Постанова № 41901194, 09.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 804/16837/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.14 №0016651701, №0016681701,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.14 №0016651701, №0016681701. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що аналіз приписів Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що камеральна перевірка направлена на встановлення правильності складання податкових декларацій (розрахунків), відповідність визначених платником податків податкових зобов'язань нормативним та первинним документам та своєчасність подання таких декларацій (розрахунків) до органів державної податкової служби. В даному випадку, податковим органом була проведена перевірка щодо дотримання граничних термінів сплати самостійно визначених платником податків податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що не передбачено нормами Податкового кодексу України. Також позивачем зазначено про порушення відповідачем порядку вручення (надсилання) акту камеральної перевірки податкової звітності про майновий стан і доходи фізичних осіб № 710/171/НОМЕР_1 від 19.05.2014р. та податкових повідомлень-рішень №0016651701 та № 0016681701 від 23.06.2014р., адже з моменту реєстрації акту до моменту відправлення акту податковим органом платнику пройшло не 3 робочих дні, як цього вимагає закон, а 16 робочих днів. Також на думку позивача, згідно з нормами пп. 177.5.1 до 15.03, 15.05, 15.08., 15.11 сплачуються авансові платежі, що не є податковими зобов'язаннями в розумінні Податкового кодексу України, та за порушення термінів їх сплати не може бути нараховано штрафні санкції виходячи з такого. Аналіз норм ПКУ дає підставу стверджувати, що авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб не є податком, оскільки під час їх визначення у підприємця фактично відсутні такі основні елементи, як об'єкт та база оподаткування, а отже і не є ні податковим зобов'язанням в розумінні пп. 14.1.156 ПК України, ні податковим боргом, в розумінні пп. 14.1.175 ПК України. Із самої норми Закону (п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України) вбачається, що розрахунок авансових платежів - очікувана сума податку, розрахована від очікуваної суми доходів, що підлягають оподаткуванню. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач, Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що спірні рішення прийнятті на підставі акту камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від 19.05.2014р. № 710/171/НОМЕР_1 у зв'язку із затримкою сплати грошових зобов'язань більше 30 календарних днів на суму 6 141,09 грн. та у зв'язку із затримкою сплати грошових зобов'язань до 30 календарних днів на суму 421,59 грн. Позивачем не доведено своєчасність сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.06.2014 року №0016651701 та №0016681701. Правом участі в судовому засіданні відповідач не скористався, свого уповноваженого представника до суду не направи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.37).

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення від 23.06.14 №0016651701, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 421,59 грн. від грошового зобов'язання в розмірі 4215,90 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб., та податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014р. № 0016681701, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6 141,09 грн. від грошового зобов'язання в розмірі 30 705,45 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб, стали висновки акту перевірки від 19.05.14 №710/171/НОМЕР_1 (а.с.23-24). За змістом вказаного акту відносно позивача проведена камеральна перевірка податкової звітності про майновий стан і доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2011р. та 2012р. та встановлена несвоєчасна сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування (а.с.10-11). Відповідно до Розрахунку штрафних санкцій, складеного відповідачем, позивачем порушені строки сплати податкових зобов'язань, визначених останньою в податкових деклараціях про майновий стан і доходи від 10.02.12 та від 11.02.13.

Судовим розглядом справи встановлено, представником позивачем визнано, що позивачем до відповідача подані: - Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2011р. та Додаток 7 - розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємців від провадження господарської діяльності, відповідно до даних графи 8 якого розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягають сплати до бюджету у наступному за звітним році, тобто у 2012р., дорівнює 372 грн. (а.с.74); - Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012р. та Додаток 7 - розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємців від провадження господарської діяльності, відповідно до даних графи 8 якого розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягають сплати до бюджету у наступному за звітним році, тобто у 2013р., дорівнює 8 111,80 грн. (а.с.81).

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Приписами п.54.1 ст.54 ПКУ визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Податковим зобов'язанням законодавець визначає суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156).

Грошовим зобов'язанням платника податків законодавець визначає суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39).

В силу положень п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Згідно з п. 177.5.1 ст. 177 ПК України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 % річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 % щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що квартальні авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб, самостійно розраховані підприємцем та визначені в декларації, є узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до п.126.1. ст.126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з картки особового рахунку платника податку - позивача та не спростовано останнім, визначені позивачем у наведених вище Деклараціях авансові платежі сплачені ним з порушенням строків, визначених приписами п.177.5.1 ст.177 ПКУ, а саме сума в розмірі 30 705,45 грн. сплачена із затримкою більше 30 календарних днів, сума в розмірі 4 215,90 грн. - із затримкою до 30 календарних днів (а.с.61-67 та а.с.12-14).

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивачем порушено граничний термін сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 30 705,45 грн. на строк більше 30 календарних днів та в розмірі 4 215,90 грн. на строк до 30 днів, у зв'язку з чим відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції, встановлені ст. 126 ПКУ.

Посилання позивача, викладені в позовній заяві, не приймаються судом в якості підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки порушення під час проведення перевірки, при врученні акту перевірки та прийнятті та врученні податкового повідомлення-рішення не можуть бути підставою для скасування рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки, якщо ці порушення не потягли за собою невірних висновків.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.75 ПКУ камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи; камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. В силу приписів ст.19-1 ПКУ у контролюючих органів наявні повноваження щодо здійснення контролю як своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), так і своєчасності, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та за змістом ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Наведене зобов'язує позивача підтвердити належними доказами свої заперечення проти доводів, наведених контролюючим органом - відповідачем в акті перевірки, з посиланням на який прийняті спірні рішення. Доказів своєчасності сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, визначених позивачем самостійно у поданих Розрахунках, останнім до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо їх скасування належить відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 1 653,30 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15.12.14.

Суддя А.О. Коренев