Постанова № 41900404, 05.12.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року Справа № 803/2234/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представників позивача Губар Н.В., Демиденко А.А.,

представника відповідача Зуєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш" (далі - ТОВ "ВО "Ковельсільмаш", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0003362201 від 19 червня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сільмаш" (найменування позивача на момент здійснення перевірки) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року, про що складено акт №365/22-31533318 від 28.05.2014 року. В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, внаслідок чого встановлено завищення рядка 24 декларації з податку на додану вартість "залишок від'ємного значення, який після відшкодування включається до ПК наступного періоду" на загальну суму 119135 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму 66177 грн., за березень 2013 року на суму 11835 грн., за квітень 2013 року на суму 16286 грн., за травень 2013 року на суму 14749 грн., за червень 2013 року на суму 10088 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Ковельською ОДПІ 19 червня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003362201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 119135,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Волинській області, проте рішенням №4350/10/03-20-10-03-06 від 18.07.2014 року скаргу платника податків залишено без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.

Висновки акта перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення мотивовані посиланням на те, що фінансово-господарські операції ТОВ "Сільмаш" з ТОВ "Клесівські граніти" на підставі укладених договорів №ВТП-3 від 01.03.2013 року, №ЛТП-4 від 01.03.2013 року, №50/06-6ц від 03.01.2013 року є не пов'язаними з господарською діяльністю ТОВ "Сільмаш" та не підтверджені первинними документами. Так, зокрема, на думку податкового ревізора в ТОВ "Сільмаш" відсутні докази використання транспортних послуг та придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Клесівські граніти" в господарській діяльності.

Також позивач вказує на те, що в акті перевірки значиться, що під час перевірки товариством не надано товарно-транспортних накладних, проте зазначене не відповідає дійсності, оскільки всі первинні документи були надані контролюючому органу, зокрема були надані товарно-транспортні накладні на транспортування матеріалів від ТОВ "Клесівські граніти" до ТОВ "Сільмаш".

Позивач вважає, що Ковельська ОДПІ необґрунтовано, без належного дослідження первинних та інших документів, виключила зі складу податкового кредиту ТОВ "Сільмаш" суми витрат по господарських операціях з ТОВ "Клесівські граніти" за період з лютого по червень 2013 року.

ТОВ "Сільмаш" зазначає, що ним реально були придбані товари та отримані послуги від ТОВ "Клесівські граніти", що підтверджується наданими відповідачу під час перевірки первинними документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями про перерахунок коштів, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є належним чином оформлені та відповідають вимогам чинного законодавства України. У зв'язку з цим вважає, що товариством правомірно включено до складу податкового кредиту суми витрат по господарських операціях з ТОВ "Клесівські граніти", а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення просить скасувати.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнав. Вважає, що наданих позивачем під час перевірки первинних документів недостатньо для підтвердження факту здійснення господарських операцій між ТОВ "Сільмаш" та ТОВ "Клесівські граніти", а ряд документів складені з порушенням бухгалтерського обліку. Так, в актах здачі-прийняття робіт не зазначено реквізити перевізника, маршрут перевезення вантажу, опис вантажу, в результаті чого в актах виконаних робіт відсутній зміст та факт господарської операції. Під час перевірки не було надано позивачем ніяких підтверджуючих документів перевезення вантажів під час отримання транспортних послуг від ТОВ "Клесівські граніти", а саме товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, наявність яких є обов'язковою. Також в актах виконаних робіт на підтвердження послуг по користуванню електроенергетичним обладнанням не вказано, яке саме обладнання було надано в користування позивачу, та яким чином воно використовувалось в його господарській діяльності. З врахуванням зазначеного ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" не мало права на віднесення вартості послуг, отриманих від ТОВ "Клесівські граніти" до податкового кредиту.

Також під час перевірки було встановлено, що ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" придбавало в ТОВ "Клесівські граніти" матеріали для використання в господарській діяльності. Для підтвердження даних господарських операцій під час перевірки позивач надав лише податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Так, в товарно-транспортних накладних вантажоодержувачем зазначено ТОВ "Клесівські граніти", хоча згідно договору товар придбавався ТОВ "ВО "Ковельсільмаш".

Підтверджуючих документів на транспортування товару від ТОВ "Клесівські граніти" до ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" позивач під час перевірки не надав. Крім того, згідно товарно-транспортних накладних в рядку одержувач товару єЛагода, а згідно видаткових накладних товар отримав ОСОБА_4 згідно доручення №55 від 15.02.2013 poкy тa №40 від 08.01.2013 року. На товарно-транспортних накладних, наданих позивачем для перевірки, відсутні підписи та печатки перевізника. Оскільки товарно-транспортні накладні заповнені з порушенням правил їх заповнення, тому вони не можуть підтверджувати реальність господарської операції.

Також відповідач звертає увагу на те, що згідно бази даних АІС "Автомобіль" ДАІ МВС Україна автомобілі з державними номерами, які зазначені в усіх товарно-транспортних накладних відсутні.

Крім того, відповідач зазначає, що в позивача відсутні сертифікати (паспорти) якості або відповідності на придбаний товар, а також докази приймання товару на підприємство його посадовими особами.

На підставі вищевикладеного відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 21 лютого 2002 року було зареєстровано як юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш", що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.70, том 2). ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" є правонаступником ТОВ "Сільмаш".

Судом встановлено, що з 07.05.2014 року по 21.05.2014 року Ковельською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року. За результатами перевірки складено акт №365/22-31533318 від 28.05.2014 року (а.с.73-97, том 1).

Актом перевірки встановлені порушення ТОВ "Сільмаш" статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення рядка 24 декларації з податку на додану вартість "залишок від'ємного значення, який після відшкодування включається до ПК наступного періоду" на загальну суму 119135 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму 66177 грн., за березень 2013 року на суму 11835 грн., за квітень 2013 року на суму 16286 грн., за травень 2013 року на суму 14749 грн., за червень 2013 року на суму 10088 грн.

На підставі висновків акта перевірки №365/22-31533318 від 28.05.2014 року Ковельською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0003362201 (а.с.98, том 1).

Податковим повідомленням-рішенням №0003362201 від 19.06.2014 року позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 119135,00 грн.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0003362201 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Сільмаш" та ТОВ "Клесівські граніти" укладено договори №50/06-6-С від 03.01.2013 року, ЛТП-4 від 01.03.2013 року, №ВТП-3 від 01.03.2013 року.

Договором №50/06-6-С від 03.01.2013 року (а.с.110-112, том 1) передбачено, що ТОВ "Клесівські граніти" (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а ТОВ "Сільмаш" (Покупець) зобов'язується прийняти і оплатити цей товар.

Згідно пункту 1.2 цього договору асортимент, якісні та кількісні характеристики товару, що є предметом поставки за цим договором визначаються у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Постачальник зобов'язаний на кожну партію товару, що є предметом поставки за цим договором видати сертифікат, виданий підприємством-виробником, який посвідчує відповідність названого товару вимогам відповідних стандартів, технічних умов або погоджених креслень (пункт 2.2 договору).

Пунктами 4.1, 4.2 цього договору передбачено, що Постачальник відвантажує товар за погодженими цінами, що вказані у специфікаціях до договору. Товар, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується на умовах згідно специфікацій, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Розділом 7 договору №50/06-6-С від 03.01.2013 року визначений порядок приймання товару за якістю і кількістю. Так, в пункті 7.1 договору передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Згідно договору на поставку матеріалів №50/06-6-С від 03.01.2013 року позивач придбав у ТОВ "Клесівські граніти" товарно-матеріальні цінності (листи, круг, швелер, труба, квадрат) на загальну суму 397059,69 грн., в тому числі ПДВ 66176,62 грн.

Для підтвердження даних господарських операцій під час перевірки були надані податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Договором ВТП-3 про надання послуг від 01.03.2013 року передбачено, що за завданням ТОВ "Сільмаш" (Замовник) ТОВ "Клесівські граніти" (Виконавець) надає Замовнику послуги з внутрішньоцехового транспортування, розвантажувально-навантажувальні роботи залізничного транспорту в обсязі та на умовах, визначених договором.

Пунктами 4.1-4.4 цього договору визначено, що вартість послуг без палива визначається сторонами згідно додатку №1 до договору. Акт про надані послуги підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язаний оплатити визначену в рахунках та в акті про надані послуги вартість послуг в строк, вказаний в рахунках підписання такого акта. Можливі інші форми розрахунків, які не суперечать чинному законодавству, в тому числі попередня оплата за виставленим рахунком.

Відповідно до договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ТОВ "Клесівські граніти" (Виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ "Сільмаш" (Замовник) надавати за плату наступні послуги та роботи: транспортні послуги легкового авто; користування електроенергетичним обладнанням (Додаток №1).

Вартість транспортних послуг легкового авто визначається сторонами по факту їх надання по результатах кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг (пункт 2.1 договору).

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 цього договору Виконавець зобов'язаний складати та надавати, а Замовник зобов'язаний отримувати від Виконавця рахунки на сплату за користування електроенергетичним обладнанням.

25 липня 2013 року сторони договору уклали додаткову угоду №2 про зміни до договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року (а.с.124, том 1), якою вилучили з розділу 2 цього договору з 01.08.2013 року слова: «транспортні послуги легкового авто», тобто домовилися припинити надання транспортних послуг.

Додатковими угодами №1 від 01.07.2013 року, №3 від 01.08.2013 року, №4 від 02.01.2014 року, №5 від 01.08.2014 року, №6 від 01.08.2014 року про зміни до договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року (а.с.123, 125-128, том 1) сторони договору змінювали вартість послуг, порядок оплати за послуги, місцезнаходження та реквізити сторін.

Всього позивач згідно вищезазначених договорів отримав від ТОВ "Клесівські граніти" транспортні послуги та послуги по користуванню електрообладнанням на загальну суму 320004,81 грн., в тому числі ПДВ 52959,17 грн., в тому числі за березень 2013 року на суму 71012,40 грн., в тому числі ПДВ 11835,40 грн., за квітень 2013 року на суму 99967,97 грн., в тому числі ПДВ 16286,31 грн., за травень 2013 року на суму 88496,61 грн., в тому числі ПДВ 14749,44 грн., за червень 2013 року на суму 60527,83 грн., в тому числі ПДВ 10088,02 грн.

Надаючи оцінку вищевказаним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 186.1 статті 186 ПК України визначено, що місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Судом встановлено, що передача товару згідно договору №50/06-6-С від 03.01.2013 року оформлена видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату поставлених товарів, оборотно-сальдовою відомістю по товарах.

На підтвердження отримання товару позивач під час перевірки надав контролюючому органу видаткові накладні, а саме: №№17, 20 від 08.02.2013 року, №25 від 11.02.2013 року, №№25, 26, 29, 30 від 15.02.2013 року, №№27, 32 від 20.02.2013 року, №№28, 29, 33, 34 від 22.02.2013 року (а.с.150-155, том 1). Згідно зазначених видаткових накладних місцем їх складання є м. Рівне, а товар отримав ОСОБА_4 за довіреністю №55 від 15.02.2013 року.

Відповідно до статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 затверджено типову форму №1-ТН "Товарно-транспортна накладна" (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 - вантажовідправнику, 2 - вантажоодержувачу, 3, 4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Пунктом 11.8 цих Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Додатком 7 вищезазначених правил встановлено типову форму товарно-транспортної накладної.

На підтвердження доказів транспортування товару та отримання його на підприємстві позивач надав товарно-транспортні накладні від 08.02.2013 року, №ЛФП-000380 від 15.02.2013 року, від 22.02.2013 року (а.с.42, 44, 50, 56, 57, том 2). Із зазначених товарно-транспортних накладних слідує, що вантажоодержувачем товару зазначено ТОВ "Клесівські граніти", а товар переадресовано на ТОВ "Сільмаш", проте відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції. Крім того, відсутня інформація про посаду, прізвище, ім'я та по батькові представника безпосереднього вантажоодержувача - ТОВ "Сільмаш". Також в товарно-транспортних накладних відсутні підписи та печатки перевізників, дата та час прибуття до вантажоодержувача. Із зазначеного слідує про їх юридичну дефектність, оскільки вони належним чином не заповнені, а тому зазначені первинні документи суд до уваги не бере.

Крім того, пунктом 7.1 договору №50/06-6-С від 03.01.2013 року передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Відповідно до цих Інструкцій приймання продукції за якістю та комплектністю провадиться за супровідними документами, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. ін.).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, чи тари упакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, одержувач припиняє подальше приймання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Відповідно до вищезазначених нормативних документів, акти приймання продукції по кількості реєструються та зберігаються в порядку, встановленому на підприємстві-отримувачу.

Приймання продукції провадиться уповноваженими на те керівником одержувача чи його заступником.

Однак ТОВ "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш" не надано ніяких підтверджень прийомки товару його посадовими особами на підприємстві.

Відповідно до наказу Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено типові форми первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів. Так, журнал обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1) - застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. Записи в журналі виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на складі підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів. У журналі також роблять відмітки про запитання, що пов'язані з розшуком вантажів, які не надійшли.

Акт про приймання матеріалів (форма N М-7) застосовується для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника; складається також при прийманні матеріалів, які прибули без документів. Після приймання цінностей акти з прикладанням документів (товарно-транспортних накладних) передаються: один до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху) матеріальних цінностей, а другий відділу постачання або юридичному відділу для направлення листа-претензії постачальнику;

Картка складського обліку матеріалів (форма N М-12) застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав. складом). Записи у картці виконують на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція.

Враховуючи вищевикладене на підприємстві мають вестись зазначені журнали та форми первинних документів, які відображають прихід, розхід, внутрішнє переміщення матеріальних цінностей та відповідальних осіб, які здійснюють контроль за їх рухом та використанням.

Однак, ні під час проведення перевірки контролюючим органом, ні в судовому засіданні позивачем не надано вищезазначених документів, що також свідчить про нереальність господарських операцій поставки товару від ТОВ "Клесівські граніти" до ТОВ "Сільмаш".

З метою обґрунтування товарності господарських операцій позивачем були надані видаткові, податкові накладні, заявки на отримання матеріальних цінностей, специфікації, платіжні доручення, виписки по рахунку з банку, акт звіряння розрахунків, оборотно-сальдова відомість по товарам за лютий 2013 року. Вони дають суду підстави для висновку про підтвердження цими матеріалами лише використання вже наявних у підприємства товарних запасів та оплати за товар, однак не дають змоги їх ідентифікувати, встановити від кого конкретно, коли і за яких умов ці товарні запаси були ним отримані. У зв'язку з цим суд до уваги їх не бере.

Щодо сертифікатів якості на продукцію, то судом встановлено, що товари, які придбавав позивач згідно видаткових накладних (круг, листи, квадрат, труба, швелер) не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до наказу від 01.02.2005 року №28 "Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ суми витрат підприємства за виписаними первинними документами, які не підтверджують реальне вчинення господарських операцій поставки товару від ТОВ "Клесівські граніти" до ТОВ "Сільмаш".

Щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання послуг від ТОВ "Клесівські граніти" суд зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно договорів від 01.03.2013 року ЛТП-4 та ВТП-3 про надання послуг позивач надав податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передачі електроенергетичного обладнання, подорожні листи службового легкового автомобіля.

Згідно договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року ТОВ "Клесівські граніти" зобов'язувалося надати ТОВ "Сільмаш" транспортні послуги легкового авто та послуги з користування електроенергетичним обладнанням. На підтвердження реальності здійснення цього договору позивач надав податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передачі електроенергетичного обладнання, подорожні листи службового легкового автомобіля.

Зокрема, між підприємствами було складено акт приймання-передачі електроенергетичного обладнання від 01.03.2013 року (а.с.9-10, том 2), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2013 року №ОУ-0000020 на загальну вартість 9986,87 грн. (а.с.11, том 2), №ОУ-0000025 на загальну вартість 20516,00 грн. (а.с.13, том 2), 30.04.2013 року №ОУ-0000048 на загальну вартість 20516,00 грн. (а.с.17, том 2), №ОУ-0000047 на загальну вартість 10770,97 грн. (а.с.19, том 2) та №ОУ-0000046 на загальну вартість 432,67 грн. (а.с.21, том 2), 29.05.2013 року №ОУ-0000063 на загальну вартість 20516,00 грн. (а.с.23, том 2), 31.05.2013 року №ОУ-0000084 на загальну вартість 9291,11 грн. (а.с.25, том 2), 27.06.2013 року №0000111 на загальну вартість 20516,00 грн. (а.с.27, том 2).

Відповідно до вищевказаних актів здачі-приймання робіт ТОВ "Клесівські граніти" надавало позивачу транспортні послуги легковими автомобілями та послуги з користування електроенергетичним обладнанням.

На підтвердження отримання послуг з використання легкових автомобілів Ауді-80, номерний знак АС0098АЕ, ВАЗ-21043, номерний знак АС3576АО, ІЖ-2715, номерний знак АС1374АТ позивач під час судового засідання надав подорожні листи службового легкового автомобіля (а.с.178-201, том 1).

Оскільки надані позивачем подорожні листи службового легкового автомобіля були складені у відповідності до типової форми №3, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 №74 "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), тому саме цією Інструкцією слід керуватися під час заповнення подорожнього листа службового легкового автомобіля.

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми №3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності (надалі - "підприємство"):

- які надають службові легкові автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у службових поїздках за власними потребами (надалі - "перевізники");

- для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями (надалі - "замовники").

Відповідно до пункту 1.2 цієї Інструкції, до категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми №3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Згідно підпунктом 2.1 пункту 2 Інструкції, подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника.

Пунктами 2.2-2.3 пункту 2 Інструкції визначено, що перед видачею водієві подорожнього листа диспетчер (або інша відповідальна особа перевізника) заповнює його таким чином:

- на лицьовому боці у верхньому лівому куті ставить штамп перевізника, записує номер подорожнього листа і дату його видачі (число, місяць, рік), які повинні відповідати номеру та даті реєстрації подорожнього листа у диспетчерському журналі, найменування та код режиму роботи водія, згідно з яким нараховується заробітна плата (робота у буденні дні, відрядження, робота у вихідні дні і т. д.), вказує марку, державний та гаражний номери автомобіля, прізвище, ініціали, номер посвідчення і табельний номер водія, який одержує подорожній лист, а також номер колони та бригади, до складу яких належать автомобіль і водій;

- на підставі умов договору (заявки) замовника або завдання керівництва підприємства (установи) у графі 1 розділу I "Завдання водієві" записує найменування і адресу замовника, до якого повинен прибути автомобіль для виконання завдання або прізвище, ініціали та посаду відповідальної особи підприємства (установи) у розпорядження якого надається автомобіль; у графі 2 - час прибуття автомобіля до замовника, у графі 3 - час вибуття відповідно до заявки чи графіка роботи (год., хв.) або відповідно до моменту початку та кінця обслуговування посадової особи. Право зміни завдання має тільки перевізник, у виняткових випадках - замовник з відповідним записом у рядку "Особливі відмітки" на зворотному боці подорожнього листа;

- у рядку 11 розділу III "Рух пального" диспетчер робить запис про залишок пального за даними попереднього подорожнього листа;

- у рядку "Посвідчення водія перевірив, завдання видав" підписом стверджує достовірність заповнених ним реквізитів подорожнього листа та наявність у водія його посвідчення.

Заповнення подорожнього листа до виїзду автомобіля з гаража здійснюється у такій послідовності:

- медичний працівник, який виконує передрейсовий медичний огляд, підписом стверджує можливість допуску водія за станом здоров'я до керування автомобілем;

- у рядку 4 розділу II "Робота водія і автомобіля" механік (або інша відповідальна особа перевізника) записує показання спідометра при виїзді автомобіля з гаража, у рядку 6 - фактичний час (год., хв.) виїзду автомобіля і підписом стверджує передачу автомобіля водієві у технічно справному стані та дозвіл на виїзд;

- у рядку "Автомобіль прийняв" водій підписом засвідчує прийняття автомобіля технічно справним і одержання завдання;

- заправник (або інша відповідальна особа перевізника) у рядках 8-10 розділу III "Рух пального" записує марку, код марки і кількість виданого пального та стверджує ці дані підписом.

З копій подорожніх листів, які надані позивачем, слідує, що на лицьовому боці у верхньому лівому куті поставлений не штамп перевізника - ТОВ "Клесівські граніти", який надає транспортні послуги легкового авто згідно договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року, а штамп позивача, тобто подорожні листи виписані саме позивачем. Крім того, копії подорожніх листів не містять часу прибуття та часу вибуття автомобілів в колонках 2, 3 розділу I "Завдання водієві" подорожніх листів. За таких обставин суд вважає, що надані позивачем подорожні листи складені з порушенням вищезазначеної Інструкції, а тому суд не бере їх до уваги. Відтак суми витрат підприємства за виписаними вищезазначеними первинними документами з отримання транспортних послуг легковими автомобілями безпідставно включені позивачем до складу податкового кредиту ПДВ.

Щодо включення позивачем витрат до складу податкового кредиту за користування електроенергетичним обладнанням суд зазначає, що наданого ТОВ "Сільмаш" акта приймання-передачі електроенергетичного обладнання від 01.03.2013 року недостатньо для підтвердження факту отримання послуги, пов'язаної з користуванням таким електроенергетичним обладнанням. Так, позивачем не надано доказів яким чином використовувалося дане обладнання в його господарській діяльності, а також не надано доказів взяття такого обладнання на облік на підприємстві. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що наданих позивачем первинних документів недостатньо для підтвердження реальності отримання послуги з користування електроенергетичним обладнанням ТОВ "Клесівські граніти", а тому суми витрат за такою господарською операцією безпідставно включені до складу податкового кредиту ПДВ позивача.

Згідно договору ВТП-3 про надання послуг від 01.03.2013 року ТОВ "Клесівські граніти" зобов'язувалося надати позивачу послуги з внутрішньоцехового транспортування та розвантажувально-навантажувальні роботи залізничного транспорту. Виконання цього договору позивач підтверджує відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками про оплату послуг та платіжними дорученнями.

Зокрема, між підприємствами були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2013 року №ОУ-0000010 на загальну вартість 32293,16 грн. (а.с.12, том 1), 30.04.2013 року №ОУ-0000039 на загальну вартість 17881,81 грн. (а.с.232, том 1), 31.05.2013 року №ОУ-0000082 на загальну вартість 22114,45 грн. (а.с.237, том 1) та 27.06.2013 року №ОУ-0000102 на загальну вартість 17491,32 грн. (а.с.239, том 1). Згідно цих актів здійснювалися розвантажувально-навантажувальні роботи автокраном КРАЗ КС3575 та автонавантажувачем, а також внутрішньоцехові транспортування автомобілями ЗІЛ-431412, ГАЗ-531201, трактором МТЗ-80.

На думку суду, таких документів недостатньо для підтвердження факту здійснення господарських операцій з використання транспортних засобів ТОВ "Клесівські граніти". Із вищезазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити обсяг виконаних робіт, а саме: транспортування сировини, деталей, вузлів, готової продукції чи допоміжних матеріалів між дільницями та складами підприємства. Оскільки позивачем на підтвердження реальності здійснення внутрішньоцехового транспортування та розвантажувально-навантажувальних робіт не надано підтверджуючих документів (внутрішньозаводських товарно-транспортних накладних про внутрішньозаводський оборот, відомостей про рух товару по складах, тощо), тому суд вважає правильними висновки Ковельської ОДПІ про те, що наданих позивачем первинних документів недостатньо для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання зазначених послуг. Відтак позивач безпідставно відніс до податкового кредиту ПДВ суми витрат підприємства за виписаними первинними документами, які не підтверджують реальне здійснення господарських операцій з отримання послуг від ТОВ "Клесівські граніти", передбачених договором ВТП-3 про надання послуг від 01.03.2013 року.

Згідно із частиною першою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду даної справи Ковельською ОДПІ доведено порушення позивачем податкового законодавства, а відтак податкове повідомлення-рішення №0003362201 від 19 червня 2014 року є правомірними, а тому в задоволенні позовної вимоги про його скасування слід відмовити повністю.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позов не вирішено на його користь. Крім того, позивачем сплачено відповідно до частини 3 статті 4 Закону України „Про судовий збір" 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, що становить 238,27 грн. та підтверджується платіжним дорученням №183 від 31 жовтня 2014 року. У зв'язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, тому з ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" на користь Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в розмірі 2144,43 грн.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003362201 від 19 червня 2014 року відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ковельсільмаш" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2144,43 грн. (дві тисячі сто сорок чотири гривні 43 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 грудня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук