Рішення № 41901087, 09.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/103/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 Справа № 908/4536/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 13-А, оф. 220)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" (87535, м. Маріуполь, Донецьке шосе, буд. 3)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Анципович Д.О. - довіреність № 52 від 10.08.2014 р.;

від відповідача: Кирильченко Д.С. - довіреність № 64 від 28.11.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" заборгованості за договором № 608 від 14.05.2014 р. в сумі 176884,00 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 608 від 14.05.2014 р., позивач за видатковими накладними поставив відповідачу в липні, серпні 2014р. електроізоляційні матеріали на загальну суму 176884,00 грн. В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, у зв'язку з чим, у нього утворився борг в сумі 176884,00 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 205, 207, 218, 525, 640 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 231 ГК України та умови договору № 608 від 14.05.2014 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4536/14, розгляд якої призначено на 02.12.2014 р. В судовому засіданні 02.12.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 09.12.2014 р. у зв'язку з витребуванням від сторін доказів, необхідних для розгляду справи.

Відповідач - у письмовому відзиві проти позову заперечує. Мотивує, зокрема, тим, що під час приймання від позивача товару, комісією ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» була виявлена невідповідність якості поставленого товару заявленій, про що було складено акт № 36 від 16 вересня 2014 року. Відповідач стверджує, що про складання цього акту Постачальник (відповідач) був повідомлений. Копію цього акту було направлено на адресу ТОВ «Крафт Електрик». На виконання умов абз. 1 п. 6.6. договору № 608 від 14 травня 2014 року, неякісний товар був прийнятий ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» на зберігання та переміщений на відповідний склад. Також, на виконання цього пункту договору, 16 жовтня 2014 року до ТОВ «Крафт Елект рик» було направлено листа 03-1/2299, яким підприємство було повідомлено про те, що поставлений товар не відповідає якості, та про те, що зазначені ресурси підлягають повер ненню постачальнику. Відповідач наголошує, що на теперішній час товар неналежної якості знаходиться на складі ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ніяких заходів, щодо його вивезення, постачальником вжито не було. Представник ТОВ «Крафт Електрик» на підприємство не прибував. ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» звернулося до Державного підприємства дослідного виробництва Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії їм. Л. М. Литвиненка, яке є розробником заливного ком паунду ФОУ-42 (ТУ У 6-03534222.264-05), призначеного для заповнення міжвиткового простору електромагнітів для їх герметизації при захисті від дії зовнішньої середи. Вся технічна документація, що стосується заливного компаунду ФОУ-42 (ТУ, регламент, торгівельна марка), є власністю зазначеного підприємства. У відповідь на запит ДП ДВ ІФОХВ ім. Л. М. Литвиненка повідомило, що з підприємством ТОВ «Крафт електрик» будь-які ділові стосунки відсутні. «Паспорт» на зазначену продукцію було скопійовано з паспорту, що надається ДП ДВ ІФОХВ ім. Л. М. Литвиненка. Якість продукції не відпові дає Технічним умовам.

Також, відповідач зазначає, що 20 листопада 2014 року на адресу ТОВ «Крафт Електрик» було направлено повідомлення про безумовне утримання неустойки в розмірі 33600,00 грн., із сум, що підлягають до сплати. Ця міра зумовлена вимогами п 7.4. Договору, який перед бачає, що: «у випадку поставки ресурсів неналежної якості Постачальник сплачує Покуп цеві неустойку в розмірі 20% від вартості ресурсів неналежної якості». Посилаючись на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а тому просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.12.2014р. представник позивача підтримав доводи, викладенні у позовній заяві. Також, надав письмові заперечення на відзив відповідача. Зокрема зазначив, що жодного виклику для складання Комерційного акту у відповідності до вимог Інструкції П.7 (щодо визначення факту невідповідності якості товару), відповідач не направляв позивачу. Такий Комерційний акт відповідачем не складно. Крім того, Акт відповідача № 36 від 16.09.2014р. складений не за встановленою формою, підписаний неуповноваженими особами і не є належним доказом неякісності товару.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Також в судовому засіданні 09.12.2014р. представник відповідача надав до суду письмове клопотання про призначення судової експертизи, на розгляд якої просить поставити наступні питання:

1. Чи відповідає якість виробу вимогам стандартів, технічних умов?

2. Чи відповідають маркувальні дані дійсним товарним характеристикам товару?

3. Які дефекти має конкретний товар? Чи є ці дефекти істотними? Чи можлива експлуатація товару за наявності виявлених дефектів?

Проведення судової експертизи просить доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, м. Дніпропетровськ.

Представник позивача проти призначення експертизи заперечив, мотивуючи тим, що відповідач не надав будь-яких належних доказів невідповідності якості товару і клопотання про призначення експертизи спрямовано на затягування судового процесу.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом поставки за договором № 608 від 14.05.2014р. є товар: заливочний компаунд ФОУ-42. Тобто у розумінні ч.2 ст. 184 Цивільного кодексу України заливочний компаунд є річчю визначеною родовими ознаками, тобто має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має родові ознаки, є замінною.

У відповідності до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 договору № 608 від 14.05.2014р. сторони визначили, що приймання ресурсів (товару) по якості здійснюється одним з наступних способів:

- у відповідності до вимог Інструкції (затв. Постановою Держарбітражу від

25.04.1966р. № П-7);

- за участі незалежної експертної організації, залученої Покупцем ( тобто

відповідачем у справі).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналіз прийнятого відповідачем зобов'язання, передбаченого п.6.2 договору свідчить, що відповідач в випадку неякісності отриманого від позивача заливочного компаунду був зобов'язаний зупинити приймання товару і викликати представника позивача у встановленому Інструкцією № П - 7 порядку для складання двостороннього акту і в випадку неявки представника позивача, повинен був скласти такий акт із залученням уповноважених на то осіб в порядку, передбаченому Інструкцією № П - 7.

Альтернативно відповідач був зобов'язаний залучити експертну організацію для визначення невідповідності якості отриманого компаунду.

В порушення вимог п.6.2 договору № 608 від 14.05.2014р. та ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач свого зобов'язання не виконав і належних та допустимих доказів невідповідності якості заливочного компаунду: двостороннього акту (акту із залученням незаінтересованих осіб - в випадку неявки позивача) або висновку експертної організації, ані позивачу, ані до суду не надав.

Таким чином відповідач не надав будь-яких доказів у підтвердження невідповідності якості отриманого товару.

Згідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В свою чергу, представник позивача в судовому засіданні заявив, що з моменту поставки товару (серпень 2014р.) минув тривалий проміжок часу (більше трьох місяців). Протягом цього часу відповідач претензій щодо якості товару не висував. Також представник пояснив, що оскільки заливочний компаунд знаходився у діжках, тому їх можливо відкрити і перелити (замінити) сам компаунд.

Зважаючи на факт ненадання відповідачем в порядку, передбаченому договором № 608 від 14.05.2014р., належних і допустимих доказів невідповідності якості товару, у суду відсутні підстави для твердження про неякісність товару, а відтак, відсутні підстави для призначення судової експертизи.

Клопотання є процесуально безпідставним та недоведеним, у його задоволенні судом відмовлено.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 09.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 14.05.2014 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір № 608 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити матеріали (Ресурси) на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість, номенклатура Ресурсу зазначаються в Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Кількість, пакування та маркування Ресурсів повинні відповідати нормам, які визначені сертифікатами виробника, діючим стандартам (ТУ, ГОСТ) для даного типу Ресурсів, а також спеціальним технічним умовам, якщо такі встановлені за домовленістю сторін, відображеним в Специфікаціях (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору гарантія відповідності Ресурсів вимогам п. 2.3 підтверджується сертифікатом або паспортом якості Постачальника або виробника (у випадку якщо Постачальник не є виробником), які направляються Покупцю на кожну партію поставки Ресурсу.

Право власності на Ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від Постачальника Покупцю з дати поставки Ресурсів (п. 3.4 Договору).

Згідно з умовами п. 4.1 Договору поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені згідно з умовами поставки, зазначені в Специфікаціях та включать всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати Постачальника пов'язані з поставкою Ресурсів.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в даному Договорі.

Оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватись протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, вказаних в п. 6.4 даного Договору (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору, приймання Ресурсів за якістю здійснюється одним із наступних способів, обраних Покупцем (відповідачем у справі):

- згідно з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 р. № П-7, а також згідно з вимогами ТУ та ГОСТ для даного виду Ресурсів;

- за участю незалежної експертної організації, залученої Покупцем.

У випадку призупинення Покупцем приймання Ресурсів згідно з вимогами Інструкцій, затв. постановами Держарбітражу від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7, представник Постачальника (виробника, вантажовідправника) зобов'язаний з'явитись у строк, передбачений Інструкціями П-6, П-7, або в інші строки узгоджені Сторонами для участі у продовженні приймання Ресурсів і оформлення двостороннього акту. Результати приймання по кількості та якості, здійсненої належним чином з оформленням акту за участю представника виробника (вантажовідправника), які не є Постачальником, не підлягають оскарженню Постачальником (п. 6.3 Договору).

Згідно п. 6.6. Договору у випадку поставки Ресурсів, які не відповідають умовам договору (по якості, номенклатурі, пакуванню) або супроводжувальним документам, а також Ресурсів, пошкоджених внаслідок невідповід ності пакування та/або маркування, порушення правил транспортування (при доставці транспортними засобами Постачальника або Перевізника по договору з Постачальником), Ресурси приймаються Покупцем на зберігання. Постачальник зобов'язаний за свій раху нок впродовж: трьох робочих днів, або в інший строк, погоджений сторонами, з моменту відправлення йому відповідного повідомлення Покупця, виконати зазначені в повідомленні вимоги про заміну Ресурсів, про відшкодування Покупцеві всіх понесених ним витрат та збитків, пов'язаних з поставкою Ресурсів неналежної якості (в т.ч. витрат зі зберігання, транспортування, утилізації всіх або частини Ресурсів).

Відповідно до п. 7.4 Договору у випадку поставки Ресурсів неналежної якості Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 20% від вартості Ресурсів неналежної якості.

Сторонами було підписано, зокрема, Специфікації: № 1 на суму 33531,00 грн. та № 3 на суму 168000,00 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між Сторонами Договору, позивачем, протягом липня-серпня 2014 р. було поставлено відповідачу Ресурси (товар) на загальну суму 176884,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: РН-0000385 від 28.08.2014 р. на суму 820,80 грн., № РН-0000386 від 28.08.2014 р. на суму 168000,00грн., № РН-0000338 від 30.07.2014 р. на суму 8064,00 грн.

Відповідно до вказаних видаткових накладних, Ресурси (товар) були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень.

На оплату поставлених Ресурсів (товару) позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури: СФ-0000521 від 28.08.2014 р. на суму 820,80 грн., № СФ-0000522 від 28.08.2014 р. на суму 168000,00 грн., № СФ-0000468 від 30.07.2014 р. на суму 8064,00 грн.

За отримані Ресурси (товар) відповідач оплату не здійснив.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 08/09/2014 від 08.09.2014 р.) з вимогою негайно сплатити існуючу заборгованість за поставлені за Договором Ресурси. В якості доказу направлення на адресу відповідача Претензії, позивачем надано засвідчені копії фіскального чеку від 08.09.2014 р. та Опису вкладення у цінний лист від 08.09.2014 р., які долучені до матеріалів справи.

Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовна вимога про стягнення з ТОВ "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" заборгованості за договором № 608 від 14.05.2014 р. в сумі 176884,00грн., стала предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 176884,80 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними видатковими накладними.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В даному випадку, в пункті 5.2 Договору Сторонами було узгоджено, що оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватись протягом строку, вказаного в Специфікації, який вираховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, вказаних в п. 6.4 даного Договору.

За твердженням позивача, зазначені в п. 6.4 Договору документи були передані відповідачу разом із товаром в день поставки.

При цьому, суд зважає на те, що при укладанні Договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення пакету документів, передбаченого в п. 6.4 Договору, позивачем відповідачу (під підпис тощо). До того ж, протягом всього часу з моменту отримання товару і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо виконання умов Договору та не заперечував існування заборгованості за отриманий товар.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази повторного направлення відповідачу усього необхідного пакету документів передбаченого умовами п. 6.4 Договору разом із Претензією.

Пунктом 5 Специфікацій № 1 до Договору встановлено, що оплата за Ресурси в розмірі 100% здійснюється Покупцем протягом 75-ти календарних днів від дати поставки ТМЦ.

Пунктом 5 Специфікацій № 3 до Договору встановлено, що оплата за Ресурси 100% здійснюється Покупцем протягом 5-ти календарних днів від дати поставки ТМЦ.

Станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду (03.11.2014р.), строк оплати за вказаними вище накладними наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворився основний борг за Договором.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманої від позивача продукції.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманих Ресурсів (товару), та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості, а тому задовольняє її у заявленому розмірі - 176884,00 грн.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступні обставини.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що саме позивачем було допущено порушення умов Договору, оскільки ним був поставлений товар не належної якості. На підтвердження своїх доводів, відповідач посилається на акт № 36 від 16 вересня 2014 року про приймання продукції за якістю (первинним), та лист ДП ДВ ІФОХВ їм. Л. М. Литвиненка про те, що якість продукції не відповідає Технічним умовам. Зауважує, що, зокрема серед недоліків було встановлено невідповідність часу гелеутворення, застигання та часу сушіння товару, заявленому ТОВ «Крафт Електрик». Після застигання компаунд має тверду гігроскопічну структуру, а не монолітну структуру твердої гуми, яку повинен давати заливний компаунд ФОУ-42 належної якості. Окрім того, супротив ізоляції при товщині шару 3 мм склав 0 ом. Вказує, що ці недоліки позбавляють ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ» можливості використовувати заливний компаунд ФОУ-42 за призначенням, а саме - під час ремонту вантажопідйомних електромагнітів в умовах Електроремонтного цеху.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В даному випадку, умови щодо приймання Ресурсів за кількістю та якістю узгоджено сторонами в розділі 6 Договору.

За змістом пункту 6.2 Договору приймання Ресурсів за якістю здійснюється одним із наступних способів, обраних Покупцем:

- згідно з вимогами Інструкції, затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966 р. № П-7, а також згідно з вимогами ТУ та ГОСТ для даного виду Ресурсів;

- за участю незалежної експертної організації, залученої Покупцем.

Як зазначає відповідач, під час приймання зазначеного товару комісією ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», була виявлена невідповідність якості поставленого товару заявленій, про що було складено акт № 36 від 16 вересня 2014 р».

Відповідно до п. 16 Інструкції № П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції яка поступила, вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, договору, отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, які запобігають погіршенню її якості і змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах чи договорі (п. 16. Інструкції П-7).

Отже, виявивши невідповідність якості отриманої продукції вимогам Договору, відповідач, відповідно до вимог п. 16 Інструкції № П-7 повинен був призупинити подальше приймання продукції та скласти відповідний акт із зазначенням кількості оглянутої продукції та характеру виявлених при прийманні дефектів.

Проте, в порушення п. 16 Інструкції № П-7, відповідач приймання продукції не зупинив та відповідний акт в серпні 2014р. не склав.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку призупинення Покупцем приймання Ресурсів згідно з вимогами Інструкцій, затв. постановами Держарбітражу від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7, представник Постачальника (виробника, вантажовідправника) зобов'язаний з'явитись у строк, передбачений Інструкціями П-6, П-7, або в інші строки узгоджені Сторонами для участі у продовженні приймання Ресурсів і оформлення двостороннього акту.

Пунктом 17 Інструкції № П-7 визначено, що у повідомленні про виклик, спрямованого виробнику (відправнику), повинно бути вказано: найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; основні недоліки, виявлені в продукції; час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектності (в межах встановленого для приймання терміну); кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Згідно п. 18 Інструкції № П-7, повідомлення про виклик представника виробника (відправника) має бути спрямоване (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 години, а відносно швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором.

В даному випадку, у строки, передбачені Інструкцією № П-7, виклик представників позивача, відповідачем належним чином здійснено не було.

Факт отримання відповідного виклику для подальшого приймання товару та складання відповідного акту сам позивач заперечує.

Стосовно посилання відповідача на те, що виклик представника позивача був здійснений шляхом направлення листа електронною поштою, суд відзначає, що такий порядок виклику представника не передбачений ані Інструкцією № П-7, ані умовами укладеного між Сторонами Договору.

Належних доказів відправки такого електронного повідомлення, як і доказів його отримання позивачем, відповідач до суду не надав.

Отже, жодних належних доказів направлення на адресу позивача виклику для складання двостороннього акту, в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, відповідачем до суду надано не було.

За змістом п. 20. Інструкції № П-7 у разі неявки представника виробника (відправника) за викликом отримувача (покупця) в установлений строк та у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. У разі відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в місці знаходження отримувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявки його на виклик отримавуча (покупця) перевірка здійснюється: за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства, або за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб затверджених рішенням місцевого профспілкового комітету цього підприємства, або одностороннє підприємством-отримувачем, якщо (виробник) відправник дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Як наголошує позивач, згоди на одностороннє приймання продукції відповідачем, ним не надавалось.

Крім того, пунктом 23 Інструкції № П-7 передбачено, що представникові, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю і комплектності, видається належно оформлене і засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. У посвідченні на право участі в прийманні продукції за якістю і комплектності вказується: дата видачі посвідчення і його номер; прізвище, ім'я і по батькові, місце роботи і посада особи, якій видано посвідчення; найменування підприємства, якому виділяється представник; на участь в прийманні якої саме продукції уповноважений представник.

Особи, які притягуються підприємством-одержувачем для участі в прийманні продукції, мають бути ознайомлені із Інструкцією, з відповідними стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами), Основними і Особливими умовами постачання і договором, на підставі якого вироблено постачання даної продукції (пункт 24 Інструкції № П-7).

Особи, що здійснюють приймання продукції за якістю і комплектністю, зобов'язані суворо дотримуватись правил приймання продукції і засвідчувати своїм підписом лише ті факти, які були встановлені з їх участю. Запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками приймання, забороняється. За підписання акту про приймання продукції за якістю і комплектністю, що містить дані, які не відповідають дійсності, особи, що підписали такий акт, несуть встановлену законом відповідальність (пункт 25 Інструкції № П-7).

Наданий відповідачем акт № 36 від 16.09.2014 р. не містить посилань на участь осіб зазначених у п. 20 Інструкції № П-7. Також, в порушення п. 29 Інструкції, акт № 36 від 16.09.2014 р. не містить наступних необхідних обов'язкових реквізитів щодо його складання: даних про найменування одержувача продукції та його адреси; місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції; дату і номер документу про повноваження постачальника на участь в перевірці продукції за якістю і комплектністю, а також вказівку на те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; адреси виробника (відправника) і постачальника; дати і номеру телефонограми або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника); умови збереження продукції на складі отримувача до складання акта; стан тари та упаковки на момент огляду продукції, зміст зовнішнього маркування тари та інші дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, у чиїй упаковці пред'явлено продукцію - виробника або відправника, дату розтину тари і упаковки. Недоліки маркування, тари та упаковки, а також кількість продукції, до якого відноситься кожен з установлених недоліків.

Також до акту № 36 від 16.09.2014 р. відповідачем не долучено усіх, передбачених п. 31 Інструкції № П-7, документів, зокрема документів, які підтверджують повноваження представників, виділених для участі в прийманні, а також акта, складеного відповідно до п. 16 Інструкції № П-7.

Крім того, вказаний акт містить посилання на календарну дату отримання товару - 23.08.2014 р., а у якості підстави його отримання - зазначена накладна від 28.08.2014р., що є неприпустимим.

Отже, наданий відповідачем акт № 36 не може вважатись належним і допустимим доказом поставки позивачем неякісної продукції.

Крім того, відповідачем суду не надані докази того, що останній, в порядку, встановленому п. 40 Інструкції № П-7, повідомив позивача про неякісність поставленої продукції та про свої претензії у зв'язку з поставкою неякісної продукції. Наявний у матеріалах справи лист відповідача від 16.10.2014 р. не є передбаченою п. 40 Інструкції № П-7 претензією, оскільки до нього не було додано документів, вказаних у п. 31 Інструкції № П-7.

До того ж, відповідачем не надано належних та допустимих доказів відправки вищезазначеного листа позивачу. Позивач, факт отримання листа від 16.10.2014 р., заперечує.

Представником відповідача в судовому засіданні 09.12.2014р. надана зберігальна розписка від 01.09.2014р. з якої випливає, що відповідач прийняв на відповідальне зберігання заливочний компаунд ФОУ-42. Однак, вказана розписка не передбачена Розділом 6 договору № 608 від 14.05.2014р.; зберігальна розписка не передбачена Інструкцією № П - 7; складена розписка в односторонньому порядку представниками відповідача і не може свідчити про поставку позивачем неякісного товару.

Вищенаведене свідчить, що відповідач, жодних дій, спрямованих на повідомлення позивача про відмову від отримання товару, не вчинив.

Суд зауважує, що відповідач також не зупинив приймання товару і не виконав альтернативний обов'язок, встановлений п.6.2 договору щодо залучення експертної організації для визначення якості товару.

Наданий відповідачем лист (вих. № 03/27 від 25.11.2014 р.) ДП ДВ ІФОХВ ім. Л.М. Литвиненка, також не може бути прийнятий судом в якості доказу поставки позивачем неякісного товару.

Так, відповідач зазначає, що розробником заливного компаунду ФОУ- 42 є ДП ДВ ІФОХВ ім. Л.М. Литвиненка та якість продукції не відповідає технічним умовам.

Однак відповідач не надає жодного документального підтвердження викладеним обставинам у даному листі. Крім того, в листі зазначається, що «Паспорт» на зазначену продукцію було скопійовано з паспорту, що надається ДП ДВ ІФОХВ ім. Л.М. Литвиненка. Однак, як наполягає позивач, під час поставки компаунду ним був виданий Сертифікат якості, але не Паспорт.

При цьому суд зауважує, що лист (вих. № 03/27 від 25.11.2014 р.) ДП ДВ ІФОХВ ім. Л.М. Литвиненка не містить будь-яких посилань на конкретну партію заливочного компаунду ФОУ-42, не містить ідентифікуючих ознак партії цього товару, а тому не може бути доказом поставки позивачем відповідачу неякісного саме цього товару за видатковою накладною від 28.08.2014р.

Судом в судовому засіданні 09.12.2014р. було оглянуто копію вказаного Паспорту, наданого представником відповідача, однак ознак поставки заливочного компаунду з боку ТОВ «Крафт Електрик» в серпні 2014р., вказаний Паспорт не містить. Текст Паспорту виконаний на бланку іншої юридичної особи, а не на бланку ТОВ «Крафт Електрик».

Надана відповідачем копія фіскального чеку № 5887 від 26.11.2014 р., не може бути розцінена судом як доказ направлення 20.11.2014 р. на адресу позивача повідомлення про безумовне утримання неустойки в розмірі 33600 грн. із сум, оскільки із вищезазначеного фіскального чеку не вбачається - який саме документ було направлено на адресу позивача. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти факту отримання від відповідача повідомлення про безумовне утримання неустойки.

Додатково слід зазначити, що крім заливочного компаунду ФОУ-42 на суму 168000грн., позивачем відповідачу було також поставлено товар: склотканину ЛСКК 0,12мм. на суму 820,80грн., лак КО 916-К на суму 8064,00грн.

Однак, заперечень відносно обгрунтування факту несплати цього товару, відповідач не навів.

Таким чином із урахуванням викладених обставин у їх сукупності, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми 3537,68 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод" (87535, м. Маріуполь, Донецьке шосе, буд. 3, код ЄДР 38673998, п/р № 260062307 у ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьк, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 13-А, оф. 220, код ЄДР 36493783, п/рахунок № 26003060285638 в ПАТ КБ «Приватбанк» м.Дніпропетровськ, МФО 305299) суму 176884 (сто сімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу та суму 3537 (три тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 68 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.12.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко