Постанова № 41901768, 09.12.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4411/1417 год. 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Дудар Е.І.,

за участю: представника позивача - Куцевола О.О.,

представників відповідача - Сурми Н.Б, Тонкошкурова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора міста Херсона до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення,

встановив:

Прокурор міста Херсона (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - відповідач), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 21.10.2014 р. № 256 "Про визначення генерального замовника, відповідального за організацію і проведення процедур закупівель за рамковими угодами" та від 28.10.2014 р. № 279 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.10.2014 р. № 256".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що приймаючи спірні рішення, відповідач порушив вимоги законодавства, яке регулює порядок здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, зокрема, щодо визначення генерального замовника, подання листів-звернень із пропозиціями про здійснення закупівель та відповідності товарів і послуг, які підлягають закупівлі, Переліку, затвердженому наказом Мінекономіки України від 24.04.2012 р. № 503. Вказані порушення є підставою для скасування рішень відповідача, як таких, що прийняті протиправно.

У судовому засіданні представники відповідача, заперечуючи проти позову, зазначили, що прокурор міста Херсона має право звернутись до суду із даним позовом тільки у тому випадку, якщо б відповідач відхилив подання прокурора про скасування оскаржуваних рішень. На думку відповідача, позивачем порушено статті 20 та 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду. Прийняттю спірних рішень передувало надходження до відповідача листів-звернень розпорядників коштів місцевого бюджету нижчого рівня про визначення виконавчого комітету Херсонської міської ради генеральним замовником, відповідальним за організацію і проведення процедур закупівель за рамковими угодами. Відповідач є суб'єктом права комунальної власності та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, на якого, в силу положень законодавства у сфері державних закупівель, покладено відповідальність за організацію та проведення процедур закупівель за рамковими угодами в інтересах інших замовників - розпорядників коштів місцевого бюджету нижчого рівня. Крім того, відповідач вважає безпідставними твердження позивача щодо визначення позивачем товарів і послуг, що можуть закуповуватися, у обсязі більшому, ніж передбачено переліком, оскільки вказаний перелік не є вичерпним. Закупівля за рамковими угодами не може бути обмежена переліком, так як даний документ не передбачає у повному обсязі потреби територіальної громади у товарах і послугах, необхідних для належного функціонування комунальних підприємств та установ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

21.10.2014 р. виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення № 256 "Про визначення генерального замовника, відповідального за організацію і проведення процедур закупівель за рамковими угодами".

Пунктом 1 рішення № 256 виконавчий комітет Херсонської міської ради визначено генеральним замовником, відповідальним за організацію і проведення процедур закупівель в інтересах замовників за рамковими угодами за рахунок коштів міського бюджету до 2017 року. Пунктом 2 встановлено, що закупівлі за рамковими угодами здійснюються генеральним замовником, визначеним у пункті 1 цього рішення, стосовно товарів і послуг, які увійшли до Переліку товарів і послуг, що можуть закуповуватися за рамковими угодами, затвердженому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.04.2012 р. № 503. Відповідно до пункту 3 рішення № 256 генеральному замовнику доручено створити та затвердити склад комітету з конкурсних торгів, затвердити Положення про комітет з конкурсних торгів, затвердити зразок листа-звернення до генерального замовника щодо здійснення закупівель за рамковими угодами.

28.10.2014 р. виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення № 279 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.10.2014 р. № 256", яким вирішено внести зміни до пункту 2 рішення від 21.10.2014 р. № 256, виклавши його в наступній редакції: "Встановити, що закупівля товарів і послуг за рамковими угодами здійснюються генеральним замовником, визначеним у пункті 1 цього рішення, за переліком, наведеним у державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016-2010, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.201 р. № 457 та за переліком товарів і послуг, які можуть закуповуватися за рамковими угодами, затвердженому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.04.2012 р. № 503".

Надаючи оцінку обґрунтованості тверджень позивача щодо протиправності спірних рішень, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру", має право: вносити подання; у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Отже, стаття 20 Закону України "Про прокуратуру" не обмежує прокурора у праві звернутися до суду із позовом про скасування рішення, у випадку встановлення порушень закону при його прийнятті, без попереднього внесення подання про усунення таких порушень до органу, що протиправно прийняв рішення.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у позивача права на звернення до суду є безпідставними.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти встановлено Законом України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 р. № 1197-VІІ (далі - Закон № 1197-VІІ).

За змістом статті 1 Закону № 1197-VІІ генеральний замовник - орган державної влади, державна, комунальна установа чи організація, визначені відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами місцевих рад відповідальними за організацію і проведення процедур закупівель в інтересах замовників за рамковими угодами відповідно до цього Закону.

Замовники - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є одержувачем бюджетних коштів та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, в межах такого фінансування; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 1197-VІІ особливості укладення рамкових угод, перелік товарів і послуг, які можуть закуповуватися за рамковими угодами, визначаються Уповноваженим органом. Особливості виконання рамкових угод, порядок визначення генеральних замовників та взаємодії замовників з генеральним замовником за рамковими угодами визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм визначення генеральних замовників та взаємодії замовників з генеральним замовником у разі закупівлі за рамковими угодами товарів та/або послуг згідно з переліком товарів і послуг, які можуть закуповуватися за рамковими угодами (далі - Перелік), затвердженим Мінекономрозвитку (далі - Уповноважений орган) визначений Порядком визначення генеральних замовників та взаємодії замовників з генеральним замовником за рамковими угодами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 р. № 602 (далі - Порядок № 602).

За змістом пункту 3 Порядку № 602 генеральний замовник визначається:

1) Кабінетом Міністрів України - у разі здійснення закупівлі товарів та/або послуг за рахунок коштів державного бюджету, Національного банку, Пенсійного фонду України, загальнообов'язкового державного соціального страхування, загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, коштів, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також за рахунок коштів юридичних осіб, які провадять діяльність у сферах, визначених Законом України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності";

2) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями або виконавчими органами місцевих рад - у разі здійснення закупівлі товарів та/або послуг за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів.

Рішення про визначення генерального замовника (генеральних замовників) для організації і проведення процедур закупівель в інтересах замовників за рамковими угодами приймається: у разі здійснення закупівлі за кошти відповідних місцевих бюджетів - місцевими держадміністраціями або виконавчими органами місцевих рад у разі надходження не менш як трьох звернень розпорядників коштів відповідного місцевого бюджету щодо визначення генерального замовника у десятиденний строк з дати надходження останнього звернення, але не більш як 90 днів з дати надходження першого звернення (п. 12 Порядку № 602).

Аналіз положень наведених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі здійснення закупівлі товарів та послуг за рахунок коштів місцевого бюджету місцеві держадміністрації або виконавчі органи місцевих рад приймають рішення про визначення генерального замовника, яким, в силу статті 1 Закону № 1197-VІІ може бути орган державної влади, державна або комунальна установа чи організація.

Згідно із ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: міські ради та їх виконавчі органи.

Стаття 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що система місцевого самоврядування включає, зокрема, територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду та виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Виконавчий комітет Херсонської міської ради є виконавчим органом міської ради, тобто органом місцевого самоврядування.

Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про визначення виконавчого комітету Херсонської міської ради генеральним замовником, відповідач діяв протиправно, оскільки Закон № 1197-VІІ та Порядок № 602 наділив виконавчі органи місцевих рад тільки правом визначати генеральних замовників, що виключає можливість виконавчого органу самому собі надавати такий статус.

Рішенням від 28.10.2014 р. № 279 відповідач вніс зміни до пункту 2 рішення від 21.10.2014 р. № 256, згідно яких закупівля товарів і послуг за рамковими угодами здійснюються генеральним замовником за переліком, наведеним у державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016-2010, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання тат споживчої політики від 11.10.201 р. № 457 та за Переліком товарів і послуг, які можуть закуповуватися за рамковими угодами, затвердженому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.04.2012 р. № 503.

Як зазначено вище, особливості укладення рамкових угод, перелік товарів і послуг, які можуть закуповуватися за рамковими угодами, визначаються Уповноваженим органом (ч. 2 ст. 13 Закону № 1197-VІІ). За змістом норм вказаного Закону таким органом є Мінекономрозвитку України.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.04.2012 р. № 503 затверджено Перелік товарів і послуг, які можуть закуповуватися за рамковими угодами (далі - Перелік), який містить 86 найменувань товарів і послуг, що можуть закуповуватися за рамковими угодами.

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження відповідача про можливість розширення на власний розсуд переліку товарів і послуг з посиланням на державний класифікатор продукції та послуг, оскільки збільшення обсягу товарів і послуг у такий спосіб не передбачено.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Певні конституційно-правові межі щодо діяльності органів місцевого самоврядування, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. Дані конституційні норми, вказують на те, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частиною третьою статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже рішення, які приймаються суб'єктом владних повноважень, повинні бути прийняті з урахуванням всіх наведених вище критеріїв, які є складовими законності рішення.

Натомість відповідач, без посилання на нормативно-правові акти, які надають йому право так діяти, приймає рішення про визначення виконавчого комітету Херсонської міської ради генеральним замовником, відповідальним за організацію і проведення процедур закупівель, чим порушує законодавчо встановлений порядок визначення генерального замовника.

За таких обставин суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог прокурора міста Херсона, а відтак - задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов прокурора міста Херсона до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.10.2014 р. № 256 "Про визначення генерального замовника, відповідального за організацію і проведення процедур закупівель за рамковими угодами" та від 28.10.2014 р. № 279 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.10.2014 р. № 256".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2014 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 5.5