Ухвала суду № 41900682, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9135/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Безименної Н.В.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної міграційної служби України до Державної виконавчої служби України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Тараса Володимировича про визнання неправомірними дій та скасування постанови державного виконавця, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року позивач - Державна міграційна служба України звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Тараса Володимировича про визнання дій, які полягають у винесенні постанови від 28.05.2014 року №43083531 незаконними; визнання незаконною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.05.2014 року №43083531.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що 24.04.2014 року відповідач-2 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43083531, яку було вручено позивачу 13.05.2014 року та згідно якої постановлено боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення постанови. Проте, вимоги державного виконавця виконано Державною міграційною службою 05 червня 2014 року, тобто вже після розпочатої державним виконавцем процедури примусового виконання рішення. Таким чином, позивач самостійно виконав рішення після початку його примусового виконання, що є підставою для стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся з заявою від 07.04.2014 року ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 815/6509/13-а виданого Одеським окружним адміністративним судом 02.04.2014 року про зобов'язання Державної міграційної служби надати ОСОБА_1 статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту (а.с.30).

Відповідач-2 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2014 року ВП № 43083531, яку отримано позивачем 08.05.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33-36).

У вказаній вище постанові про відкриття виконавчого провадження пунктом другим постановлено боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення постанови. Пунктом третім визначено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк державним виконавцем буде виконаного його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 20 травня 2014 року про зупинення виконавчого провадження, в якій зазначав, що резолютивна частина постанови є незрозумілою (неясною) через визначення альтернативного способу поновлення прав та інтересів позивача існує висока ймовірність неправильного тлумачення і виконання, внаслідок чого просив відповідача-1: звернутись до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови від 29.10.2013 року у справі № 815/6590/13-а; зупинити виконавче провадження № 43083531 до надання Одеським окружним адміністративним судом роз'яснень постанови від 29.10.2013 року у справі № 815/6590/13-а (а.с.38-40).

У зв'язку з тим, що у встановлений державним виконавцем строк судове рішення самостійно позивачем не виконано державним виконавцем 27 травня 2014 року винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року було роз'яснено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - зазначено, що Державній міграційної службі України необхідно надати ОСОБА_1 статус біженця в Україні (а.с.49-50). Зі змісту вказаної ухвали убачається, що позивач самостійно 26.05.2014 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про роз'яснення постанови суду.

05 червня 2014 року позивачем було прийнято рішення № 274-14 про визнання громадянки Афганістану ОСОБА_1 біженцем (а.с.51).

Позивач 11 червня 2014 року звернувся до Начальника відділу примусового виконання рішень Державної міграційної служби з клопотанням про скасування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору (а.с54-55).

Листом від 18 червня 2014 року №14-0-34-2998/5-492/14 відповідачем-1 повідомлено, що підстав для скасування оскаржуваної постанови немає. Крім того, оскарження боржником рішень державного виконавця можливе лише в судовому порядку відповідно до ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.56).

У зв'язку з виконанням виконавчого документу та наданням позивачем громадянці Афганістану ОСОБА_1 статусу біженця, постановою державного виконавця від 23.06.2014 року виконавче провадження було закінчене (а.с.57).

Вважаю постанову про стягнення з позивача виконавчого збору протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 та 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Таким чином, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є ненадання ним документального підтвердження самостійного виконання рішення у строк, встановлений Закону України "Про виконавче провадження", для добровільного виконання рішення. При цьому, такий виконавчий збір також стягується і у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

Разом з тим, як убачається з матеріалів виконавчого провадження №43083531, боржник, в даному випадку позивач, документального підтвердження самостійного виконання рішення у строк встановлений Закону України "Про виконавче провадження" до державної виконавчої служби не подавав. Останній повідомив відповідача про повне самостійне виконання рішення суду листом від 05.06.2014 року №9/833-14, який отримано виконавчою службою 10.06.2014 року (а.с.48).

У той же час, згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Водночас, матеріали справи свідчать, що позивач до державної служби з заявою про відкладення виконавчих дій не звертався, а із заявою про зупинення провадження звернувся 20 травня 2014 року, тоді як копію постанови про відкриття виконавчого провадження отримав 05 травня 2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

У той же час, сторонами не надано доказів того, що державним виконавцем було прийнято рішення про зупинення виконавчого провадження або відмовлено у задоволенні клопотання позивача. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, доказів оскарження дій або бездіяльності відповідачів з вказаного питання також не надано.

У пункті 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

За таких обставин, враховуючи, що вимоги державного виконавця, виконано позивачем 05 червня 2014 року, тобто вже після розпочатої процедури примусового виконання рішення, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що боржником виконано самостійно рішення вже після початку його примусового виконання, що є підставою для стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова відповідача-2 від 27.05.2014 року про стягнення з позивача виконавчого збору є такою, що відповідає нормам Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Безименна Н.В.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 09.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Безименна Н.В.