Постанова № 41902184, 09.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/6134/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача: Степаненко О.А.(представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р.

у справі №910/6134/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн"

про стягнення 170136, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" про стягнення 170136,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р. щодо здійснення оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого і виникла заборгованість.

В подальшому позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 170136,15 грн. - основного боргу, 15876,27 грн. - пені, 3663,75 грн. - 3 % річних та 11909,53 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р. у справі №910/6134/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг" 170136 (сто сімдесят тисяч сто тридцять шість) грн. 15 коп. - заборгованості, 11909 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 3663 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 75 коп. - 3% річних, 11028 (одинадцять тисяч двадцять вісім) грн. 55 коп. - пені та 3934 (три тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 76 коп. - судового збору. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1198 (одну тисячу сто дев'яносто вісім) грн. 33 коп. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р. у справі №910/6134/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник посилається на те, що позивачем не було належним чином виконано роботи за договором підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р. у справі №910/6134/14 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р. у справі №910/6134/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2014 р.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

09.12.2014 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, посилаючись на зайнятість представника в іншому судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Зайнятість представника в іншому судовому засіданні не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Також колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р. у справі №910/6134/14 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

12.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроформат Інжиніринг", як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн", як генпідрядником, укладено договір підряду №148/10-11 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт з монтажу 2-х котелень, 4-х теплових пунктів та теплової траси на об'єкті будівництва: "Адміністративно - торговельний центр на перетині вул. А. Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва, а генпідрядник зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.6. договору факт належного виконання позивачем робіт за цим договором підтверджується актами КБ-2в та довідками КБ-3, підписаними представниками сторін щодо всього об'єму робіт, передбаченого цим договором, а також здійснення погодження робіт у випадку передбаченому п. 1.5. договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна ціна договору складає не більше 3477705,30 грн.

Згідно п. 3.1.1. договору, відповідач оплачує після підписання сторонами договору та поточного кошторису на роботи - авансовий платіж у розмірі 60% від вартості поточного кошторису підписаного сторонами.

В пункті 3.1.2. договору сторони погодили, що не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами актів відповідач оплачує виконані роботи в розмірі 35% від вартості робіт вказаної в підписаному сторонами акті та з обов'язковим врахуванням раніше сплаченого відповідачем авансу.

Виходячи зі змісту п.3.3.1. договору відповідач вправі утримати 5% від вартості робіт та не сплачувати їх позивачу в порядку передбаченому п. 3.1. договору. Вказаний відсоток/сума утримуються відповідачем та буде сплачена позивачу протягом 90 календарних днів з дати введення об'єкту в експлуатацію в установленому порядку та при умові завершення всього об'єму робіт, прийняття їх відповідачем та підписання щодо них актів та з обов'язковим врахуванням п. 3.3.2. цього договору.

Відповідно до п. 7.2. договору відповідач зобов'язаний не пізніше 5 робочих днів з дати одержання від позивача актів КБ-2в та довідки КБ3 за звітний період, перевірити обсяг та якість виконаних робіт, та при відсутності заперечень, підписати вказані документи і передати їх в одному примірнику позивачу, а за наявності таких заперечень відповідач зобов'язаний передати позивачу обґрунтоване заперечення від підписання проектів вказаних документів у письмовій формі.

Згідно п. 9.4. договору, за порушення строків проведення розрахунків за цим договором, окрім здійснення авансових платежів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент затримки, від суми заборгованості за кожен день такої затримки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на загальну суму 3461353,70 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, які підписані директорами підприємств та скріплені їх печатками, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково у розмірі 3291217,55 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 170136,15 грн.

Крім того, вказана заборгованість відповідача відображена в складеному сторонами акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено вище, позивач виконано свої зобов'язання за договором належним чином, виконано всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Проте відповідач оплатив виконані позивачем роботи частково, на суму 3291217,55 грн., в результаті чого заборгував останньому 170136,15 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3.3.1. договору має відкладальну умову оплати виконаних позивачем робіт, зокрема виконані роботи оплачуються протягом 90 днів з дати введення об'єкту в експлуатацію, з приводу чого суд відзначає наступне.

Фактично договір підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р. містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з діями особи, які не є стороною такого договору, враховуючи, що позивач не виконував всього обсягу робіт, що проводились чи мають бути проведені на об'єкті будівництва, та відповідно від позивача не залежить можливість введення об'єкту будівництва в експлуатацію, для того, щоб отримати відповідний розрахунок за виконані роботи від відповідача.

Однак, за змістом ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч.2 ст.528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Враховуючи те, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи без жодних зауважень, обов'язок оплатити такі роботи є безумовним.

Враховуючи встановлені договором підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р. строки оплати, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем підрядні роботи настав з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та повинен бути виконаний до 08.06.2013 р., факт введення об'єкту будівництва в експлуатацію не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором підряду №148/10-11 від 12.09.2011 р.

Належних доказів на спростування доводів позивача та наявних в матеріалах справи документів, відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги щодо стягнення 170136,15 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15876,27 грн. - пені, 3663,75 грн. - 3 % річних та 11909,53 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2013 р. по 22.05.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання суму трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів вважає розрахунок сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних заявлених до стягнення, вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3663,75 грн. - 3 % річних та 11909,53 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2013 р. по 22.05.2014 р. обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.9.4 договору, за порушення строків проведення розрахунків за цим договором, окрім здійснення авансових платежів, генпідрядник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент затримки, від суми заборгованості за кожен день такої затримки.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сума пені у розмірі 15876,27 грн. за розрахунком позивача є не вірною, оскільки пеня нарахована за період більше 6 місяців, тоді як за розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 11028,55 грн., розрахованої за період з 01.09.2013 р. по 01.03.2014 р. з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати за договором, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 170136,15грн. основного боргу, 3663,75 грн. 3% річних, 11028,55 грн. пені, 11909,53 інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіжн Констракшн" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2014 р. у справі №910/6134/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/6134/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко