Постанова № 41900543, 25.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р. Справа № 804/13989/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Потолової Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» (МСЕК №4) Дніпропетровської обласної ради, відповідача-2: Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» (МСЕК №5) Дніпропетровської обласної ради, про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним рішення КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» (МСЕК №4) Дніпропетровської обласної ради та КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» (МСЕК №5) Дніпропетровської обласної ради щодо невизнання позивача інвалідом та відмови у встановленні ступеню втрати професійної працездатності у відсотках внаслідок травми, отриманої на виробництві

- зобов'язання останніх встановити позивачу ступінь втрати професійної працездатності у відсотках внаслідок травми, отриманої на виробництві.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі не забезпечили участь повноважних представників у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення (а.с.121-122, 126-127).

Від відповідача-2 надійшли письмові заперечення проти позову з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

Згідно письмових заперечень відповідач-2 посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Також, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.128 КАС України, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи за даної явки сторін та на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, 1953 р.н., за фахом робітниця, пенсіонер за пільговим стажем, первинно була оглянута Павлоградською МСЕК спільно з обласною МСЕК № 1 у березні 2004р. та обстежена в УкрДержНДІ МСПІ з 31.03.2004р. по 13.04.2004р. Висновком обстеження встановлено, що наявна патологія та ступінь вираженості не дають підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності.

За результатами обстежень 05.05.2004р. обласна МСЕК № 1 зробила остаточний висновок: група інвалідності не встановлена. Підстава: «Інструкція про встановлення груп інвалідності» від 28.12.1991р. № 16.01/120.

У 2006р. ОСОБА_1 отримано акт № 44 за формою Н-1 від 28.09.2006р., який складено за рішенням суду у м.Павлограді від 23.02.2006р.

Згідно з актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_1 одержала 25.10.1999р. виробничу травму: забій лівої половини грудної клітини.

14.02.2007р., згідно з наданими документами, ОСОБА_1 була оглянута Павлоградською МСЕК, а 07.03.2007р. - обласною МСЕК № 5, яка направила її на обстеження до УкрДержНДІ МСПІ, де хвора перебувала з 12.04.2007р. по 26.04.2007р.

За результатами обстеження зроблено висновок, що по нервово-соматичному статусу підстав для визнання ОСОБА_1 інвалідом немає, а також відсутні підстави для визначення регресу по травмі на виробництві від 25.10.1999р. Хворій показане активне тривале лікування у відділенні пограничних станів Дніпропетровської обласної ПНЛ, нагляд та лікування у невропатолога та терапевта за місцем проживання.

За результатами обстежень, з урахуванням висновку УкрДержНДІ МСПІ, 04.06.2007р. обласною МСЕК № 5 прийнято остаточне рішення: групу інвалідності не встановлено, відсотки втрати працездатності не встановлено.

У зв'язку з письмовим зверненням ОСОБА_1, 10.08.2007р. обл.МСЕК № 5 провела їй очну консультацію за участю невропатологів, хірурга, ортопеда-травматолога обласних МСЕК.

Не було знайдено підстав для зміни попереднього рішення МСЕК.

05.01.2011р. ОСОБА_1 за новими посильними документами була оглянута Павлоградською МСЕК.

Не знайдено підстав для встановлення відсотків втрати працездатності.

13.01.2011р. за оскарженням ОСОБА_1 була оглянута обл.МСЕК № 5, яка підтвердила рішення Павлоградської МСЕК і, у зв'язку з незгодою хворої з рішенням МСЕК, направила її на обстеження до неврологічного відділення УкрДержНДІ МСПІ, де хвора перебувала з 25.01.2011р. по 04.02.2011р.

За висновком інституту, підстав для визначення регресу за наслідками травми на виробництві від 25.10.1999р. немає.

01.03.2011р. обласною МСЕК № 5 винесено медекспертне рішення про відсутність на час огляду правових підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності та визначення відсотків втрати працездатності за наслідками виробничої травми.

За новими посильними документами ОСОБА_1 була оглянута 02.07.2012р. Павлоградською МСЕК і була направлена по консультації до обл.МСЕК № 5.

10.07.2012р. обласна MCEK № 5 за участю представника фонду соц.страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань оглянула ОСОБА_1 і не визнала її інвалідом, відсотки втрати працездатності за наслідками травми на виробництві 25.10.1999р. також не були встановлені. Рекомендовано обмеження в праці по лінії ЛКК.

11.06.14р. ОСОБА_1 оглянута Павлоградською МСЕК сумісно з представником фонду ССВНВВПЗ, та інвалідом не визнана.

07.08.14р. ОСОБА_1 оглянута по оскарженню обласною МСЕК № 4 сумісно з представником фонду ССВНВВПЗ, яка не знайшла підстав для встановлення групи інвалідності та встановлення відсотків втрати професійної працездатності.

Не погоджуючись з висновками та рішенням відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів з відповідним позовом.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.

Позивач, в обґрунтування позовної заяви повідомляє, що у 1999р. перебувала у трудових відносинах з державним відкритим акціонерним товариством «шахта «Західно-Донбаська» дочірнім підприємством державної холдингової компанії «Павлоградвугілля», в подальшому було реорганізовано в ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», працюючи зольщицею цеху блоку №2.

Як вказує позивач, 25.10.1999р. під час виконання трудових обов'язків нею отримано травму на виробництві. За період 1999р.-2000р. позивач перебувала на 13 лікарняних та неодноразово проходила лікування. 11.12.2000р. звільнилась за власним бажанням, оскільки не мала змоги виконувати тяжкої фізичної роботи.

Позивач зазначає, що починаючи з дня отримання травми на виробництві неодноразово проходила лікування в різних лікувальних закладах кожний рік по два-три рази стосовно отриманої травми на виробництві.

Позивач вважає, що всі діагнози не є побічними, а настали внаслідок травми на виробництві, саме від її наслідків.

Також, позивач не погоджується з наданими їй довідками від 11.06.2014р. Павлоградської міжрайонної МСЕК №72 про невизнання інвалідом та обмеження по лінії ЛКК, від 07.08.2014р. обласної МСЕК №4 м.Дніпропетровська про невизнання інвалідом та відсутність підстав для встановлення відсотків втрати професійної працездатності, оскільки, як вважає позивач, всі діагнози її хвороби свідчать про наявність причинно-наслідкових зв'язків між травмою на виробництві та наслідками, які в подальшому настали.

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що їй необхідно встановити ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.

Відповідач-2 проти позову заперечує. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи, з яких вбачається наступне.

За результатами неодноразових обстежень ОСОБА_1, з урахуванням висновку УкрДержНДІ МСПІ, 04.06.2007р. обласною МСЕК № 5 прийнято остаточне рішення, яким групу інвалідності не встановлено. Відсотки втрати працездатності не встановлено.

У зв'язку з письмовим зверненням ОСОБА_1, 10.08.2007р. обл.МСЕК № 5 провела їй очну консультацію за участю невропатологів, хірурга, ортопеда-травматолога обласних МСЕК та з'ясувала, що рекомендації УкрДержНДІМСШ про активне лікування у відділенні пограничних станів ОСОБА_1 не виконала. Ніяких додаткових медичних документів про погіршення стану здоров'я не надано, було детально переглянуто медекспертну справу. З урахуванням характеру виробничої травми 1999р. (забій грудної клітини), наявності хронічного захворювання попереково-крижового відділу хребта до травми (з 1994р.), про що свідчать записи в амбулаторній карті, не було знайдено підстав для зміни попереднього рішення МСЕК.

Відповідач-2 вказує, що Порядок встановлення ступеню втрати працездатності регламентується Наказом МОЗ України № 420 від 05.06.12р. п.1.4: «Медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, за наявності:

- акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н - 1, наведеною в додатку 4 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок);

- акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П - 4, наведеною в додатку 17 до Порядку; медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання за формою, наведеною в додатку 16 до Порядку;

- направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), суду чи прокуратури;

- направлення закладу охорони здоров'я, за формою № 088/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 088/о).

Таким чином, на підставі вищевикладеного, відповідач-2 вказує, що порядок огляду ОСОБА_1 у МСЕК проведено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1317 «Положення про МСЕ»: оглянута м/р Павлоградською МСЕК; оглянута по оскарженню обласною МСЕК №4; від запропонованого обстеження в УкрДержНДІ МСПІ відмовилась; з подальшим оскарженням рішення МСЕК ознайомлена (а.с.116-119, 128-135).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами документи та пояснення, оцінивши їх у сукупності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи;

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інваліді в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Пунктом 3 «Положення про медико-соціальну експертизу» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (Далі-Положення) визначено, Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Пункт 4 Положення визначає, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до п. 6 Положення висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Згідно з п.19 Положення комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до п.11 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров'я яких пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Отже, як вбачається з наведених вище нормативно-правових актів, питання про визнання особи інвалідом війни вирішується Медико-соціальною експертною комісією після огляду особи, яка звернулася з відповідною заявою та з урахуванням поданих документів і рішення приймається комісією відповідно до вимог Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009р. № 1317, а також відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України № 183 від 07.04.2004р. Зазначене рішення може бути оскаржене до МОЗ України та до суду в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно, тощо.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З тексту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається незгода позивача саме з медичним висновком відповідачів (колегіального органу).

Обґрунтування щодо наявності будь-яких порушень відповідачами процедури під час прийняття рішення в матеріалах справи відсутні.

З наданих відповідачем-2 документів (а.с.128-135) не вбачається порушень процедури обстеження позивача.

При цьому, слід зазначити, що суд не може своїм рішенням підмінювати рішення (компетенцію) державного органу (суб'єкта владних повноважень), який наділений, згідно діючого законодавства України, відповідними правами та обов'язками.

На підставі вищевикладеного, у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» (МСЕК №4) Дніпропетровської обласної ради, відповідача-2: Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» (МСЕК №5) Дніпропетровської обласної ради, про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Г. В. Потолова