Постанова № 41901616, 09.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4607/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Радченка С.О.,

представника відповідача - Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" (далі- позивач, ТОВ "НВК "Геологія") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003982202/1676 від 04.09.2014 та податкової вимоги № 6373-25 від 23.10.2014

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність донарахування відповідачем податку на додану вартість, оскільки господарські операції з купівлі у ТОВ "Гранд Білдінг" товару підтверджуються первинними документами. Вказував, що податковий кредит сформований в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 33351,70 грн, сплаченого ТОВ "Гранд Білдінг" за отриманий товар. Вказував на відсутність документів щодо якості, походження, сертифікації товару та недоліки в оформленні видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Крім того, посилався на акт "Про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Гранд Білдінг" № 1019/26-55-22-08/38913054 від 03.04.2014.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

11.08.2014-15.08.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "НВК "Геологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Гранд Білдінг" за лютий 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 2079/16-03-22-02-12/38742888 від 22.08.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1,198.2,198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 33351,70 грн (а.с.21-31).

На підставі акту перевірки від 22.08.2014 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0003982202/1676 від 04.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41689,63 грн, в тому числі 33351,70 грн -за основним платежем, 8337,93 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження скаргу ТОВ "НВК "Геологія" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення-без змін.

23.10.2014 Кременчуцькою ОДПІ сформовано вимогу № 6373-25 про сплату податкового боргу в розмірі 42543,61 грн.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Гранд Білдінг" укладено договір поставки № 0302/1 від 03.02.2014, відповідно до якого ТОВ "Гранд Білдінг" зобов'язувався передати позивачу буровий інструмент, запасні частини та витратні матеріали до бурових установок та промислового обладнання відповідно до видаткових накладних, а ТОВ "НВК "Геологія" - прийняти та оплатити товар (а.с.41-42).

Згідно з видатковими накладними у лютому місяці 2014 року позивач придбав товар (долото тришарове, колонка бурова, кільце, замок) на загальну суму 200110,20 грн, в тому числі ПДВ-33351,70 грн (а.с.45,50,56,59).

03.02.2014, 07.02.2014 та 27.02.2014 ТОВ "Гранд Білдінг" виписало податкові накладні на товар (долото тришарове, колонка бурова, кільце, замок) на загальну суму 200110,20 грн, в тому числі ПДВ-33351,70 грн (а.с.44,49,55,58).

Оплата за отриманий товар на підставі рахунків-фактур (а.с. 43,48,54,56) проведена із рахункового рахунку позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення та банківською випискою (а.с.63).

Судом встановлено, що перевезення товару здійснювалось автомобілем УАЗ 452 А, державний номер НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, що перебуває в користуванні позивача на підставі договору оренди, товарно-транспортними накладними, що підтверджується договором найму транспортного засобу від 22.01.2014, технічним паспортом, довіреностями на право вчиняти дії щодо належного ОСОБА_3 на праві власності автомобіля УАЗ 452 А, державний номер НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2 (а.с.51,60, 64-72).

Суд погоджується с доводами представника позивача про необов'язковість наявності товарно-транспортної накладної з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі- Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Перевізником - є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

З цього слідує, що Правила перевезення вантажів, та відповідно обов'язкове застосування ТТН поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договором.

З матеріалів справи суд вбачає, що фактично товар транспортувався позивачем власним транспортом, отже ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лишу у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено пунктом 1 Переліку.

Таким чином, обов'язковість товарно-транспортної накладної для перевезень для власних потреб чинним законодавством не передбачена.

Отже, в даному випадку для переміщення власного товару позивач не був зобов'язаний мати товарно-транспортні накладні, а тому відсутність товарно-транспортної накладної на перевезення товару згідно з видатковою накладною № 81 від 03.02.2014 не може свідчити про безтоварність вищезазначених господарських операцій.

Крім того, здійснення перевезень автомобілем УАЗ 452 А, державний номер НОМЕР_1 підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с.46-47, 52-53, 61-62).

Невідповідність державного номеру автомобіля, зазначеного у товарно-транспортних накладних (НОМЕР_1) та договорі найму транспортного засобу (НОМЕР_1) представник позивача не спростовував, пояснивши, що у договорі оренди транспортного засобу від 22.01.2014 при правильному зазначенні номеру двигуна та шасі у написанні номеру автомобіля допущено помилку, адже згідно з технічним паспортом, довіреностями на право вчиняти дії щодо належного ОСОБА_3 на праві власності автомобіля УАЗ 452 А, двигун НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (а.с.64-70). В зв'язку з цим, 23.01.2014 укладено додаткову угоду до договору найму транспортного засобу від 22.01.2014, в якій державний номер автомобіля зазначено вірно (а.с.182).

Судом з'ясовано, що придбаний у ТОВ "Гранд Білдінг" товар в подальшому використаний при виконанні робіт інженерно-геологічних та гідрогеологічних вишукувань на ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується матеріалами справи (а.с.77-127).

Операції з придбання та використання у господарській діяльності придбаного товару (долото тришарове, колонка бурова, кільце, замок) відображені товариством у документах бухгалтерського обліку (а.с. 73-76).

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 33351,70 грн здійснено ТОВ "НВК "Геологія" на підставі виписаних ТОВ "Гранд Білдінг" податкових накладних, що підтверджується актом перевірки. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Гранд Білдінг" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту за лютий 2014 року суму податку на додану вартість у розмірі 33351,70 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на недоліки в оформленні видаткових накладних, оскільки такі помилки не є підставою для висновків про невиконання господарської операції, якщо загальний обсяг доказів у їх сукупності свідчить про протилежне.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що придбаний товар (долото тришарове, колонка бурова, кільце, замок) не входить до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005, у зв'язку з чим доводи представника відповідача про відсутність сертифікатів якості є необґрунтованими.

Крім того, суд вважає безпідставними вмотивування відповідачем правомірності податкового повідомлення-рішення висновками акту "Про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Гранд Білдінг" № 1019/26-55-22-08/38913054 від 03.04.2014 з огляду на наступне.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, судження податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише обставини, котрі зумовили її непроведення.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Тобто, що сума грошового зобов'язання, вказаного у вимозі, повинна бути: 1) узгоджена; 2) не сплачена боржником в установлені строки.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, у зв'язку з оскарженням в судовому порядку податкового повідомлення-рішення № 0003982202/1676 від 04.09.2014, визначене ним грошове зобов'язання на загальну суму 41689,63 грн, в тому числі 33351,70 грн - за основним платежем, 8337,93 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, є неузгодженим, а тому наявні законні підстави для скасування податкової вимоги №6373-25 від 23.10.2014.

Суд не приймає доводи представника відповідача про те, що вказана вимога №6373-25 від 23.10.2014 вже є відкликаною у зв'язку з надходженням повідомленням про оскарження податкового повідомлення-рішення, оскільки статтею 60 Податкового кодексу України визначений виключний перелік випадків відкликання податкової вимоги, до якого надходження повідомлення про оскарження податкового повідомлення-рішення не входить.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем судові витрати у розмірі 182,70 грн підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення №0003982202/1676 від 04.09.2014 та податкову вимогу №6373-25/373 від 23.10.2014 Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" (ідентифікаційний код 38742888) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава