Постанова № 41902219, 10.12.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2014 року Справа № 904/5628/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Чохи Л.В.,

при секретарі судового засідання Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І., представник, довіреність № 14-96 від 18.04.14;

від відповідача: Гаврилюк К.М. представник, довіреність № б/н від 01.10.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014р. у справі №904/5628/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел", смт.Царичанка, Дніпропетровська обл.

про стягнення 329 991,61грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2014р. у справі №912/2363/14 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 94 435,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 86791,40 грн., 3% річних у розмірі 53471,53 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 693,97 грн. (чотири тисячі шістсот дев'яносто три грн. 97 коп.). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині зменшення розміру пені на 94435,74грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Посилається на те, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував доводи позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст. 4-2, 43, 84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення. Також позивач у апеляційній скарзі зазначив, що господарський суд повинен оцінити, чи є винятковим випадок при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Скаржник стверджує, що під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду в оскаржуваній позивачем частині залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 05.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.01.13р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 13/2391-БО-3 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві імпортований природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а відповідач зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору (далі - Договір).

За умовами даного Договору, а саме п. 4.1. оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання умов пункту 4.1. цього Договору, відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач, на виконання умов договору, в період з січня по грудень 2013 передав відповідачу природний газ на загальну суму 4 452 820,31 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с. 22-28).

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений природний газ розрахувався лише 24.07.2014р., у зв'язку з чип позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача пені у розмірі 189271,57 грн., інфляційних втрат у розмірі 87 248,49 грн., 3% річних у розмірі 53 471,54 грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом було правомірно перераховано суми інфляційних втрат та 3% річних та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині частково: інфляційні втрати в сумі 86791,40грн. та 3% річних в сумі 53471,53грн.

Вказаний розрахунок перевірено колегією суддів та визнано обґрунтованим, а тому господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача 3% річних в сумі 149045,87грн.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період заборгованості у сумі 189271,57 грн.

Господарським судом розрахунок пені, наданий позивачем, був перевірений та перерахований відповідно до вимог чинного законодавства, внаслідок чого розмір пені склав 188871,47грн.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 19 січня 2011р. № 10/224-10 та № 12/63 і постанови ВГСУ від 29.11.2012р. у справах № 18/5005/4976/2012, 37/5005/5346/2012, у постанові ВГСУ від 02.07.2014р. №904/10100/13.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшуючи заявлену до стягнення пеню до 50 % від заявленої до стягнення суми, господарським судом обґрунтовано було взято до уваги те, що відповідач надає послуги з теплопостачання бюджетним установам району протягом опалювального періоду і повністю залежить від їх фінансування з державного чи місцевого бюджетів. Інших істотних джерел прибутку підприємство не має. На даний час комунальний заклад "Царичанська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради заборгував перед відповідачем за послуги з теплопостачання суму в розмірі 1129880,39грн. Відповідачем ведеться активна претензійно - позовна робота по стягненню заборгованості з боржників. Відповідач також зауважує, що стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може привести до фінансової неплатоспроможності підприємства, неможливості вчасно погасити поточну заборгованість за спожитий природний газ.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зменшення розміру пені до 94435,74 є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги ПАТ НАК «Нафтогаз України» з посиланням на те, що господарський суд повинен оцінити, чи є винятковим випадок при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зменшення розміру пені у виняткових випадках є правом господарського суду при прийнятті рішення.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014р. у справі №904/5628/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 15.12.2014 року.