Постанова № 41901673, 10.12.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2150/14

10 грудня 2014 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Рибачок С.С. за участю:

представників позивача: Данильчика В.І., Довнара С.І.,

представника відповідача: Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурси-ТМ"

до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Рівненській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурси-ТМ" з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2014 року №0001032200, згідно з яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "Пеня в сфері ЗЕД, штрафні санкції" у сумі 130322,25 грн.

Нарахування пені позивачу відбулось внаслідок порушення строків розрахунків по експортному контракту з нерезидентом, а також застосовано штрафну санкцію за невірне відображення позивачем заборгованості нерезидента у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про допущення податковим органом помилок при проведенні розрахунку пені за порушення термінів розрахунків за експортним контрактом. На думку позивача, податковий орган невірно визначив суму пені, нарахування якої провів на суму внесеного платежу, а не на залишок фактичної заборгованості нерезидента, при цьому невірно обрахувавши період прострочення оплати за експортним контрактом, за який нараховується пеня. Крім того, позивач не погоджується із застосуванням штрафної санкції за порушення декларування валютних цінностей, оскільки, як стверджує позивач, відповідна сума заборгованості виникла у наступному звітному періоді та не відображається у декларації за минулий рік. Тому, позивач вважає відповідні висновки податкового органу упередженими та помилковими, що ґрунтуються на невірному застосуванні закону та просить суд визнати протиправним та скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що перевірка позивача проводилась на підставі повідомлень Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про виявлені факти порушень валютного законодавства згідно зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2013 року №01/06ОК, у ході якої встановлено, що на виконання умов вказаного контракту позивачем надано послуг на експорт в розрізі актів виконаних робіт по супроводженню товару в вагонах, контейнерах змінним способом на шляху до пункту призначення по території Російської Федерації, в оплату яких на валютний рахунок позивача надійшли валютні кошти, у тому числі з перевищенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, чим порушено вимоги статті 1 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 року "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Відповідно до статті 4 цього ж Закону відповідачем нараховано пеню за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка неодержаної виручки в іноземній валюті перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Також, перевіркою порядку та строків декларування валютних цінностей та майна, що належать резиденту України та перебувають за її межами, встановлено порушення позивачем порядку декларування (не вірне відображення) станом на 01.01.2014 року. Як стверджує відповідач, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані декларувати валютні цінності та майно, що перебувають за межами України, у порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207, відповідно до якого декларування зазначених цінностей та майна здійснюється станом на перше число кварталу. Оскільки позивачем невірно відображені відповідні показники у декларації станом на 01.01.2014 року, до позивача правомірно застосовано штрафну санкцію згідно постанови правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49. З таких підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на 08.09.2014 року, відкладено на 11.09.2014 року, оголошено перерву до 16.09.2014 року, оголошено перерву до 13.10.2014 року, відкладено на 03.11.2014 року, оголошено перерву до 17.11.2014 року, відкладено на 10.12.2014 року.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явились представники позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що проведеною з контролюючим органом звіркою розрахунку пені виявлена розбіжність в 1 копійку, проте вважає невірним порядок нарахування пені, тому просив суд позовні вимоги задовольнити.

Інший представник позивача у ході судового розгляду пояснень не надавав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, додавши, що існує два методи нарахування пені, по яких кінцеві розрахунки не різняться, а суми, що мають в обрахунку копійкові значення, як правило взагалі підлягають заокругленню, тому розбіжність в 1 копійку не може вплинути на вирішення правомірності нарахування пені за допущені позивачем порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічних операцій, та не впливає на вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурси-ТМ" як юридична особа зареєстровано 02.10.2012 року Сарненською районною державною адміністрацією Рівненської області, з 03.10.2012 року перебуває на податковому обліку в Сарненській МДПІ за №2091.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2013 року між позивачем (виконавець) та ООО "Транспортные системы 2000", Росія (замовник) укладено договір №01/06ОК про надання послуг по супроводженню і охороні вантажів у рефрижераторних вагонах, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати оплачувані послуги по супроводженню вантажів у вагонах, контейнерах змінним способом на шляху до пункту призначення по території Російської Федерації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги в порядку і на умовах згідно контракту. За умовами договору замовник оплачує послуги виконавця по супроводженню і охороні вантажів на підставі рахунків, виставлених виконавцем. Розрахунки проводяться в безготівковій формі на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата виконання банком платіжного доручення замовника. Як слідує з наявних у матеріалах справи рахунків-фактур валюта за укладеним договором: російський рубль.

Як пояснив суду представник позивача, надання відповідних послуг за укладеним договором з нерезидентом (Росія) підтверджувалось складанням двостороннього акту прийому-здачі наданих послуг (робіт) та оформленням рахунку-фактури за надані послуги.

На підтвердження виконання обумовлених договором послуг та їх вартості позивач представив суду: акт прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 01.08.2013 року на суму 420000,00 рос.руб. та рахунок-фактуру від 01.08.2013 року на суму 420000,00 рос.руб.; акт прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 03.09.2013 року на суму 600000,00 рос.руб. та рахунок-фактуру від 03.09.2013 року на суму 600000,00 рос.руб.; акт прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 02.10.2013 року на суму 840000,00 рос.руб. та рахунок-фактуру від 02.10.2013 року на суму 840000,00 рос.руб.; акт прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 27.12.2013 року на суму 1020000,00 рос.руб. та рахунок-фактуру від 27.12.2013 року на суму 1020000,00 рос.руб.; акт прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 30.12.2013 року на суму 600000,00 рос.руб. та рахунок-фактуру від 30.12.2013 року на суму 600000,00 рос.руб.; акт прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 31.12.2013 року на суму 600000,00 рос.руб. та рахунок-фактуру від 31.12.2013 року на суму 600000,00 рос.руб.

Таким чином, позивачем було надано нерезиденту ООО "Транспортные системы 2000" (Росія) послуг на загальну суму 4080000,00 рос.руб., з яких на валютний рахунок позивача надійшло 3660000,00 рос.руб., а станом на 03.07.2014 року залишок несплаченої заборгованості нерезидента перед позивачем складав 420000,00 рос.руб., що підтверджується наданими суду банківськими виписками позивача та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні.

У липні 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні експортного контракту №11/06ОК від 01.06.2013 року, укладеного з ООО "Транспортные системы 2000" за період з 01.06.2013 року по 03.07.2014 року, за результатами якої складено акт №193/17-14-22/38075795 від 08.07.2014 року.

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом встановлено порушення:

статті 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями, а саме: порушення термінів надходження валютних коштів при виконанні експортного контракту №01/06ОК від 01.06.2013 року, укладеного з ООО "Транспортные системы 2000" (Росія);

статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а саме: не вірно відображено валютні цінності у розділі ІІІ "Майно та товари за кордоном" Декларації про валютні цінності доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2014 року поданої 07.02.2014 року за №9089886412, а саме: в декларації відображено заборгованість нерезидента в розмірі 200000,00 рос.руб., згідно даних перевірки - 480000,00 рос.руб.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 18.07.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001032200 про визначення грошового зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та штрафної санкції за порушення декларування валютних цінностей що знаходяться за кордоном, всього на суму 130322,25 грн.

Непогодившись з висновками податкового органу, нарахуванням пені та застосуванням штрафної санкції, позивач звернувся до суду про оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За статтею 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 року №475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", пунктом 1 Постанови правління Національного банку України від 14.05.2013 року №163 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як слідує з обставин справи та не заперечувалось представником позивача у суді, розрахунки за експортними операціями позивача проведені з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті, а саме:

відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 03.09.2013 року надано послуг на суму 600000,00 рос.руб., то відповідно граничний 90-денний термін надходження виручки становить 02.12.2013 року, відтак з перевищенням встановленого строку надійшли 03.12.2013 року 265000,00 рос.руб. (1 день), 04.12.2013 року 200000,00 рос.руб. (2 дні). Тому, за встановленою ставкою з урахуванням встановленого НБУ курсу російського рубля на дату виникнення заборгованості (03.12.2013 року) - 0,24113 грн., що не заперечувалось позивачем, сума пені, нарахована позивачу податковим органом, склала 481,06 грн. ((265000,00 х 1 х 0,3% х 0,24113) + (200000,00 х 2 х 0,3% х 0,24113) = 481,06);

відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 02.10.2013 року надано послуг на суму 840000,00 рос.руб., то відповідно граничний 90-денний термін надходження виручки становить 31.12.2013 року, відтак з перевищенням встановленого строку надійшли 03.01.2014 року 300000,00 рос.руб. (3 дні), 29.01.2014 року 300000,00 рос.руб. (29 днів), 20.02.2014 року 145000,00 рос.руб. (51 день), 24.02.2014 року 95000,00 рос.руб. (55 днів). Тому, за встановленою ставкою з урахуванням встановленого НБУ курсу російського рубля на дату виникнення заборгованості (01.01.2014 року) - 0,24497 грн., що не заперечувалось позивачем, сума пені, нарахована позивачу податковим органом, склала 16329,70 грн. ((300000,00 х 3 х 0,3% х 0,24497) + (300000,00 х 29 х 0,3% х 0,24497) + (145000,00 х 51 х 0,3% х 0,24497) + (95000,00 х 55 х 0,3% х 0,24497) = 16329,70);

відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 27.12.2013 року надано послуг на суму 1020000,00 рос.руб., то відповідно граничний 90-денний термін надходження виручки становить 27.03.2014 року, відтак з перевищенням встановленого строку надійшли 28.03.2014 року 100000,00 рос.руб. (1 день), 08.04.2014 року 200000,00 рос.руб. (12 днів), 29.04.2014 року 20000,00 рос.руб. (33 дні), 13.05.2014 року 50000,00 рос.руб. (47 днів), 15.05.2014 року 50000,00 рос.руб. (49 днів), 19.05.2014 року 100000,00 рос.руб. (53 дні), 26.05.2014 року 100000,00 рос.руб. (60 днів), 26.05.2014 року 100000,00 рос.руб. (60 днів), 29.05.2014 року 200000,00 рос.руб. (63 дні). Тому, за встановленою ставкою з урахуванням встановленого НБУ курсу російського рубля на дату виникнення заборгованості (27.03.2014 року) - 0,30494 грн., що не заперечувалось позивачем, сума пені, нарахована позивачу податковим органом, склала 24261,03 грн. ((100000,00 х 1 х 0,3% х 0,30494) + (200000,00 х 12 х 0,3% х 0,30494) + (200000,00 х 33 х 0,3% х 0,30494) + (50000,00 х 47 х 0,3% х 0,30494) + (50000,00 х 49 х 0,3% х 0,30494) + (100000,00 х 53 х 0,3% х 0,30494) + (100000,00 х 60 х 0,3% х 0,30494) + (100000,00 х 60 х 0,3% х 0,30494) + (200000,00 х 63 х 0,3% х 0,30494) = 24261,03);

відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 30.12.2013 року надано послуг на суму 600000,00 рос.руб., то відповідно граничний 90-денний термін надходження виручки становить 30.03.2014 року, відтак з перевищенням встановленого строку надійшли 29.05.2014 року 180000,00 рос.руб. (60 днів), 30.05.2014 року 100000,00 рос.руб. (61 день), 05.06.2014 року 100000,00 рос.руб. (67 днів), 11.06.2014 року 100000,00 рос.руб. (73 днів), 18.06.2014 року 100000,00 рос.руб. (80 днів), 24.06.2014 року 20000,00 рос.руб. (86 дні). Тому, за встановленою ставкою з урахуванням встановленого НБУ курсу російського рубля на дату виникнення заборгованості (30.03.2014 року) - 0,30696 грн., що не заперечувалось позивачем, сума пені, нарахована позивачу податковим органом, склала 37406,14 грн. ((180000,00 х 60 х 0,3% х 0,30696) + (100000,00 х 61 х 0,3% х 0,30696) + (100000,00 х 67 х 0,3% х 0,30696) + (100000,00 х 73 х 0,3% х 0,30696) + (100000,00 х 80 х 0,3% х 0,30696) + (20000,00 х 86 х 0,3% х 0,30696) = 37406,14);

відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг (робіт) від 31.12.2013 року надано послуг на суму 600000,00 рос.руб., то відповідно граничний 90-денний термін надходження виручки становить 31.03.2014 року, відтак з перевищенням встановленого строку надійшли 24.06.2014 року 80000,00 рос.руб. (85 днів), 02.07.2014 року 100000,00 рос.руб. (93 дні), 03.07.2014 року 420000,00 рос.руб. (94 дні). Тому, за встановленою ставкою з урахуванням встановленого НБУ курсу російського рубля на дату виникнення заборгованості (31.03.2014 року) - 0,30889 грн., що не заперечувалось позивачем, сума пені, нарахована позивачу податковим органом, склала 51504,32 грн. ((80000,00 х 85 х 0,3% х 0,30889) + (100000,00 х 93 х 0,3% х 0,30889) + (420000,00 х 94 х 0,3% х 0,30889) = 51504,32).

Всього по договору від 01.06.2013 року №01/06ОК позивачу нараховано пені у сумі 129982,25 грн.

Як свідчать обставини справи, позивач не заперечує виявлених фактів порушення 90-денного строку розрахунків за укладеним зовнішньоекономічним договором, з приводу чого спір між сторонами відсутній, однак вважає помилковим та неправильним спосіб та порядок нарахування встановленої законом пені, а відтак правомірність її нарахування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як вже йшлося, згідно зі статтею 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховується на суму неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Враховуючи приписи постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 року №475 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" про встановлення 90-денного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, неодержаною є виручка, що надійшла на валютний рахунок резидента за сплином зазначеного 90-денного строку, який наразі відраховується від дати підписання акта, що засвідчує надання відповідних послуг (стаття 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Аналізуючи спосіб нарахування пені за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, суд не вбачає порушень та помилок з боку податкового органу при її обчисленні, оскільки відповідне нарахування проводилось на суму (валютну виручку), яка надійшла поза встановленого строку у співвідношенні з кількістю днів затримки сплати окремого платежу. Отже, твердження позивача, що нарахування пені здійснювалось податковим органом на суму отриманих платежів є надуманими, оскільки у контексті норм Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" неодержаною виручкою, на суму якої здійснюється нарахування пені, вважаються платежі, які надійшли на валютний рахунок резидента поза межами встановленого строку.

Стосовно застосування до позивача штрафної санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей, що належать резиденту України, але знаходяться за її межами, суд зазначає наступне.

Права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства зокрема, визначає Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року №15-93.

Частиною першою статті 9 цього Декрету встановлено обов'язок декларування резидентами валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, у Національному банку України.

Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності щоквартально за формою декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207.

Виходячи зі змісту декларації, відображенню в ній підлягають валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і на звітну дату знаходяться за її межами. Враховуючи наведене, декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, здійснюється станом на відповідну дату звітного кварталу - 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня, 1 січня.

Відповідно до частини 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року №15-93 несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Частиною 2 статті 16 зазначеного Декрету передбачено застосування до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, зокрема за невиконання вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штрафу у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Пунктом 2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49, визначено, що порушення резидентами порядку декларування тягне накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що граничний термін надходження валютної виручки на валютний рахунок позивача у сумі 280000,00 рос.руб. закінчився 31.12.2013 року, то станом на 01.01.2014 року дана сума вважається заборгованістю та підлягає декларуванню у розділі ІІІ "Майно та товари за кордоном" декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2014 року.

Оскільки позивач не здійснив відповідного декларування, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, суд вважає застосування штрафної санкції у встановленому розмірі правомірним.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 129982,25 грн. та застосування штрафної санкції за невірне відображення показників у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту країни і знаходяться за її межами у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340,00 грн.

За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Згідно частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, під час подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 260,65 грн. судового збору: 73,08 грн. згідно квитанції №NOGCA54343 від 28.07.2014 року та 187,57 грн. згідно платіжного доручення №143 від 13.08.2014 року, що, враховуючи норми частини другої статі 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір", становить 10 відсотків ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру на суму 130322,25 грн. Таким чином, решта суми судового збору підлягає стягненню з позивача, що складає 2345,80 грн. (2606,45 грн. - 260,65 грн. = 2345,80 грн.).

Керуючись статтями 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурси-ТМ" до Державного бюджету України судовий збір у сумі 2345 (дві тисячі триста сорок п'ять) гривень 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 грудня 2014 року.