Ухвала суду № 41901024, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/15440/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014

у справі № 820/9181/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОСПЕКТР"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013, адміністартивний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 № 0000852201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 140 724,00 грн. за основним платежем та 27 479,00 за штрафними (фінансовими) санкціями; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.09.2013 №0000862201 в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 311769,25 грн.та № 0000852201 в частині донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 297 351,25 грн.; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт від 02.09.2013 №421/20-30-22-01/3573664, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток на загальну суму 276 750,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п.198.8 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 400 898,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 18.09.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000852201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 465 554,25 грн., в тому числі 384 125 грн. за основним платежем та 81 429,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000862201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 311 769,25 грн., в тому числі 264 562 грн. за основним платежем та 47 207,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Слепт Фактура", ТОВ "Віктрейд ЛТД", ТОВ "Антарес-Айти", ПП "Ладога 77", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Авітек-Груп ЛТД", ТОВ "Бест-Торг-Компані", ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", ППФ "Торреон", ТОВ "Будмаркет 2", ТОВ "ТВО "Східбуд", ТОВ фірмою "САТ ІМПЕКС", ТОВ "Максметінвест", ПП "Атлант К".

Факт здійснення господарських операцій між позивача та зазначеними контрагентами, на виконання умов договорів купівлі-продажу та надання послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, в тому числі, копіями рахунків-фактур, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках.

Розрахунки за товар та надані послуги було проведено у повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з зазначеними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль