Постанова № 41901519, 18.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

18 листопада 2014 року Справа № 814/2418/14

м. Миколаїв

15:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Чамари Л.В., Бабія С.А.,

представника відповідача: Масюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Інгул», вул. Гмирьова, 8, м. Миколаїв, 54028 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2014 № 0001162201 і № 0001142204 та від 12.08.2014 № 0001832201, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001162201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 77 614 грн., з яких: 62 158 грн. - за основним платежем і 15 456 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 27.05.2014.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001832201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 210 046 грн., з яких: 168 037 грн. - за основним платежем і 42 009 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 12.08.2014.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити Публічному акціонерному товариству «Інгул» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 602,95 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року Справа № 814/2418/14

м. Миколаїв

15:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Чамари Л.В., Бабія С.А.,

представника відповідача: Масюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Інгул», вул. Гмирьова, 8, м. Миколаїв, 54028 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2014 № 0001162201 і № 0001142204 та від 12.08.2014 № 0001832201,

Публічне акціонерне товариство «Інгул» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративними позовами про визнання протиправними та скасування прийнятих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) податкових повідомлень-рішень від 27.05.2014 № 0001142204, від 27.05.2014 № 0001162201, від 12.08.2014 № 0001832201.

Ухвалою від 30.09.2014 (т. с. 2, ар. 162) суд об'єднав справи № 814/2418/14 (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2014 № 0001142204 та від 12.08.2014 № 00018322201) та № 814/2419/14 (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0001162201) в одне провадження.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративних позовів (т. с. 2, ар. 107-108, т. с. 4, ар. 165-166).

В судовому засіданні представники Товариства позовні вимоги підтримали, представник ДПІ просив у задоволенні позовів відмовити.

18.11.2014 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 17.03.2014 по 30.04.2014 ДПІ провела перевірку Товариства, результати якої оформила актом від 12.05.2014 № 1774/14-02-22-01/20915842 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІНГУЛ» (код за ЄДРПОУ 20915842) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013» (надалі - Акт т. с. 1, ар. 15-117, 235-237).

Відповідно до висновків Акта, Товариство порушило підпункт 4.1.1, підпункт 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпункт 7.3.3 пункту 7.3 статті 7, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пункт 136.1 статті 136, пункт 137.1, пункт 137.4, пункт 137.5 статті 137, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 7 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 194 364 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2014 № 0001152201 (т. с. 1, ар. 118) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 236 074 грн. (з яких 194 364 грн. - за основним платежем, 42 010 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішенням від 05.08.2014 № 2656/10/14-29-10-05-10 про результати розгляду скарги (т. с. 1, ар. 122-127) Головне управління Міндоходів у Миколаївській області скасувало податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0001152201 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 200 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 грн.

З урахуванням цього рішення, 12.08.2014 ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001832201 (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 234), яким збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 235 173 грн. (з яких 193 164 грн. - за основним платежем, 42 009 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

Також, згідно з висновками Акта, Товариство порушило пункт 185.1 статті 185, пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 62 554 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2014 № 0001162201 (надалі - Рішення № 2, т. с. 3, ар. 118) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 78 068 грн. (з яких 62 554 грн. - за основним платежем, 15 514 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Позивач просив визнати протиправним та скасувати Рішення № 2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 77 614 грн. (з яких 62 158 грн. - за основним платежем, 15 456 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Крім того, ДПІ дійшла висновку про те, що Товариство порушило пункт 160.1, пункт 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, оскільки не нарахувало та не сплатило до бюджету податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України. Податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2014 № 0001142204 (надалі - Рішення № 3, т. с. 1, ар. 119) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 3 568,34 грн. (з яких 3 200,47 грн. - за основним платежем, 367,87 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Висновки ДПІ, що стали підставою для прийняття Рішення № 1 (податок на прибуток), обґрунтовані фактом завищення Товариством витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на 800 174 грн. (сума податку - 168 037 грн.) та фактом заниження доходів на 109 245 грн. (сума податку - 25 127 грн.)

На думку відповідача, позивач безпідставно включив до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг суму 800 174 грн. - вартість придбаних у ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» товарів (олії соняшникової нерафінованої та меляси бурякової).

Підстави, з яких ДПІ визнала факт завищення позивачем витрат, викладені на стор. 16-38 та 57-59 Акта.

Згідно з Актом (стор. 34-38), перевіркою була встановлена наявність первинних документів, що підтверджують придбання Товариством у ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» продукції сільськогосподарського виробництва (акти приймання-передачі товару, податкові накладні, платіжні доручення), та первинних документів, що підтверджують подальшу реалізацію позивачем цієї продукції (видаткові накладні, митні декларації).

Проте ДПІ дійшла висновку про неправомірність включення Товариством суми 800 174 грн. до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, оскільки «… вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкової зобов'язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. На підставі вищенаведеного, правочин здійснені ПАТ «ІНГУЛ» з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з поставки олії соняшникової нерафінованої у лютому, березні 2012 року та меляси бурякової в жовтні 2012 року є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та проведені з метою штучного формування витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток на податкового кредиту з ПДВ. Крім того, до перевірки не надано сертифікатів якості на кожну партію товару отриману ПАТ «ІНГУЛ» від ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з обов'язковим зазначенням методу виробництва та сорту продукції, сертифікати походження товару, інші документи, які свідчать про походження та якість товару; не надано санітарні сертифікати на кожну партію товару, що отримана виробником в територіальній СЕС за місцем знаходження підприємства з обов'язковим зазначенням методу виробництва продукції …».

Суд з доводами ДПІ не погодився.

У підпункті 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України вказано, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (як складова витрат операційної діяльності) враховується при обчисленні об'єкта оподаткування. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вказаними вище документами.

Оскільки зазначені відповідачем документи (сертифікати якості тощо) не є первинними документами (або іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавства), факт їх відсутності не спростовує показників податкових декларацій Товариства.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів визнання судом недійсним договору купівлі-продажу № 20-12-11, що був укладений 20.12.2011 Товариством та ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», ДПІ не надала.

З урахуванням викладеного суд визнав незаконним збільшення відповідачем суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 168 037 грн. та застосування відповідної штрафної (фінансової) санкції.

Проти встановленого відповідачем факту заниження доходів на 109 245 грн. позивач не заперечував, проте зазначив, що, в порушення пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, ДПІ не зазначила в Акті про факт заниження Товариством за ІІ-ІІІ квартали 2011 року витрат на оплату праці - 217 911 грн. та про невідображення позивачем суми внеску на соціальні заходи (відрахування від фонду оплати праці) - 82 427 грн. Як стверджувало Товариство, якби ДПІ врахувала підтверджену даними бухгалтерського обліку суму 300 338 грн. (217 911+82 427), то мала зробити відповідний висновок про заниження витрат.

Згідно з поясненнями позивача, документи, що підтверджували не враховану у декларації суму 300 338 грн. (головна книга, журнали-ордери, зводи по заробітній платі), були надані відповідачу (т. с. 2, ар. 130-159) і мали бути досліджені та враховані ним під час перевірки.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Доказів на підтвердження реалізації передбаченого абзацом першим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України права Товариство не надало.

Згідно з пунктом 86.7 статті 87 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

16.05.2014 Товариство подало до ДПІ заперечення до акта перевірки (№ 462, т. с. 2, ар. 119-125), в яких вказало таке: «… так, дійсно, дохід від операційної діяльності ПАТ «ІНГУЛ» занижено на 109245,00 грн. Однак, ДПІ під час перевірки не враховано заниження загальногосподарських витрат за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі більш ніж 250,00 тис. грн. Враховуючи той факт, що пунктом 54.3 статті 54 ПКУ визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках … ПАТ «ІНГУЛ» вважає, що ДПІ умисно ігнорувало при проведенні перевірки факт заниження загальногосподарських витрат за ІІ-ІІІ квартали 2011 року …» (стор. 12, т. с. 2, ар. 124, зворотній бік).

На стор. 8 листа від 23.05.2014 № 4343/10/14-02-22-01-13 «Про розгляд заперечень» (т. с. 2, ар. 129, зворотній бік) відповідач, на думку суду, цілком обґрунтовано зазначив: «… в наданих запереченнях ПАТ «ІНГУЛ» не вказує які саме витрати не були задекларовані у складі загальновиробничих витрат та в яких сумах. До заперечень не надано документів, які ПАТ «ІНГУЛ» нібито не врахувало при визначенні загальновиробничих витрат за ІІ-ІІІ квартали 2011 року …».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку ДПІ діяла відповідно до норм Податкового кодексу України, тому твердження позивача про порушення відповідачем статей 54 та 86 Податкового кодексу України суд відхилив як безпідставні.

На підставі наведеного суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправним і скасування Рішення № 1 в частині збільшення грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 210 046 грн. (з яких 168 037 грн. - за основним платежем, 42 009 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як вказано вище, Товариство вважає неправомірним висновок ДПІ про завищення позивачем суми податкового кредиту (і, відповідно, про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ, Рішення № 2) на 62 158 грн., в тому числі:

50 017 (жовтень 2012 року, постачальник - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ»);

335 грн. (червень 2011 року, постачальник - ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА»);

51 грн. (вересень 2011 року, постачальник - ТОВ «АВГУСТ»);

337 грн. (лютий 2012 року, постачальник ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА»);

61 грн. (березень 2012 року, постачальник - ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА»);

44,50 грн. (березень 2012 року, постачальник - ТОВ «АВГУСТ»);

357 грн. (квітень 2012 року, постачальник - ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ»);

403 грн. (травень 2012 року, постачальник - ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА»);

423 грн. (червень 2012 року, постачальник - ТОВ «ПРОЕКТ-ІНСТРУМЕНТ»);

416 грн. (липень 2012 року, постачальник - ТОВ «ПРОЕКТ-ІНСТРУМЕНТ»);

750,20 грн. (вересень 2012 року, постачальник - ППФ «ПРОЦЕС ЙДЕ»);

381 грн. (вересень 2012 року, постачальник - ТОВ «ПРОЕКТ-ІНСТРУМЕНТ»);

249 грн. (жовтень 2012 року, постачальник - ТОВ «ПРОЕКТ-ІНСТРУМЕНТ»).

Як вказано в Акті, Товариство, задекларувавши податковий кредит в сумі 53 824,70 грн., порушило пункт 185.1 статті 185, пункт 198.1, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (стор. 4-16, 67-71 Акта).

Крім того, до суми 62 158 грн. входить 8 333 грн. - ПДВ, що був сплачений Товариством у 2012 році на користь ТОВ «Південна електротехнічна компанія» ПТЕК (стор. 72 Акта). Відповідач зазначив, що Товариство порушило пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Суд з відповідачем не погодився.

Враховуючи викладені вище підстави, з яких суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем незаконності включення позивачем до витрат вартості придбаних у ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» товарів, суд встановив, що ДПІ не спростувала законність включення Товариством до складу податкового кредиту суми 50 017 грн. (ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за придбану продукцію сільськогосподарського виробництва).

Відносно включення позивачем до податкового кредиту сум, зазначених у податкових накладних ТОВ ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА», ТОВ «АВГУСТ», ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ», ТОВ «ПРОЕКТ-ІНСТРУМЕНТ», ППФ «ПРОЦЕС ЙДЕ», суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи висновки про порушення Товариством норм податкового законодавства, ДПІ послалася на інформацію, що міститься в акті про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ППФ «ПРОЦЕС ЙДЕ» (т. с. 2, ар. 44-49), актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ», ТОВ «АВГУСТ», ТОВ «ПРОЕКТ-ІНСТРУМЕНТ» (т. с. 2, ар. 50-52, 53-65, 66-72).

На думку суду, єдине, що підтверджують ці акти, - це непроведення перевірки (звірки). Відповідно, інформація, що міститься в цих актах, не є інформацією, що отримана за результатами податкового контролю.

Відповідач не довів існування зв'язку між господарськими операціями ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА» з контрагентами, вказаними в акті від 19.02.2014 № 571/14-02-22-01/34319308 (т. с. 2, ар. 13-43), та фактом придбання позивачем у ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА» товарів, вказаних на стор. 6 Акта.

Актом підтверджено проведення розрахунків, наявність видаткових, податкових накладних, що свідчать про придбання позивачем товарів (продукції виробничо-технічного призначення) у ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА», ТОВ «АВГУСТ», ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ», ТОВ «ПРОЕКТ-ІНСТРУМЕНТ».

Заперечуючи право позивача на податковий кредит, ДПІ вказала на відсутність товарно-транспортних накладних та на те, що «… правочини … є такими, що не спрямовані не реальне настання правових наслідків та проведені з метою штучного формування податкового кредиту …».

З цього приводу суд зазначає, що первинним документом, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріально-цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже визначає взаємовідносини з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Товариство здійснювало операції з придбання товарів та не виступало як замовник за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних неможна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Як вказано на стор. 9 Акта, включена Товариством до податкового кредиту вересня 2012 року сума 750,20 грн. є частиною (ПДВ) попередньої оплати, що була здійснена позивачем на користь ППФ «ПРОЦЕС ЙДЕ» за ремонтно-відновлювальні роботи. Наявність податкової накладної Актом підтверджена. Оскільки роботи не були виконані, на думку ДПІ, «… договір між ПАТ «ІНГУЛ» та ППФ «ПРОЦЕС ЙДЕ» укладений без мети настання реальних наслідків …».

Доказів визнання судом недійсними договорів, укладених позивачем із ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА», ТОВ «АВГУСТ», ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ», ТОВ «ПРОЕКТ-ІНСТРУМЕНТ», ППФ «ПРОЦЕС ЙДЕ», ДПІ не надала.

На стор. 72 Акта ДПІ вказала, що включена Товариством до податкового кредиту квітні, травня, липня 2012 року сума 8 333 грн. є частиною (ПДВ) попередньої оплати (50 000 грн.), що була здійснена позивачем на користь ТОВ «Південна електротехнічна компанія» ПТЕК за послуги з капітального ремонту трансформатора. З квітня 2012 року по грудень 2013 року послуги Товариству не були надані. В зв'язку з припиненням ТОВ «Південна електротехнічна компанія» ПТЕК, у грудні 2013 року Товариство списало в бухгалтерському обліку суму 50 000 грн. (як безнадійну заборгованість), але не здійснило коригування суми податкового кредиту. На думку ДПІ, позивач порушив пункт 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за грудень 2013 року на 8 333 грн.

Суд вважає, що висновки ДПІ не ґрунтуються на законі. Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ встановлений статтею 192 Податкового кодексу України, в якій відсутні вимоги щодо зменшення суми податкового кредиту у випадку списання безнадійної дебіторської заборгованості (здійсненої платником податку попередньої оплати).

З урахуванням наведеного суд визнав обґрунтованими позовні вимоги Товариства про визнання протиправним та скасування Рішення № 2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 77 614 грн.

На стор. 76-78 Акта ДПІ вказала, що, в порушення пункту 160.1, пункту 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, Товариство не нарахувало та не сплатило до бюджету «… податок з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у розмірі 6% всього у сумі 3 200,47 грн. …». Як було встановлено під час перевірки (додаток 5 до Акта, т. с. 1, ар. 86), ООО «Траско» (РФ) надало Товариству у 2011 та у 2012 роках транспортно-експедиційні послуги, вартість яких дорівнювала відповідно 28 816,65 грн. та 24 524,70 грн.

Згідно з визначенням, що наведено у підпункті 14.1.260 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, є фрахтом.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України (в тому числі фрахт), оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок на вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні (пункт 160.5 статті 160 Податкового кодексу України).

Для застосування положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від сплати податків» від 06.10.1995 (згідно з якими доходи ООО «Траско» мали оподатковуватися в РФ), відповідно до пункту 103.4 та пункту 103.5 статті 103 Податкового кодексу України, необхідна була наявність довідки про те, що ООО «Траско» є резидентом РФ. Наслідки неподання нерезидентом такої довідки встановлені пунктом 103.10 статті 103 Податкового кодексу України: у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

В Акті ДПІ вказала, що «… у ході перевірки довідка про підтвердження статусу резидента … у розумінні подвійного оподаткування за 2011 та 2012 роки не надана …».

Суть заперечень Товариства проти доводів відповідача полягає в тому, що, згідно з довідкою від 19.01.2010 № 51-09-11/00115 (т. с. 2, ар. 118), ООО «Траско» було резидентом РФ у 2010 році. Як вказано у пункті 103.8 статті 103 Податкового кодексу України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосовувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному податковому році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року. На думку позивача, наявність довідки з інформацією за 2010 рік дозволяло йому не оподатковувати доходи ООО «Траско» у 2011 році. Також Товариство надало довідки (від 13.05.2014 № 07-11/16434 та № 07-11/16435, т. с. 1, ар. 171, 172) про те, що ООО «Траско» у 2011 та у 2012 роках було резидентом РФ.

Суд з доводами Товариства не погодився. Підписами на останній сторінці Акта (т. с. 1, ар. 63) та на останній сторінці додатку 3 до Акта («Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ПАТ «ІНГУЛ» (код за ЄДРПОУ 20915842»)) посадові особи Товариства підтвердили факт надання в повному обсязі первинних та інших документів та факт відсутності додаткових (інших) документів, що спростовували б викладені в акті перевірки факти.

Як вказано у пункті 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (п'ять робочих днів з дня отримання акта перевірки) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Факт надання відповідачу до закінчення перевірки (або протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки) довідок, копії яких наявні в матеріалах справи, Товариство не довело.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування Рішення № 3.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001162201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 77 614 грн., з яких: 62 158 грн. - за основним платежем і 15 456 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 27.05.2014.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001832201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 210 046 грн., з яких: 168 037 грн. - за основним платежем і 42 009 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 12.08.2014.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити Публічному акціонерному товариству «Інгул» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 602,95 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 21 листопада 2014 року