Ухвала суду № 41900927, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/800/51588/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано протиправним бездіяльність начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Зубкова Г.С., яка виявилася в нерозгляді заяви позивача щодо приватизації його квартири згідно із пунктом 3 статті 8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» та неприйнятті рішення про передачу у приватну власність квартири позивача згідно процедури, передбаченої Положенням про порядок передачі квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396.

Зобов'язано начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву про передачу в приватну власність квартири, що займає позивач спільно з членами його родини та прийняти рішення щодо приватизації цієї квартири, згідно процедури, передбаченої Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська було задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та неприйняття рішення.

Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_2 (від 11.12.2013 року вх. № 2559) про передачу в приватну власність квартири, що займає ОСОБА_2 спільно з членами родини, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийняти рішення. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 разом з членами родини проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, вселення в яку відбулося на підставі ордеру від 05.05.1993 року № 240, виданого Гвардійською КЕЧ району.

08.07.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Гвардійської КЕЧ із заявою про передачу в приватну власність квартири, яку він займає. Дана заява була зареєстрована Гвардійською КЕЧ 08.07.2013 року за № 782, а 11.12.2013 року зареєстрована Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, який є правонаступником Гвардійської КЕЧ, за № 2559.

Проте, за даною заявою рішення відповідно до чинного законодавства прийнято не було.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська посилається на те, що вказана заява була розглянута як звернення громадян та надано на неї відповідь листом від 30.12.2013 року № 2773.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання врегульовано Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно із частиною 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Аналіз даної норми свідчить про те, що орган приватизації зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти рішення про передачу у власність або про відмову у передачі квартири у власність.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 08.07.2013 року звернувся до Гвардійської КЕЧ із заявою про передачу в приватну власність квартири, яку він займає. Дана заява була зареєстрована Гвардійською КЕЧ 08.07.2013 року за № 782, а 11.12.2013 року зареєстрована Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, який є правонаступником Гвардійської КЕЧ, за № 2559.

Однак, рішення органом приватизації про передачу або про відмову у передачі позивачу квартири у власність, відповідно до чинного законодавства прийнято не було.

Твердження відповідача про те, що оскільки, квартира, в якій проживає позивач, знаходиться на території закритого військового поселення, у зв'язку з чим не може бути об'єктом приватизації, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку розглянути заяву позивача у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Враховуючи, що рішення про передачу або про відмову у передачі квартири у власність, на підставі заяви ОСОБА_2 про передачу в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1, органом приватизації прийнято не було, та те, що саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, а не посадова особа відповідача є стороною у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, визнавши протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та неприйняття рішення та зобов'язавши Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.12.2013 року вх. № 2559 про передачу в приватну власність квартири, що займає ОСОБА_2 спільно з членами родини, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийняти рішення.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: