Рішення № 41902148, 09.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23806/14 09.12.14

За позовом: публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до: комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського

району"

про: стягнення 816 664,69 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача: Іващенко О.В. - пред. по дов.

від відповідача: Денисюк В.В. - пред. по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 816 664,69 грн., з яких 700 166,86 грн. - сума основного боргу, 36 780,82 грн - 3 % річних, 79717,01 грн - інфляційні втрати.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2009 № 8242116, у зв'язку з чим, у відповідача за період з 01.10.2011р. по 01.07.2014р. виникла заборгованість у розмірі 700 166,86 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 36 780,82 грн та інфляційні втрати в розмірі 79 717,01 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.14р. порушено провадження у справі №910/23806/14 та призначено справу до розгляду на 19.11.14р.

19.11.14р. представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що оскільки статус виконавця послуг з центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання перейшов від відповідача до позивача, то відбувся збіг сторін по договорам в одній особі (позивача), у зв'язку з чим договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2009 № 8242116 втратив свою дію. Також, відповідач вказує у відзиві, що з розрахунку заборгованості позивача не вбачається на якій підставі, за якими тарифами та в якому обсязі виставлена сума нарахувань і чим це підтверджується. Відповідач зазначає, що позивач проводив розрахунки за теплову енергію на підставі документів, які втратили чинність, а саме на підставі Тимчасових правил обліку, відпускання і споживання теплової енергії, затверджених наказом від 01.07.1996 №57/112. Заперечуючи проти стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідач вказує, що ним з позивачем укладено Угоду про співпрацю між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району» в сфері поставки теплової енергії для забезпечення споживачів Шевченківського району міста Києва комунальними послугами від 05.12.2013р., згідно якої позивач зобов'язався до 01.10.2014р. не застосовувати до відповідача неустойку, не нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати.

19.11.2014р. представником відповідача подано клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке обґрунтовано тим, що відповідач не може самостійно перевірити правильність та обґрунтованість застосування усіх складових формули розрахунку з причин одностороннього застосування позивачем розрахункового коефіцієнту, порядок визначення якого не передбачений умовами договору.

Відповідно до приписів ст.41 ГПК України, призначення експертизи на вимогу учасника процесу не є обов'язком суду, а є його правом. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Заявляючи клопотання про призначення судової економічної експертизи, представником відповідача не обґрунтовано наявність дійсної потреби у проведенні судової економічної експертизи, та не зазначено обставин, які вказують на неможливість встановлення даних, що входять до предмету доказування, іншими засобами доказування. Предметом даного спору є стягнення з відповідача заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію, вартість якої за умовами укладеного сторонами договору розраховується позивачем та відображається в табуляграмах, платіжних вимогах, акті звірки. Вказані документи відповідач самостійно отримує у позивача. Пунктом 11 Договору на сторони покладено обов'язок проведення звірки взаєморозрахунках, а у випадках наявності «різниці» сторонами мають право провести перерахунки. В матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін Акт звіряння розрахунків за теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району» за договором на постачання теплової енергії від 01.09.2009р. №8242116 за період з 01.10.2011 по 01.07.2014 (станом на 01.11.2014р.), з якого вбачається, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену у спірний період теплову енергію становить 664 723,40 грн. Одночасно з цим, відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача щодо проведення перерахунків. Позивачем також надано письмові пояснення щодо нарахування вартості спожитої теплової енергії з посиланням на норми законодавства щодо їх нарахування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність дійсної потреби у проведенні економічної експертизи.

У судовому засіданні 19.11.14р. оголошувалася перерва до 09.12.14р.

В судовому засіданні 09.12.2014р. представником відповідача надано заяву про розстрочку виконання рішення суду, в якій він просить розстрочити виконання рішення суду строком на 60 місяців із щомісячним платежем в сумі 13 611,08 грн. Вказана заява мотивована тим, що відповідач має істотну заборгованість перед позивачем, як по даній справі так і в рамках дії 264 договорів на постачання теплової енергії в гарячій воді, яка сформувалась в зв'язку з несвоєчасним проведенням оплат за спожиті послуги кінцевими споживачами.

В судовому засіданні 09.12.14р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2009 № 8242116 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі.

Згідно з пп. 2.2.1. Договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з Додатком 1 до Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії абоненту, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії.

27.07.2012р. між сторонами Договору укладено Додаткову угоду до Договору, згідно якої сторонами викладено преамбулу договору в іншій редакції, з урахуванням того, що акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» змінено організаційно-правову форму на публічне акціонерне товариство «Київенерго», а комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради змінено найменування на комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Згідно з п.9 Додатку №2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Як вбачається з п.10 Додатку №2 до Договору, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника, згідно з його розрахунком.

Відповідно до п.11 Додатку №2 до Договору при відсутності у споживача приладів обліку по результатах проведених нарахувань за поточний рік в І кварталі наступного за звітним року постачальник та споживач проводять звірку розрахунків. У випадку наявності «різниці», сторони проводять відповідні перерахунки.

Згідно з п.4.1. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010 року.

Відповідно до п.4.3. Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) з жовтня 2011 р. по червень 2014р., що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами підтверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлену у спірний період теплову енергію в розмірі 700 166,86 грн.

Представником відповідача до матеріалів справи долучено Акт звіряння розрахунків за теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району» за договором на постачання теплової енергії від 01.09.2009р. №8242116 за період з 01.10.2011 по 01.07.2014 (станом на 01.11.2014р.), з якого вбачається, що у період з липня 2014р. по вересень 2014р., від відповідача в оплату поставленої теплової енергії у спірний період надійшли грошові кошти в розмірі 35 443,46 грн. та сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 664 723,40 грн.

Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв'язку з чим приймається судом в якості доказу наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлену у спірний період теплову енергію в розмірі 664 723,40 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Дослідивши Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2009 №8242116 суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з п.10 Додатку №2 до Договору, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника, згідно з його розрахунком.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (облікові картки, розрахунок заборгованості, Акт звіряння розрахунків за теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району» за договором на постачання теплової енергії від 01.09.2009р. №8242116 за період з 01.10.2011 по 01.07.2014 (станом на 01.11.2014р.)) підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості спожитої теплової енергії за спірний період у розмірі 664 723,40 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано.

Заперечення представника відповідача, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2009 № 8242116 втратив свою дію, судом не береться до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що вказаний договір було розірвано або визнано судом недійсним, а також доказів того, що зобов'язання сторін у спірних правовідносинах за Договором були припинені будь-яким передбаченим законом способом відсутні, а тому договір, укладений сторонами є чинним та обов'язковим для виконання його сторонами.

Також, заперечення відповідача про те, що позивач проводив розрахунки за теплову енергію на підставі документів, які втратили чинність, а саме на підставі Тимчасових правил обліку, відпускання і споживання теплової енергії, затверджених наказом від 01.07.1996 №57/112 судом не береться до уваги з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.20.2007 р. № 1198 затверджено Правила користування електричною і тепловою енергією (далі Правила).

Пункти 20, 23, 24 Правил містять лише загальний опис параметрів, які мають бути враховані при визначенні обсягів споживання теплової енергії споживачами, та не містить ні алгоритму такого розрахунку ні методики врахування параметрів.

Позивач при визначенні методики (математичного алгоритму) визначення кількості спожитої енергії використовував Тимчасові правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії, які затверджені і введені в дію наказом від 01.07.1996 №57/112 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству і Міністерством енергетики та електрифікації України, оскільки офіційно затвердженої методики щодо застосування пунктів 20, 23, 24 Правил не прийнято, позивач застосовував Методику, яка міститься у Тимчасових правилах і яка враховує, в том числі, і параметри, які визначені Правилами користування тепловою енергією.

Зі змісту Тимчасових правил вбачається, що вони не містять норм права, не визначають прав чи обов'язків громадян, а містять порядок комерційного обліку теплової енергії з урахуванням різних видів мереж та систем теплопостачання, алгоритми розрахунків (математичні формули) та схеми.

Таким чином, позивач правомірно використовував параметри, передбачені Правилами користування тепловою енергією, і здійснював нарахування споживачам, які не мають приладів обліку, відповідно до методики.

Аналогічна правова позиція наведена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.02.2014р. у справі №К/9991/21304/11.

Також, заперечення відповідача щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, що ґрунтуються на тому, що у відповідності до Угоди про співпрацю між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району» в сфері поставки теплової енергії для забезпечення споживачів Шевченківського району міста Києва комунальними послугами від 05.12.2013р. позивач зобов'язався до 01.10.2014р. не застосовувати до відповідача неустойку, не нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, судом не береться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.2. Угоди про співпрацю між ПАТ «Київенерго» та КП «ЦОС Шевченківського району», позивач зобов'язався до 01.10.2014 року не застосовувати до відповідачу неустойку, передбачену умовами всіх діючих договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладених між сторонами, не нараховувати три проценти річних та втрати від інфляційних процесів, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, за умови 100% оплати спожитої протягом 01.10.2013-01.10.2014 теплової енергії.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було проведено 100% оплати спожитої протягом 01.10.2013-01.10.2014 теплової енергії.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 36 780,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 79 717,01 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 36 780,82 грн та інфляційних втрат в розмірі 79 717,01 грн.

В частині поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення суду, в якій просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на 60 місяців із щомісячним платежем в сумі 13 611,08 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на даний час перебуває у тяжкому матеріальному становищі, проте здійснює платежі ПАТ «Київенерго» за надані послуги, тобто вчиняє дії, які свідчать про намір відповідача виконати вказане рішення і сплатити суму боргу.

Оскільки, відповідачем надано клопотання про розстрочку рішення суду, враховуючи складне фінансове становище відповідача, керуючись встановленими п.6 ст.3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про можливість надання розстрочки виконання рішення суду строком на один рік.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м.Київ, вул.Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м.Київ, Печерський район, площа Івана Франка, буд.5, код ЄДРПОУ 00131305) 664 723 (шістсот шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять три) грн 40 грн - суми основного боргу, 36 780 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят) грн 82 коп - 3% річних, 79 717 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн 01 коп - інфляційних втрат та 15 624 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн 43 коп - суми судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Розстрочити виконання даного судового рішення терміном на один рік з дня набрання рішенням законної сили шляхом щомісячної сплати комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м.Київ, вул.Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) по 65 101 (шістдесят п'ять тисяч сто одна) грн 77 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.12.2014 р.

Суддя Шкурдова Л.М.