспільського

району Київської області

про стягнення 124 173,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСЕРВІС-2000" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" (далі - відповідач-1) заборгованості за договором №238 від 12.07.2011р. у сумі 124 173,82 грн. (з них: 120 110,00 грн. - основний борг, 4 063,82 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання перед позивачем, внаслідок чого й виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013р., на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як співвідповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство "Спеціалізована пересувна механізована колона-241" (далі - відповідач-2) (том справи - 1, аркуші справи - 105-106).

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача-1 основний борг у сумі 120 110,00 грн. та 3% річних у сумі 4 063,82 грн., а з відповідача-2, як субсидіарного боржника, 120 110,00 грн. основного боргу та 4 063,82 грн. 3% річних (том справи - 1, аркуші справи - 134-135).

В подальшому позивач підтримав первісні позовні вимоги до відповідача-1, просив суд стягнути з відповідача-1 заборгованість у сумі 120 110,00 грн. та 4 063,82 грн. 3% річних. При цьому вимоги до відповідача-2 позивачем підтримані не були.

Відповідач-1 заперечував проти позову, наголошуючи на наступному:

- договір, заборгованість за яким заявлено до стягнення, є договором на виконання робіт, а не інвестиційним договором, відповідач-1 не є стороною цього договору, а тому не несе жодних обов'язків перед позивачем;

- передумовою для здійснення оплати є прийняття третьою особою рішення про зарахування платежів за договором в рахунок платежів на пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Чубинське;

- сплачені відповідачем-1 на користь позивача 40 000,00 грн. є помилково перерахованими і відповідач-1 звертався до позивача з відповідною претензією-вимогою про повернення цих коштів.

Відповідач-2 заперечував проти позовних вимог про стягнення з нього заборгованості, зазначаючи наступне:

- жодна з умов договору №238 від 12.07.2011р. не містить зобов'язання відповідача-2 здійснювати особисту оплату замовлених робіт;

- відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р. (форма № КБ-2в) від 30.09.2011р. відповідач-2 прийняв від позивача виконані роботи на суму 144 722,40 грн., що також підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати/ за вересень 2011р. (форма № КБ-3) від 30.09.2011р.;

- відповідач-2 не міг 27.01.2012р. прийняти у позивача роботи на суму 160 110,00 грн., оскільки актом від 01.01.2012р. основні засоби по централізованому водопостачанню та водовідведенню з зовнішніми каналізаційними мережами, які знаходились в оренді (договір №1 оренди водопровідних та каналізаційних мереж населених пунктів Велика Олександрівка, Мала Олександрівка, селища Чубинський від 01.10.1998р.) були передані відповідачем-2 третій особі;

- саме відповідач-1 повинен виконати свої договірні зобов'язання за договором №238 на виконання робіт від 12.07.2011р. і оплатити позивачу вартість виконаних останнім спірних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Великоолександрівську сільську раду Бориспільського району Київської області (далі - третя особа) (том справи - 1, аркуш справи - 62).

Третя особа підтримала позов в частині вимог до відповідача-1, зазначивши наступне:

- відповідно до п.4.3 Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 01.10.2010р. відповідач-1 зобов'язався перерахувати третій особі кошти пайової участі на рахунок ради в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Київській області. Тобто, сплата пайової участі мала здійснюватись до місцевого бюджету, а не шляхом зарахування її сплати в рахунок зобов'язань відповідача-1 по договору №238 від 12.07.2011р. про виконання робіт, в якому третя особа не є стороною;

- договір на виконання робіт №238 від 12.07.2011р., на підставі якого заявлено до стягнення заборгованість, є чинним, а відповідач-1 є належним боржником.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/396/13 від 08.09.2014р. позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 120 025,00 грн. основного боргу, 4 061,08 грн. 3% річних та 2 481,73 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто позивачу з Державного бюджету України 05,52 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/396/13 від 08.09.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- поза увагою суду залишилися твердження відповідача-2 про те, що він не міг прийняти 27.01.2012р. виконані позивачем роботи, оскільки відповідно до акту від 01.01.2012р. основні засоби по центральному водопостачанню та водовідведенню із зовнішніми каналізаційними мережами були передані відповідачем-2 третій особі;

- відповідач-1 не отримував від третьої особи рішення про зарахування платежів за договором про пайову участь, а тому обов'язок по оплаті виконаних позивачем робіт ще не виник;

- оплатити виконані позивачем роботи повинен відповідач-2;

- поза увагою суду залишилися відкладальні умови здійснення оплати, передбачені в п.п.5.4, 5.6 Договору №238 від 12.07.2011р., а саме прийняття рішення третьою особою про зарахування оплати по договору в рахунок платежів на пайову участь;

- суд розглянув справу у відсутності відповідача-1, чим порушив право останнього на захист власних прав та інтересів у судовому порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2014р.

28.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти апеляційної скарги, зазначаючи про її безпідставність та непідтвердженість належними доказами, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

01.12.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судовому засіданні 01.12.2014р. представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу з урахуванням додаткових письмових пояснень до неї, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/396/13 від 08.09.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 01.12.2014р. представники позивача, відповідача-2 та третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 01.12.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 09.12.2014р.

В судове засідання 09.12.2014р. з'явилися лише представники позивача, відповідача-2 та третьої особи. Представник відповідача-1 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2014р. представники позивача, відповідача-2 та третьої особи підтримали раніше надані пояснення, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 09.12.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, надані у попередньому судовому засіданні, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.07.2011р. між відповідачем-2, як замовником, позивачем, як підрядником, та відповідачем-1, як інвестором, було укладено договір на виконання робіт №238 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 3.3, 3.4) підрядник зобов'язується особисто за завданням замовника, на умовах цього договору виконати роботи з гідродинамічного очищення напірної фекальної каналізації в с. Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, а замовник зобов'язується прийняти та забезпечити оплату цих робіт. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану відповідно до Договору, оглянути її і вразі виявлення допущених у роботі відступів від умов Договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Замовник має право відмовитись від прийняття результатів виконаних робіт, якщо ці роботи не відповідають умовам Договору, і вимагати від підрядника відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання підрядником взятих на себе обов'язків за цим Договором (том справи - 1, аркуші справи - 9-12).

Ціна та умови оплати роботи погоджені в розділі 5 Договору, згідно з п.п.5.1, 5.3-5.6 якого вартість виконання робіт за даним Договором складає 160 025,00 грн., в т. ч. ПДВ (20%) - 26 671,00 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Кінцевий термін розрахунків за цим договором - до 01.12.2011р. Оплату робіт за даним Договором здійснює інвестор в рахунок коштів, які повинні бути ним перераховані на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області відповідно до укладеного із Великоолександрівською сільською радою Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 01.10.2010р. Оплата робіт, які є предметом даного Договору, здійснюється інвестором у відповідності та на виконання п.2 Рішень Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області №76 від 23.02.2010р. "Про затвердження технічних умов водопостачання та водовідведення Нгуєн Ірині Володимирівні" та №77 від 23.02.2010р. "Про затвердження технічних умов водопостачання та водовідведення Нгуєн Кань". Інвестор здійснює перерахування коштів за цим Договором тільки після отримання від Великоолександрівської сільської ради відповідного рішення про зарахування платежів за цим Договором в рахунок платежів на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області відповідно до укладеного із Великоолександрівською сільською радою Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 01.10.2010р.

Порядок прийому-передачі робіт визначений в розділі 7 Договору, згідно з яким здача виконання робіт підрядником та приймання їх результатів замовником оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного завершення робіт. Підписання акту прийому-передачі робіт представником замовника є підтвердженням відсутності претензій до підрядника з його боку.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач-2 прийняв підрядні роботи на суму 160 110,00 грн. Обов'язок по сплаті вартості виконаних робіт Договором покладено на відповідача-1, однак останній лише частково оплатив виконані позивачем роботи, перерахувавши йому 40 000,00 грн. Решта коштів не оплачена відповідачем-1.

Зважаючи на відмову відповідача-1 в добровільному порядку виконати свої грошові зобов'язання перед позивачем, окрім вимог про стягнення основного боргу в сумі 120 110,00 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача-1 3% річних у розмірі 4 063,82 грн.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив лише в частині стягнення основного боргу у сумі 120 025,00 грн. та 4 061,08 грн. 3% річних з відповідача-1, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач виконав, а відповідач-2 прийняв підрядні роботи на загальну суму 160 110,00 грн., про що було складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року від 27.01.2012р. (форма №КБ-2в), а також довідку про вартість виконаних робіт за січень 2012 року від 27.01.2012р. (форма №КБ-3) (том справи - 1, аркуші справи - 13-18).

Жодних зауважень щодо виконаних робіт, зокрема, якості робіт, строків їх виконання, обсягів, вартості, тощо не надійшло. Доказів на підтвердження протилежного не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідач-1 лише частково розрахувався за виконані позивачем роботи, оплативши йому 40 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (том справи - 1, аркуш справи - 19).

За розрахунками позивача, на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 120 110,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 зазначав про те, що обов'язок перерахування коштів за виконані роботи за Договором виникає у нього лише після отримання від третьої особи відповідного рішення про зарахування платежів за цим Договором в рахунок платежів на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до укладеного із Великоолександрівською сільською радою Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

З цього приводу судом було встановлено наступне.

01.10.2010р. між третьою особою та відповідачем-1, як замовником, було укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної системи інфраструктури с. Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, предметом якого (п.п.2.1, 4.3 договору) є пайова участь замовника у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфрастуртруктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області при здійсненні будівництва об'єкту містобудування на умовах, зазначених цим договором. Замовник перераховує кошти на рахунок сільської ради (третя особа), зазначений у розділі 9 договору з призначенням платежу "На пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське Великоолександрівської сільської ради" (том справи - 1, аркуші справи - 90-95).

Згідно з поясненнями третьої особи, рішення про зарахування платежів за Договором №238 на виконання робіт від 12.07.2011р. в рахунок платежів на пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Чубинське сесією Великоолександрівської сільської ради не приймалося.

01.10.1998р. був укладений договір оренди водопровідних та каналізаційних мереж населених пунктів Велика Олександрівка, Мала Олександрівка, селища Чубинське (том справи - 1, аркуші справи - 157-160), за умовами якого (розділ 1) третя особа, як орендодавець, передала, а відповідач-2, як орендар, прийняв у тимчасове володіння та обслуговування водопровідні та каналізаційні мережі з інженерними комунікаціями і необхідним обладнанням.

01.01.2012р. третя особа на підставі акту приймання-передачі прийняла системи водопостачання та каналізаційні мережі, які знаходились в оренді (том справи - 1, аркуші справи - 155-156).

Позивач звернувся до третьої особи з листом від 14.05.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 152), в якому повідомляв про наявну заборгованість з оплати вартості виконаних робіт за Договором. Окрім того, позивач зазначав про те, що він направив претензію відповідачу-1, а останній в листі від 26.04.2012р. гарантував позивачу сплату боргу в 10-денний термін з моменту зарахування коштів третьою особою до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури села Чубинське, на підставі договору про пайову участь від 01.10.2010р., укладеного між відповідачем та третьою особою. З урахуванням наведеного, позивач просив третю особу посприяти у вирішенні питань, що виникли з відповідачем-1.

Колегією суддів враховано доводи відповідача-1 про те, що він не несе жодних обов'язків перед позивачем. Однак відповідно до пп.5.4-5.6 Договору №238 від 12.07.2011р. обов'язок щодо оплати робіт, які є предметом цього Договору, покладений на інвестора, тобто відповідача-1.

Посилання відповідача-1 на відсутність рішення третьої особи про зарахування коштів до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури села Чубинське не може бути прийнято судом до уваги, оскільки не прийняття такого рішення третьою особою, не може пов'язуватися з невиконанням обов'язку відповідача-1, як інвестора, по оплаті виконаних робіт за актом за січень 2012 року, який покладений на нього вищезазначеним Договором.

До того ж, третя особа не є стороною Договору №238 від 12.07.2011р., а тому у неї не виникли та не могли виникнути права та обов'язки на підставі вказаного правочину.

Також необхідно зазначити, що Господарським судом міста Києва розглядалася справа №910/4786/14 за позовом Tовариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" до Tовариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСЕРВІС-2000" про визнання договору №238 на виконання робіт від 12.07.2011р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Спеціалізована пересувна механізована колона-241", Tовариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОСЕРВІС-2000" та Tовариством з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС", частково недійсним, а саме в частині пунктів 5.4, 5.5, 5.6 цього договору щодо обов'язків Tовариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014р. у справі №910/4786/14 в позові було відмовлено (том справи - 3, аркуші справи - 26-34).

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 р. та Вищого господарського суду України від 27.08.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014р. у справі №910/4786/14 було залишено без змін (том справи - 3, аркуші справи - 35-42, 84-89).

Вказаним судовим рішенням, зокрема, було встановлено наступне:

- доводи позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС") про те, що п.п.5.4, 5.5, 5.6 Договору №238 від 12.07.2011р. суперечать нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не звільняє позивача від зобов'язання здійснити оплату за виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" згідно умов Договору №238 від 12.07.2011р. та положень норм ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України;

- оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" виконало свої зобов'язання за Договором №238 від 12.07.2011р. належним чином, відсутні підставі для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" від оплати за виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" по Договору №238 від 12.07.2011р.

Згідно з ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, при розгляді справи №910/4786/14 фактично підтверджено чинність Договору №238 від 12.07.2011р. в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" оплатити виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідросервіс-2000" роботи.

Здійснивши часткову оплату за виконані по Договору роботи, відповідач-1 своїми діями визнав свої зобов'язання перед позивачем і підстави вважати ці кошти помилково перерахованими, про що стверджує відповідач-1, у суду відсутні.

Місцевим господарським судом також було досліджено наявний в матеріалах справи акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року на суму 144 722,40 грн. (том справи - 2, аркуші справи - 57-60).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п.5.1, 5.2, 10.3 Договору вартість виконання робіт за цим Договором становить 160 025,00 грн. Кінцева сума Договору може змінюватись, виходячи із фактичного обсягу виконаних робіт, що підтверджено актами виконаних робіт за формою № КБ-2 та довідкою № КБ-3, про що повинно бути складено додаткову угоду до цього Договору. Зміни у Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Ані місцевому господарськиму суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів укладення сторонами Договору додаткових угод до нього, зокрема, щодо зміни вартості виконання робіт.

Наявність акту за вересень 2011р. на суму 144 722,40 грн., за яким вимоги про стягнення грошових коштів позивачем не заявляються, не звільняє відповідача-1 від зобов'язання з оплати вартості всього об'єму робіт, виконаних позивачем за Договором, який підтверджується наявними в матеріалах справи актом та довідкою за січень 2012р., проте, лише в межах встановленої в п.5.1 Договору вартості виконання робіт в розмірі 160 025,00 грн. З аналогічних підстав не може бути прийнято до уваги рахунок-фактуру № СФ-000481 від 27.01.2012р., виставлений позивачем на суму 144 722,40 грн.

До того ж, відповідно до п.5.3 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника, а кінцевий термін розрахунків за цим договором - до 01.12.2011р.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, умовами Договору не передбачено обов'язку позивача виставляти рахунки-фактури для здійснення оплат по вказаному Договору.

Таким чином, на час звернення позивача до суду строк по оплаті вартості виконаних позивачем робіт для відповідача-1 настав.

Однак доказів належного виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем відповідач-1 суду не надав.

Зважаючи на наведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, про вимога про стягнення з відповідача-1 основного боргу 120 110,00 грн., з огляду на положення п.п.5.1, 5.2, 10.3 Договору, підлягають задоволенню лише в сумі 120 025,00 грн. (160 025,00 грн. - 40 000,00 грн. = 120 025,00 грн.). В іншій частині вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Як уже зазначалося вище, позовні вимоги до відповідача-2 під час нового розгляду справи позивачем не були підтримані і всю суму боргу з урахуванням нарахованих 3% річних позивач просив стягнути саме з відповідача-1.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від прострочення суми.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування 3% річних є обґрунтованим.

Позивач просив суд стягнути з відповідача-1 нараховані ним 3% річних у розмірі 4 063,82 грн.

За розрахунками суду апеляційної інстанції, які збігаються з розрахунками місцевого господарського суду, з відповідача-1 підлягає стягненню на користь позивача 3% річних у сумі 4 061,08 грн. В іншій частині вказані вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з невірним розрахунком позивача.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача-1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача-1 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС РЕС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/396/13 від 08.09.2014р. - без змін.

2. Матеріали справи №910/396/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков