Постанова № 41901941, 08.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2014 року № 826/16976/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформзв'язок"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 24 березня 2014 року № 41426552208 та № 41526552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16976/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 листопада 2014 року.

У судовому засіданні 19 листопада 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 724 від 27 лютого 2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана» (пн. 30523272) за період діяльності з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 07 березня 2014 року № 210/26-55-22-08/35197268.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, за період діяльності з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року в результаті чого ТОВ «Укрінформзв’язок» занижено податок на прибуток всього в сумі 76517,00 грн., в тому числі по періодам: II – IV квартали 2011 року на суму 76517,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Укрінформзв’язок» завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість за період діяльності з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року всього в загальній сумі ПДВ 66536,66 грн., в т.ч. по періодах: за листопад 2011 року – 66536,66 грн.

Податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 березня 2014 року №41426552208 Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 83171,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 66537,00 грн., за штрафними санкціями - 16634,00 грн.

Податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 березня 2014 року №41526552208 Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на 76517,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 березня 2014 року № 41426552208 та №41526552208 залишені без задоволення, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» - без змін.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням – рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 07 березня 2014 року № 210/26-55-22-08/35197268.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» (Покупець) та ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана» (Постачальник) укладено Договори поставок № 100/11-2011 від 01 листопада 2011 року та № 102/11-2011 від 11 листопада 2011 року, за умовами яких л Постачальник зобов’язується на умовах та у строки, визначені у даному Договорі, поставляти Покупцеві (передавати у власність Покупця) обладнання (надалі у даному Договорі назване як «Товар»), а Покупець зобов’язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 2 Договорів асортимент, кількість Товару, ціна на Товар узгоджуються Сторонами у специфікації шляхом підписання відповідного Договору на підставі наданого Покупцем Замовлення Постачальнику. Кожний Додаток до даного Договору має свій порядковий номер.

Відповідно до специфікацій до Договорів та видаткових накладних позивачем замовлялось обладнання – радіомаршрутизатор, ключ зняття статусу СРЕ, кабель, ключ активації порта 10G, мультиплексори, лінійний модуль, інтерфейсний модуль, шасі мультіплексора, оптичний ультиплексор) у відповідній кількості на загальну суму 399219,95 грн.

ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана» в свою чергу виписано на адресу позивача податкові накладні від 01 листопада 2011 року № 20, від 11 листопада 2011 року № 144 на суму 399219,95 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана».

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вирішуючи питання про реальність операцій й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» здійснює діяльність у сфері інжинірингу, теології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій; проводового електрозв’язку; консультування з питань інформатизації; ремонт обладнання зв’язку.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів подальшого використання отриманих від ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана» обладнання.

Навіть враховуючи дійсне придбання послуг у ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана» не можливо встановити мету та подальше його використання.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року витребувано перелік первинних документів на підтвердження господарських операцій по всьому ланцюгу постачання, проте докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних послуг не надано.

Також, судом надавався час позивачу для приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного обладнання, проте у встановлений строк докази не надані позивачем.

З матеріалів справи не вбачається можливим встановити, яким чином обладнання було відвантажено на склад позивача, оскільки не надані копії товарно-транспортних накладних, копії довіреностей, тощо.

Також, позивачем не надано доказів обліку на складі придбаного обладнання, його використання та/або подальшу реалізацію по ланцюгу постачання контрагентам – покупцям.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Разом з тим, суд зазначає, що відхиляються посилання контролюючого органу на висновки акту перевірки ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Також, на переконання суду, протокол допиту директора ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана» не є належним доказом непричетності останнього до господарської діяльності ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «Мілана» в розумінні статті 69 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи викладене, з огляду на відсутність доказів реальності операцій й використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення ТОВ «Укрінформзв’язок» статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня – на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 3193, 76 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 319,38 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 2874, 38 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв’язок» (код ЄДРПОУ 35197268) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири грн.) 38 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник