Постанова № 41901512, 20.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року Справа № 814/2638/14

м. Миколаїв

12:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, адреса для листування: вул. Артилерійська, 19 а, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54030 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача::ОСОБА_1, АДРЕСА_2 54008, АДРЕСА_1 про:визнання незаконними і скасування рішень відповідача; зобов'язання вчинити певні дії, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви від 03.10.2014 (ар. с. 118-119), просило суд:

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_2 (індексний номер рішення № 13446474 від 30.05.2014) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця 6-а Поздовжня 12 Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 373611048101) за ОСОБА_1 на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 6/498/324/13 від 08.05.2013;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_2 (індексний номер рішення 13442983 від 30.05.2014) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 373500048101) за ОСОБА_1 на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 6/487/324/13 від 08.05.2013;

зобов'язати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції внести записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування вказаних рішень

В обґрунтування позову Товариство вказало, що воно є іпотекодержателем зазначеного нерухомого майна, тому державна реєстрація прав мала здійснюватися з урахуванням пункту 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (надалі - Порядок № 868). На думку позивача, за відсутності згоди іпотекодержателя на відчуження майна, державний реєстратор був зобов'язаний, на підставі пункту 5 частини першої статті 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952), відмовити третій особі у державній реєстрації права власності.

Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції (надалі - Служба або відповідач) заперечень проти позову не висловила, надала письмові пояснення щодо обставин проведення державної реєстрації.

Державний реєстратор - головний спеціаліст Центрального відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_2 надала письмові пояснення щодо прийнятих нею рішень (ар. с. 164).

Представник третьої особи (ОСОБА_1) просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

13.10.2009 Товариство і ОСОБА_3 (як майновий поручитель за фізичну особу-підприємця ОСОБА_4) уклали іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав Товариству об'єкт нерухомості - цілий житловий будинок з усіма надвірними побутовими та господарськими спорудами та побудовами (адреса - АДРЕСА_2, надалі - Об'єкт нерухомості 1). Одночасно з посвідченням договору нотаріус, на підставі статті 73 Закону України від 02.09.1993 № 3425-ХІІ «Про нотаріат», наклав заборону відчуження Об'єкту нерухомості 1 (ар. с. 28-38).

Відомості про іпотеку та заборону відчуження містилися в «Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» (ар. с. 82, 90, 93).

09.12.2010 Товариство і ОСОБА_3 (як майновий поручитель за фізичну особу-підприємця ОСОБА_4) уклали іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав Товариству об'єкт нерухомості - нежитловий об'єкт, що складається з будівель та споруд (адреса - АДРЕСА_3, надалі - Об'єкт нерухомості 2). Одночасно з посвідченням договору нотаріус, на підставі статті 73 Закону України від 02.09.1993 № 3425-ХІІ «Про нотаріат», наклав заборону відчуження Об'єкту нерухомості 2 (ар. с. 39-44).

Відомості про іпотеку та заборону відчуження містилися в «Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» (ар. с. 71, 73, 76).

Як стало відомо Товариству, 30.05.2014 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 прийняла два рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Так, рішенням № 13442983 (надалі - Рішення № 1, ар. с. 158) про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на Об'єкт нерухомості 1; рішенням № 13446474 (надалі - Рішення № 2, ар. с. 142) про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на Об'єкт нерухомості 2.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону (згідно з цією нормою, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії).

Як вказано в абзаці першому пункту 40 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

З урахуванням того, що Товариство не надало згоди, про яку йдеться у пункті 40 Порядку № 868, на його думку, відповідач мав прийняти рішення про відмову у державній реєстрації.

У письмових поясненнях (ар. с. 164-166) Служба погодилася з доводами Товариства і додатково вказала, що при перевірці матеріалів реєстраційних справ було виявлено й інші порушення законодавства. На підставі акта службової перевірки від 25.09.2014 (ар. с. 187-190) наказом від 26.09.2014 № 1750/04 (ар. с. 191-192) головному спеціалісту Центрального відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Служби ОСОБА_2 за неналежне виконання службових обов'язків було оголошено догану.

Як вказано у частині першій статті 15 Закону № 1952, після прийняття і перевірки

документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви, встановлюється факт відсутності підстав зокрема для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень і приймається рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації. Таким чином, встановивши факт наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор була зобов'язана прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав, а не рішення про державну реєстрацію прав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Рішення № 1 та Рішення № 2 були прийняті всупереч нормам Закону № 1952.

У письмових поясненнях (ар. с. 168) державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 зазначила, що, здійснюючи державну реєстрацію, вона виконувала судове рішення - ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.05.2013 у справі № 6/487/324/13.

Відповідно до «Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна» (ар. с. 77, 68), підстава виникнення права власності ОСОБА_1 на Об'єкти нерухомості - «рішення суду, серія та номер: 6/487/324/13, виданий 08.05.2013, видавник: Заводський районний суд міста Миколаєва».

Згідно з абзацом другим частини другої статті 15 Закону № 1952, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 37 Порядку № 868 визначено, що рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, поряд з ухвалою суду про затвердження (визнання) мирової угоди (підпункти 10 та 11 відповідно), є документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою від 08.05.2013 у справі № 6/487/324/13 (ар. с. 135) Заводський районний суд м. Миколаєва визнав мирову угоду, що була укладена 29.04.2013 сторонами у виконавчому провадженні: ОСОБА_1 (стягувач) і ОСОБА_3 (боржник). Мировою угодою (текст якої наведений у резолютивній частині ухвали), за ОСОБА_1 було визнано право власності на Об'єкти нерухомості (підпункти 2.2 та 2.3). В цій же ухвалі суд зазначив про зобов'язання Служби «… зареєструвати права власності, що виникають за цією мировою угодою».

Суд зазначає, що, в силу частини першої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Зобов'язання Служби здійснити державну реєстрацію не стосується предмета позову, що розглядався у справі № 6/487/324/13, отже, не могло бути врегульовано сторонами мирової угоди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними і скасування Рішень.

Частиною другою статті 26 Закону № 1952 встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Підставою для задоволення вимоги про зобов'язання внести записи про скасування державної реєстрації прав є протиправна бездіяльність державного реєстратора. Оскільки матеріалами справи факт бездіяльності відповідача не доведений, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, Реєстраційна служба Миколаївського міського управлення юстиції Миколаївської області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13442983, від 30.05.2014.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13446474, від 30.05.2014.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити Публічному акціонерному товариству «Райффайзен банк Аваль» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 73,08 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна