Ухвала суду № 41900876, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/34259/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми «ТРИ - В»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011

у справі № 2а-6638/09/1770

за позовом Приватного підприємства-фірми «ТРИ - В»

до Державної податкової інспекції в м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство-фірма «ТРИ - В» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2009 № 0001122342/3/23-121 та № 0001112342/3/23-121.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011, в задоволенні позову відмовлено.

Приватне підприємство-фірма «ТРИ - В» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст.ст. 19, 58, 129 Конституції України, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 № 996 ХІV, ст. 204 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Рівне проведено позапланову виїзну перевірку позивача за операціями з ПП «Аспленіум» за період: з 27.10.2006 по 31.01.2009, за результатами якої складено акт від 06.03.2009 № 232/23 400/24178056.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 22435 грн.;

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 28044 грн.

В обґрунтування вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган вказує на те, що позивачем включено до складу валових витрат у IV кварталі 2006 року, І кварталі 2007 року та до складу податкового кредиту податку на додану вартість за листопад-грудень 2006 року, січень та березень 2007 року відповідно витрати та податок на додану вартість за усним договором з ПП «Аспленіум» щодо придбання електротоварів, який на думку відповідача, є нікчемним, оскільки укладено без мети досягнення економічного ефекту та є таким, що не має реального характеру. Ці висновки, своєю чергою, обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, яким підписано первинні документи щодо операцій з купівлі позивачем електротоварів, не є керівником ПП «Аспленіум» та не має стосунку до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

На підставі висновків про вказані порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2009 № 0001112342/3/23-121 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 33653 грн., в тому числі: 22435 грн. основного платежу та 11218 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення від 08.10.2009 № 0001122342/3/23-121 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 42066 грн., в т.ч.: 28044 грн. основного платежу та 14022 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено непричетність керівника ПП «Аспленіум» - ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності вказаної юридичної особи, при цьому суд послався на вирок Рівненського міського суду від 09.10.2007 у кримінальній справі № 1-554/07, яким засуджено ряд осіб, які, в т.ч. вчинили підробку паспорта ОСОБА_2 та використовували цей паспорт з метою отримання споживчих кредитів у банківських установах, та на матеріали кримінальної справи № 20/47-07 за фактами використання підробленого документа та фіктивного підприємництва. При цьому суд визнав недостатніми для висновку про реальність вчинення операцій з придбання позивачем товару у ПП «Аспленіум» надані позивачем в підтвердження фактичного здійснення операцій з придбання електротоварів первинні документи.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного з'ясування тих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійснених господарських операцій з придбання робіт і товару, тобто такі операції мають бути не тільки документально оформленими, а й повинні призвести до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку робіт і товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд касаційної інстанції зазначає, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам у їх сукупності, встановити мету придбання товарів.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, на виконання усної угоди щодо придбання у ПП «Аспленіум» електротоварів, сторонами оформлено видаткові накладні від 19.12.2006 № 06/12-12, від 27.12.2006 № 06/12-14, від 29.12.2006 № 06/12-15, від 20.11.2006 № 06/11-02, від 01.12.2006 № 06/12-08, від 02.01.2007 № 07/12-01, ПП «Аспленіум» виписано податкові накладні від 19.12.2006 № 06/12-12, від 27.12.2006 № 06/12-14, від 29.12.2006 № 06/12-15, від 20.11.2006 № 06/11-02, від 01.12.2006 № 06/12-08, від 02.01.2007 № б/н. Крім того, судами встановлено, що оплату електротоварів у сумі 134610,02 грн. позивач здійснив шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок ПП «Аспленіум».

Висновки податкового органу, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за спірні періоди на підставі вищезазначених первинних документів у зв'язку з тим, що останні не мають сили податкових і розрахункових документів, оскільки підписані особою, яка не має відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Аспленіум», ґрунтуються на таких обставинах.

Вироком Рівненського міського суду від 09.10.2007 у кримінальній справі № 1-554/07 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, що полягали у підробленні за попередньою змовою групою осіб паспорту ОСОБА_2 та використанні завідомо підробленого документу з метою отримання споживчих кредитів.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що громадянин ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб здійснив підроблення втраченого ОСОБА_2 паспорту шляхом заміни фотознімку з метою одержання банківських та товарних кредитів.

При цьому матеріали кримінальної справи № 1-554/07 в частині використання підробленого паспорту для внесення змін до відомостей про юридичну особу ПП «Аспленіум» щодо призначення керівником ОСОБА_2 виділено в окреме провадження:

- 10.05.2007 порушено кримінальну справу за фактом використання завідомо підробленого документу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України;

- 30.05.2007 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва ПП «Аспленіум» за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Постановою начальника відділення слідчої частини слідчого відділу УМВС України від 23.06.2007 вказані кримінальні справи об'єднано в одне провадження, справі присвоєно номер № 20/47-07.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій, поклавши в основу судових рішень матеріали кримінальної справи, не перевірили результати розгляду кримінальної справи № 20/47-07 (винесено вирок чи закрито кримінальне провадження, підстави для закриття (реабілітуючі чи нереабілітуючі), чи встановлені такими рішеннями обставини, які б вказували на непричетність ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності ПП «Аспленіум», чи на дії такої особи щодо вчинення господарських операцій з позивачем з метою отримання неправомірних податкових вигод.

Суди залишили поза увагою, що встановлені в ході досудового слідства у кримінальній справі обставини та факти не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч. 3 ст. 72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені достатніми, належними доказами, ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальної справи, які як доказ не мають для суду наперед встановленої сили і повинні були оцінюватися судом за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного суду України разом з іншими доказами в їх сукупності.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми «ТРИ - В» задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв