Постанова № 41901641, 05.12.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2399/14

05 грудня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Рибачок С.С. за участю:

представника позивача: Лавренчук Т.В.,

представника відповідача: Кузьмич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0000352251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 830754,00 грн., з яких: 553836,00 грн. - за основним платежем; 276918,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкового зобов'язання згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару по безтоварним операціям з контрагентом, до податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся. Такі висновки податкового органу побудовані на твердженні про окремі недоліки первинних документів по господарським операціям позивача з контрагентом щодо придбання товару та відсутності сертифікатів якості на такий товар, що свідчить про нереальність відповідних операцій. Відтак, на думку податкового органу, договір на придбання товару (сої) укладений позивачем з контрагентом без мети настання реальних наслідків. Також зазначені висновки податкового органу спираються на акт перевірки контрагента позивача, в якому, зокрема, зроблено висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій із реалізації сільськогосподарської продукції для позивача по договору поставки №8/2014 від 26.02.2014 року. Таким чином, за результатом перевірки позивача зроблений висновок, що правочин позивача з контрагентом здійснений без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а отже, формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з поставки товару (сої) мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам контролюючого органу під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і звітності, тому податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені правильно. Твердження податкового органу про нереальність господарських операцій побудовані виключно на даних акта перевірки контрагента позивача, в той же час в ході перевірки не було враховано, що в бухгалтерському обліку позивача міститься повний та необхідний пакет первинних бухгалтерських документів, які відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують факти товарності та законності господарських операцій позивача з контрагентом, а поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" товари (соя) були реально отримані позивачем та використані ним у своїй господарській діяльності, що підтверджується відповідними договорами поставок, видатковими накладними, виписками з банку та даними бухгалтерського обліку. З урахуванням вказаних обставин, зі сторони позивача відсутні порушення формування податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке". В зв'язку з наведеним, позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню. На підставі викладеного позивач просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити. При цьому додатково зазначила, що висновки податкового орану зроблені без врахування первинних фінансових документів позивача, що належним чином підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, їх аналізу та дослідження, хоча всі ці документи були пред'явлені податковому органу під час перевірки, але їм не було надано належної оцінки, тому такі висновки є помилковими та ґрунтуються суто на припущеннях відповідача, які не можуть слугувати підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, що в свою чергу є підставою для скасування винесеного спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, та зазначає, що операції отримання позивачем товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" оформлені видатковими накладними, деякі з яких не містять відомостей про особу, що отримувала товар, а також відсутні посилання на номер і дату довіреності, за якою отримано товар та місце складання накладних. Крім того, до перевірки не представлені сертифікати якості товару підприємства-виробника, що унеможливлює оприбуткування відповідно до якості товару. Таким чином, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не було виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей відповідно до Інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю та кількістю (постанови держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965 року (з наступними змінами) та №П-7 від 25.04.1996 (із змінами та доповненнями). З таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" є юридичною особою, що зареєстрована 10.09.2010 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №16021020000002553, з 13.09.2010 року як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Рівненському районі, з 01.03.2012 року зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво №200027533 серія НБ №449742).

Основними видами діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів; виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угрупувань; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

У липні 2014 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 25.07.2014 року №314, згідно направлення на перевірку від 25.07.2014 року №85/22-138 головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Державної податкової інспекції у Рівненському районі Тарасюк Людмилою Миколаївною було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року (акт перевірки №46/22-141/37282611 від 30.07.2014 року).

За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку, що в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI позивачем було занижено податок на додану вартість в сумі 553836 грн. в тому числі: за лютий 2014 року - 134560 грн., за березень 2014 року - 131600 грн., за квітень 2014 року - 287676 грн.

Як вже йшлося, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочин, укладений між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке", здійснений без мети настання реальних наслідків, оскільки перевіркою виявлено ряд видаткових накладних, що містять недоліки в їх оформленні (відсутні відомості про особу, що отримувала товар, відсутні посилання на номер і дату довіреності за якою отримано товар та місце складання накладних), а також не виявлено сертифікатів якості на товар, що унеможливлює оприбуткування відповідно до якості товару від контрагента, що свідчить про перерахування позивачем коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та уникнення сплати податків до бюджету.

Висновок про безтоварність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" зроблено на тій підставі, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від вказаного контрагента до позивача. В обґрунтування зазначеного висновку податковий орган посилається на акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке", складений Хотинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернівецькій області за №260/2200/30795974 від 28.05.2014 року. Вказаним актом перевірки податковим органом встановлено, що у деяких видаткових накладних відомості про особу, що отримувала товар, відсутні посилання на номер та дату довіреності, за якою отримано товар та місце складання накладних, а до перевірки не надано довіреності на отримання товару та не представлено документів, які б засвідчували факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" оплати за поставлений позивачу товар, а також не представлені товарно-транспортні накладні за березень та документи, які засвідчують якість товару (сертифікат якості, якісне посвідчення, тощо). Тому, податковим органом зроблено висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій по реалізації, прийомці та передачі сільськогосподарської продукції. Внаслідок вказаного, податковий орган дійшов висновку, що сума податку на додану вартість в розмірі 553836,34 грн., отримана в ціні товару по операціям зазначеного контрагента з позивачем, не підтверджена.

За результатами перевірки позивача податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0000352251, згідно з яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 830754,00 грн., з якої 553836,00 грн. - за основним платежем та 276918,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Як встановлено судом, у лютому, березні та квітні 2014 pоку на підставі договору поставки №8/2014 від 26.02.2014 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" сою на загальну суму 3972223,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 662037,27 грн.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій оформлені видаткові накладні: №10 від 26.02.2014р. на суму 134200,00 грн., №11/1 від 26.02.2014р. на суму 155909,60 грн., №11 від 27.02.2014р. на суму 136500,00 грн., №12 від 27.02.2014р. на суму 155750,00 грн., №13 від 28.02.2014р. на суму 112500,00 грн., №14 від 28.02.2014р. на суму 112500,00 грн., №15 від 05.03.2014р. на суму 112800,00 грн., №16 від 05.03.2014р. на суму 117500,00 грн., №19 від 06.03.2014р. на суму 138750,00 грн., №20 від 06.03.2014р. на суму 138750,00 грн., №21 від 06.03.2014р. на суму 141000,00 грн., №22 від 07.03.2014р. на суму 141000,00 грн., №23 від 07.03.2014р. на суму 158296,00 грн., №25 від 07.03.2014р. на суму 126900,00 грн., №28 від 11.03.2014р. на суму 155100,00 грн., №29 від 11.03.2014р. на суму 150400,00 грн., №30 від 11.03.2014р. на суму 141000,00 грн., №32 від 12.03.2014р. на суму 188762,00 грн., №33 від 13.03.2014р. на суму 150400,00 грн., №34 від 13.03.2014р. на суму 138000,00 грн., №44 від 17.03.2014р. на суму 376000,00 грн., №45 від 19.03.2014р. на суму 141000,00 грн., №144 від 01.04.2014р. на суму 161772,00 грн., №145 від 02.04.2014р. на суму 164934,00 грн., №146 від 03.04.2014р. на суму 155100,00 грн., №147 від 10.04.2014р. на суму 167400,00 грн., які підписані представниками покупця та продавця і скріплені відтисками їх печаток.

Продавцем товару (сої) - Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" на вищевказані операції було виписано позивачу податкові накладні. В період з лютого по квітень 2014 року до податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 553836,24 грн., що підтверджено копіями податкових накладних, долучених до матеріалів справи, а саме: податкової накладної №10 від 26.02.2014 р., податкової накладної №11 від 27.02.2014р., податкової накладної №12 від 27.02.2014р., податкової накладної №13 від 28.02.2014р., податкової накладної №2/2 від 05.03.2014р., податкової накладної №3/2 від 05.03.2014р., податкової накладної №9/2 від 07.03.2014р., податкової накладної №13/2 від 11.03.2014р., податкової накладної №16/2 від 13.03.2014р., податкової накладної №33/2 від 19.03.2014р.; податкової накладної №6/2 від 06.03.2014р., податкової накладної №7/2 від 06.03.2014р., податкової накладної №12/2 від 11.03.2014р., податкової накладної №15/2 від 12.03.2014р., податкової накладної №15/2 від 17.03.2014р., а також розрахунку №1 від 26.02.2014р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 26.02.2014р. та розрахунку №4/2 від 27.03.2014р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №16/2 від 13.03.2014р.

Оплату за поставлені товари позивач здійснив повністю в безготівковому порядку, факт перерахування коштів підтверджується копіями виписок по банківському рахунку позивача №26008010099833 у ПАТ «ВТБ Банк» (МФО 321767) від 26.02.2014р., від 27.02.2014р., від 28.02.2014р., від 05.03.2014р., від 06.03.2014р., від 07.03.2014р., від 11.03.2014р., від 12.03.2014р., від 13.03.2014р., від 14.03.2014р., від 17.03.2014р., від 19.03.2014р., від 01.04.2014р., від 02.04.2014р., від 03.04.2014р., від 10.04.2014р., які містяться у матеріалах справи і не заперечуються сторонами.

Як зазначив в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який виконував обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" протягом всього періоду господарських взаємовідносин цього товариства з позивачем, ТОВ "Зеленецьке" дійсно мало господарські взаємовідносини з позивачем в період з лютого по квітень 2014 року.

Допитаний в якості свідка представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" ОСОБА_7, пояснив суду, що позивач дійсно купував сою у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" з лютого по квітень 2014 року, відвантаження здійснювалося згідно умов договору, шляхом вивозу позивачем товару зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" автотранспортними засобами. При цьому свідок також пояснив, що розрахунки позивачем за отриманий товар були здійснені в повному обсязі, а претензій до кількості чи якості товару позивачем до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" не пред'являлося.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на момент розгляду справи у суді Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі, відомості про перебування юридичної особи в процесі припинення підприємницької діяльності або про порушення провадження у справі про банкрутство щодо юридичної особи відсутні. Основний вид економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Пунктом 2.2. Договору поставки №8/2014 від 26.02.2014 року встановлено, що відгрузка товару проводиться на автомобільний транспорт (вантажний автомобіль Покупця). Перевезення товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" до місцезнаходження позивача (с. Дядьковичі Рівненської області) здійснювалося перевізниками: ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10, зокрема:

- згідно договору №1 від 12.03.2013р. позивача з ФОП ОСОБА_9 (виконавець), виконавець за завданням позивача надає за плату транспортні послуги (розділ 1. Договору). Здача послуг виконавцем та їх прийняття позивачем оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (п.3.2. Договору). Перевезення товару від контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" до позивача (з с. Зелена Чернівецької області до с. Дядьковичі Рівненської області) оформлене товарно-транспортними накладними №б/н від 26.02.2014р., №15 від 05.03.2014р., №30 від 11.03.2014р., №34 від 13.03.2014р., а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №19 від 26.02.2014р.; №3 від 05.03.2014р., №7 від 11.03.2014р., №10 від 13.03.2014р. Оплата послуг по перевезенню товару відбулась в безготівковому порядку, факт перерахування коштів підтверджується копіями виписок по банківському рахунку позивача №26008010099833 у ПАТ «ВТБ Банк» (МФО 321767) від 25.02.2014р., від 28.02.2014р., від 14.03.2014р., від 26.03.2014р., від 14.04.2014р.

Крім того, на підтвердження наявності у виконавця відповідного транспортного засобу, який використовувався у ході надання позивачу послуг з перевезення та вказаного у товарно-транспортних накладних, позивач надав суду копію нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля від 06.03.2013 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_9 орендує (користується) транспортним засобом - сідловий тягач-Е марки DAF з державним номерним знаком НОМЕР_12 та н/причепом - самоскид-Е, марки - STAAS з державним номерним знаком НОМЕР_13;

- згідно договору №1 від 01.02.2013р., укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_8 (виконавець), виконавець зобов'язується надавати послуги вантажного транспорту, а позивач зобов'язується сплатити за це встановлену плату (п.1.1. Договору). Надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (п.1.2. Договору). Перевезення товару від контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" до позивача (з с. Зелена Чернівецької області до с. Дядьковичі Рівненської області) оформлене товарно-транспортними накладними №б/н від 26.02.2014р., №б/н від 27.02.2014р., №13 від 28.02.2014р., №б/н від 27.02.2014р., №14 від 28.02.2014р., №16 від 05.03.2014р., №19 від 06.03.2014р., №20 від 06.03.2014р., №21 від 06.03.2014р., №25 від 07.03.2014р., №22 від 07.03.2014р., №23 від 07.03.2014р., №28 від 11.03.2014р., №29 від 11.03.2014р., №32 від 12.03.2014р., №33 від 13.03.2014р., №44/1 від 17.03.2014р., №44/2 від 17.03.2014р., №44/3 від 17.03.2014р., №45 від 19.03.2014р., №144 від 01.04.2014р., №145 від 02.04.2014р., №146 від 03.04.2014р., а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №68 від 26.02.2014р., №70 від 27.02.2014р., №71 від 27.02.2014р., №73 від 28.02.2014р., №8 від 05.03.2014р., №9 від 06.03.2014р., №10 від 07.03.2014р., №16 від 11.03.2014р., №20 від 12.03.2014р., №21 від 13.03.2014р., №28 від 17.03.2014р., №36 від 19.03.2014р., №1 від 01.04.2014р., №4 від 02.04.2014р., №8 від 03.04.2014р. Оплата послуг по перевезенню товару відбулась в безготівковому порядку, факт перерахування коштів підтверджується виписками по банківському рахунку позивача №26008010099833 у ПАТ «ВТБ Банк» (МФО 321767) від 25.02.2014р., від 05.03.2014р., від 07.03.2014р., від 12.03.2014р., від 13.03.2014р., від 14.03.2014р., від 18.03.2014р., від 26.03.2014р., від 04.04.2014р., від 14.04.2014р.

На підтвердження наявності у виконавця відповідних транспортних засобів, які використовувалися в ході надання позивачу послуг з перевезення та вказаних у товарно-транспортних накладних, позивач надав суду копію нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортних засобів від 24.12.2013 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 орендує (користується) автомобіль марки RENAULT MAGNUM 440.19, сідловий тягач-Е, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1; причіп-самоскид-Е марки Janmil NW-1S, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2; копію нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортних засобів від 29.08.2013 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 орендує (користується) автомобіль марки RENAULT MAGNUM 440/19, сідловий тягач-Е, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3; напівпричіп-самоскид-Е марки Langendorf SKA 2427, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4; копію нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортних засобів від 29.08.2013 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 орендує (користується) автомобіль марки RENAULT MAGNUM, сідловий тягач-Е, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5; напівпричіп-самоскид-Е марки Weightlifter 3STT, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6; копію нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортних засобів від 30.01.2013 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 орендує (користується) автомобіль марки DAF 85 CF380, сідловий тягач-Е, реєстраційний номерний знак НОМЕР_14; напівпричіп-самоскид-Е марки Carnehl CHKS-H, реєстраційний номерний знак НОМЕР_7; копію нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортних засобів від 10.12.2013 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 орендує (користується) автомобіль марки RENAULT MAGNUM 440.19 T DXI, сідловий тягач-Е, реєстраційний номерний знак НОМЕР_8; напівпричіп-самоскид-Е марки Ranau NS 140, реєстраційний номерний знак НОМЕР_9;

- згідно договору №1 від 30.10.2012р., укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_10 (перевізник), перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а позивач зобов'язався сплачувати за перевезення вантажу плату (п.1.1. Договору). За перевезення вантажу замовник зобов'язується сплатити перевізникові плату за перевезення вантажу, яка дорівнює вартості перевезення вантажу (п.4.2. Договору). Перевезення товару від контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" до позивача (з с. Зелена Чернівецької області до с. Дядьковичі Рівненської області) оформлене товарно-транспортною накладною №147 від 10.04.2014р., а також актом приймання-передачі послуг №2 від 10.04.2014р. Оплата послуг по перевезенню товару відбулась в безготівковому порядку, факт перерахування коштів підтверджується випискою по банківському рахунку позивача №26008010099833 у ПАТ «ВТБ Банк» (МФО 321767) від 24.04.2014р.

На підтвердження наявності у перевізника відповідного транспортного засобу, який використовувався в ході надання позивачу послуг з перевезення та вказаного у товарно-транспортній накладній, позивач надав суду копію нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу від 07.11.2012 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_10 орендує (користується) транспортний засіб марки BERGER N-31SK, реєстраційний номер НОМЕР_10, тип ТЗ - напівпричіп самоскид та копію нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу від 07.11.2012 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_10 орендує (користується) транспортний засіб марки DAF XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_11, тип ТЗ - сідловий тягач.

Допитані в якості свідків фізична особа-підприємець ОСОБА_9, фізична особа-підприємець ОСОБА_8 та особи, що перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_8 і виконували обов'язки водіїв ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також ОСОБА_15, який перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_10, пояснили суду, що в період з лютого по квітень 2014 року здійснювали перевезення сої з Чернівецької області с. Зелена від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" до місцезнаходження позивача у Рівненському районі, с. Дядьковичі, вказали, що розвантаження товару за місцезнаходженням позивача здійснювалося на його складі після зважування транспортного засобу шляхом автоматичного вивантаження товару з самоскидів, документи на товар, що надавалися Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" (товарно-транспортні накладні та видаткові накладні) передавалися для позивача. Також свідки зазначили, що жодних претензій до них або до вантажовідправника зі сторони позивача щодо кількості доставленого товару не пред'являлося.

У підтвердження наявності складського приміщення для зберігання товарів в ході господарської діяльності позивач надав довідку від 30.09.2014р. та копію договору оренди нежитлового приміщення №01/11/13 від 01.11.2013 року, відповідно до якого позивачу передано у користування виробничий будинок цех по переробці с/г продукції площею 1382,6 кв.м, що розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Грушевського, 26в (пункт 1.1 Договору). Крім того, на підтвердження можливості здійснення господарської діяльності по виробництву, зберіганню та реалізації олії сирої соєвої нерафінованої та макухи соєвої у вказаному орендованому приміщенні, позивачем було надано суду копію експлуатаційного дозволу №17-14-47/PF від 02.08.2013 року, виданого Головним державним інспектором ветеринарної медицини Рівненського району.

Факт оприбуткування позивачем придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" товару, а також його направлення на подальшу переробку, підтверджується «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000423 (26.02.2014р.) за лютий 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000229 (26.02.2014р.) за лютий 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000142 (27.02.2014р.) за лютий 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000143 (27.02.2014р.) за лютий 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000230 (28.02.2014р.) за лютий 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000231 (28.02.2014р.) за лютий 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000295 (11.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000296 (11.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000297 (11.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000298 (12.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000299 (13.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000309 (05.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000310 (05.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000312 (06.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000311 (06.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000313 (06.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000314 (07.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000315 (07.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000316 (07.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000424 (13.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000425 (17.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000426 (19.03.2014р.) за березень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000537 (03.04.2014р.) за квітень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000538 (10.04.2014р.) за квітень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000535 (01.04.2014р.) за квітень 2014р.», «карткою рахунку:201 Місце зберігання: Склад: ТМЦ: Соя: партії РР-0000536 (02.04.2014р.) за квітень 2014р.», а також копіями актів переробки сої та відходів сої за лютий 2014 року, за березень 2014 року та за квітень 2014 року.

Також, позивачем надані суду відомості про використання придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" у ході господарської діяльності, зокрема, переробки сої у соєву олію та соєву макуху, які в подальшому реалізовувалися контрагентам позивача, зокрема:

- для Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша" на виконання договору поставки товару №129 від 30.07.2012 року на поставку макухи соєвої, ТОВ "Саноіл-Трейд" було поставлено товар по видатковим накладним №РР-0000175 від 03.03.14р., №РР-0000176 від 03.03.14р., №РР-0000177 від 04.03.14р., №РР-0000179 від 05.03.14р., №РР-0000183 від 06.03.14р., №РР-0000189 від 08.03.14р., №РР-0000193 від 11.03.14р., №РР-0000194 від 11.03.14р., №РР-0000196 від 12.03.14р., №РР-0000197 від 12.03.14р., №РР-0000200 від 13.03.14р., №РР-0000202 від 14.03.14р., №РР-0000203 від 15.03.14р., №РР-0000204 від 15.03.14р., №РР-0000206 від 17.03.14р., №РР-0000210 від 18.03.14р., №РР-0000211 від 18.03.14р., №РР-0000215 від 19.03.14р., №РР-0000222 від 22.03.14р., №РР-0000223 від 22.03.14р., №РР-0000224 від 24.03.14р., №РР-0000226 від 24.03.14р., №РР-0000227 від 25.03.14р., №РР-0000228 від 26.03.14р., №РР-0000229 від 26.03.14р., №РР-0000231 від 27.03.14р., №РР-0000234 від 27.03.14р., №РР-0000236 від 28.03.14р., №РР-0000237 від 29.03.14р., №РР-0000241 від 31.03.14р., №РР-0000251 від 03.04.14р., №РР-0000254 від 04.04.14р., №РР-0000258 від 07.04.14р., №РР-0000259 від 07.04.14р., №РР-0000260 від 07.04.14р., №РР-0000261 від 07.04.14р., №РР-0000264 від 08.04.14р., №РР-0000265 від 08.04.14р., №РР-0000269 від 10.04.14р., №РР-0000270 від 10.04.14р., №РР-0000272 від 11.04.14р., №РР-0000273 від 11.04.14р., №РР-0000279 від 14.04.14р., №РР-0000280 від 14.04.14р., №РР-0000281 від 14.04.14р., №РР-0000282 від 14.04.14р., №РР-0000283 від 15.04.14р., №РР-0000285 від 16.04.14р., №РР-0000287 від 17.04.14р., №РР-0000290 від 18.04.14р. Розрахунок за такими господарськими операціями за цим договором було здійснено з позивачем в безготівковому порядку, що вбачається з «Картки рахунку 361: контрагенти Даноша: Замовлення: Договір 129 (30.07.12р.) за березень 2014р.» та «Картки рахунку:361: контрагенти: Даноша: Замовлення: Договір 129 (30.07.12р.) за квітень 2014р.», а також з копій виписок по банківському рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк»;

- для Приватного акціонерного товариства "Березнівське птахопідприємство" на виконання договору поставки №1 від 05.03.2012 року на поставку соєвої макухи та соєвої олії, Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" було поставлено товар по видатковим накладним №РР-0000180 від 05.03.14р., №РР-0000186 від 07.03.14р., №РР-0000216 від 19.03.14р., №РР-0000221 від 21.03.14р., №РР-0000235 від 27.03.14р., №РР-0000238 від 29.03.14р., №РР-0000249 від 02.04.14р., №РР-0000255 від 04.04.14р., №РР-0000267 від 09.04.14р., №РР-0000274 від 11.04.14р., №РР-0000278 від 12.04.14р., №РР-0000291 від 18.04.14р. Розрахунок за такими господарськими операціями за цим договором було здійснено з позивачем в безготівковому порядку, що вбачається з «Картки рахунку:361: контрагенти: Березнівське птахопідприємство: за березень 2014р.» та «Картки рахунку:361: контрагенти: Березнівське птахопідприємство: за квітень 2014р», а також з копій виписок по банківському рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк»;

- для Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" на виконання договору поставки №3 від 06.03.2012 року на поставку макухи соєвої та олії соєвої, Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" було поставлено товар по видатковим накладним №РР-0000187 від 07.03.14р., №РР-0000205 від 16.03.14р.; №РР-0000240 від 29.03.14р., №РР-0000250 від 02.04.14р., №РР-0000257 від 05.04.14р., №РР-0000275 від 11.04.14р., №РР-0000277 від 12.04.14р. Розрахунок за такими господарськими операціями за цим договором було здійснено з позивачем в безготівковому порядку, що вбачається з «Картки рахунку:361: контрагенти: ТОВ «Маяк-3» за березень 2014р.» та «Картки рахунку:361: контрагенти: ТОВ «Маяк-3» за квітень 2014р.», а також з копій виписок по банківському рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк».

Відповідно до зазначених документів вбачається наступну реалізацію позивачем виготовленої ним продукції (соєвої олії та соєвої макухи), що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження такої господарської діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Водночас, до спірних правовідносини застосовуються положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, а також підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють відповідні питання, та відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України в частині укладення договорів між суб'єктами господарювання та виконання господарських зобов'язань.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з його контрагентом без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке"), визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, як нікчемного.

При цьому суд зазначає, що нікчемність угод повинна встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за висновками акта перевірки суми податкового кредиту з податку на додану вартість у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні та всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, яким встановлено порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних товарів, що підтверджується виписаними контрагентом податковими накладними: №10 від 26.02.2014р., №11 від 27.02.2014р., №12 від 27.02.2014р., №13 від 28.02.2014р., №2/2 від 05.03.2014р., №3/2 від 05.03.2014р., №9/2 від 07.03.2014р., №13/2 від 11.03.2014р., №16/2 від 13.03.2014р., №33/2 від 19.03.2014р.; №6/2 від 06.03.2014р., №7/2 від 06.03.2014р., №12/2 від 11.03.2014р., №15/2 від 12.03.2014р., №15/2 від 17.03.2014р. та розрахунком №1 від 26.02.2014р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №10 від 26.02.2014р.; розрахунком №4/2 від 27.03.2014р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №16/2 від 13.03.2014р.

Надані позивачем для перевірки та суду зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зауваження щодо їх форми та змісту у акті перевірки відсутні, як не висунуті відповідачем і у ході судового розгляду.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти продажу (поставки) Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" позивачу товару (сої) та оплату позивачем вартості такого товару, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів у контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке", що стало підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Твердження податкового органу про відсутність фактів поставок товарів (безтоварність господарських операцій) у ході судового розгляду було спростовано як документальними доказами, так і показами свідків.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, стосовно того, що оскільки під час перевірки позивачем не було представлено сертифікати якості товару підприємства - виробника, то це унеможливлює оприбуткування відповідно до якості товару, що є порушенням інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю та кількістю (затверджених постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965 року та №П-7 від 25.04.1966 року).

Відповідно до положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати підтверджуються виключно розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. В той же час, документи обумовлені інструкціями №П-6 та №П-7, зокрема, сертифікати якості, не відносяться до документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена саме правилами ведення податкового обліку операцій.

Таким чином, доводи податкового органу не спростовують обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій по продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" сої для позивача.

Стосовно ж доводів відповідача з приводу того, що деякі видаткові накладні на поставку сої Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" для позивача не містили відомостей щодо особи, яка отримувала товар (зі сторони позивача), а також відсутності посилань на номер та дату довіреності за якою отримано товар і місце складання накладних, то відповідно до пояснень представника позивача товар було в повному обсязі отримано позивачем та відображено в його бухгалтерському та податковому обліку. Окрім того, відповідач мав змогу в ході перевірки встановити особу, яка вчинила господарську операцію від імені позивача та підписала від його імені видаткові накладні, а також факт отримання товару в повному обсязі з усіх перелічених документів, які надавались при проведенні перевірки.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, який передбачає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми. Таким чином, незначні недоліки первинних документів бухгалтерського обліку не свідчать про їх юридичну дефектність за умови, якщо інші докази підтверджують здійснення господарських операцій.

Варто звернути увагу на те, що чинне законодавство не встановлює, що окремий недолік видаткової накладної сам по собі може бути безумовною підставою для позбавлення цієї накладної сили звітного податкового документа, а відтак не може бути підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, перелічені документи є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та, відповідно, належним чином підтверджують факт здійснення названих господарських операцій позивача та Товариства з обмеженою віжповідальністю "Зеленецьке", а також те, що такі операції призвели до реальних змін майнового стану їх учасників.

Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на те, що правочини, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" є такими, що порушують публічний порядок та здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на інформацію, викладену у акті перевірки вказаного суб'єкта Хотинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернівецькій області за №260/2200/30795974 від 28.05.2014 року, оскільки вказаною інформацією жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке", а зібрані у справі докази спростовують як висновки акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке", так і акту перевірки позивача.

Висновки акту перевірки №260/2200/30795974 від 28.05.2014 року не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" оскільки вони є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень. Інших доказів на підтвердження вказаних доводів відповідачем не подано і судом не здобуто.

За практикою Європейського суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). У разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податку на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії").

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" правомірно сформовано у лютому - квітні 2014 року податковий кредит на суму 553836грн. по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке".

При розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової інспекції презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" та підтверджували б правомірність та обґрунтованість винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення, відповідачем не надано. Натомість позивачем надано докази для спростування доводів податкового органу та доведено обґрунтованість своїх вимог.

Отже, при зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу законодавства в розрізі наведених вище правових норм суд зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість в сумі 553836 грн., в тому числі: за лютий 2014 року - 134560 грн., за березень 2014 року - 131600 грн., за квітень 2014 року - 287676 грн., є безпідставними.

Таким чином, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем законності оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає до задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 487,20 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 12.08.2014 року №0000352251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 830754,00 грн., з яких: 553836,00 грн. - за основним платежем; 276918,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл-Трейд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 грудня 2014 року.