Ухвала суду № 41900524, 26.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р.Справа № 820/15343/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. , Федоренко І.М.

представника позивача - Оробінської С.П.

представника відповідача - Шульги В. Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Харківській області на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2014р. по справі № 820/15343/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОПТ-ІМПОРТ"

до Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.14 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОПТ-ІМПОРТ" (далі - позивач, ТОВ "ІНТЕРОПТ-ІМПОРТ" ) до Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ГУ Міндоходів у Харківській області) - задоволений.

Cкасовано податкові повідомлення-рішення від 07.08.14 р. № 0000582210, № 0000592210.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.14 р. та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не було надано належної правової оцінки обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Перевірка була проведена у зв'язку з виявленими ознаками, що свідчили про можливе порушення законодавства України з питань державної, митної справи.

ГУ Міндоходів у Харківській області був проведений аналіз фактів митних оформлень товарів, оформлених ТОВ "ІНТЕРОПТ-ІМПОРТ" у 2013 - 2014 роках. В ході перевірки було встановлено заниження бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ввізного мита на загальну суму 1074221,53 грн. та заниження бази оподаткування податком на додану вартість по товарах, що ввозяться на митну територію України на загальну суму 2382325,26 грн.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Cудом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку правильності визначення митної вартості товарів, ввезених за митними деклараціями за період 2013 - 2014 роки в зоні діяльності Дніпропетровської, Південної та Харківської митниць Міндоходів ТОВ "Інтеропт-Імпорт" (код ЄДРПОУ 38386247), за результатами якої було складено акт від 14.07.14 р. №30/2014/20-40/38386247 (далі - Акт від 14.07.14 р.).

На підставі вищезазначеного Акту податковим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.08.14 р. №0000592210 у загальному розмірі 1342776,91 грн. та від 07.08.14 р. №0000582210 у загальному розмірі 2977906,57 грн.

Фактичної підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невірне визначення бази оподаткування товарів митом та заниження бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.24 ч.1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, в тому числі, і проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (п.7 ч.1 ст. 336 МК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Пунктами 23 частини 1 статті 4 МК України передбачено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ( п. 29 ч.1 ст. 4 МК України).

Відповідно до ч.1 ст. 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів ( ч.2 ст. 7 МК України).

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту визначені ст.ст. 57-64 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та його контрагентами було укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів (від 17.06.2013 року № 20130617 з Trinity GmbH, від 01.12.2013 року №W-2-2013 з Wiesenhof International GmbH and Co/KG, від 18.02.2013 року №1-2013/02/18 з Larkhall Trade Ltd., S.A., від 18.02.2014 року №20140218-1 з Westfleisch eG та від 25.03.2014 року №20140325 з Vion Sales West B.V.).

У межах виконання зобов'язань за згаданими контрактами, здійснюючи імпорт товару на митну територію України, платник податків склав і подав до митниці вантажно-митні декларації (далі - ВМД) разом із необхідним пакетом документів, які було прийнято посадовою особою митного органу та дозволено ввезти товар, зазначений у ВМД, на територію України. Додаткові документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості не витребовувалися, підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару у відповідача не виникало.

Відповідно ч.2 ст.58 МК України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до п.6 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" затверджених Наказом Державної митної служби, від 13.07.2012, № 362 при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок в митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Пунктом 7 вище зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З огляду на вищезазначене, митні органи не мали обґрунтованих підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів; неможливість застосування основного методу - за ціною контракту, матеріалами справи не підтверджується.

Посилання апелянта на те, що підприємство мало можливість надати під час перевірки всі наявні в їх розпорядженні документи та відомості, що підтверджують ціну товарів, митне оформлення яких завершено за період 2013-2014 роках колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Перевіряючи не скористалися правами передбаченими ст.347 МК України щодо отримання від підприємства додаткової інформації, пояснень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обгрунтованість позовних вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, правомірних висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року по справі № 820/15343/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОПТ-ІМПОРТ" до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.