Постанова № 41900239, 10.12.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 920/604/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Сивенко В.М.; відповідача - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від09.09.2014та на рішенняГосподарського суду Сумської областівід05.06.2014у справі № 920/604/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвесткомплект"простягнення 26 707, 73 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" (далі - ТОВ "Горобина") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвесткомплект" (далі -ТОВ"Техноінвесткомплект") про стягнення 24 502, 50 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 205, 23 грн. 3% річних, а всього - 26 707, 73 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.04.2014 порушено провадження у справі № 920/604/14 за позовом ТОВ "Горобина" до ТОВ "Техноінвесткомплект" про стягнення 26 707, 73 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Коваленко О.В.) від 05.06.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) від 09.09.2014 рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та рішенням Господарського суду Сумської області від 05.06.2014, ТОВ "Горобина" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов ТОВ "Горобина" задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України, оскільки не надано належної правової оцінки поданим ТОВ "Горобина" доказам, а саме платіжному дорученню № 667 від 17.06.2011, яким було здійснено оплату товару, у зв'язку з чим відбулось переривання строку позовної давності на звернення товариства до суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 03.12.2014.

ТОВ "Техноінвесткомплект" подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу ТОВ "Горобина" без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що прийнятті з дослідженням всіх обставин справи, та є законними і обґрунтованими.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2014 розгляд касаційної скарги відкладено на 10.12.2014.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Горобина" (постачальник) і ТОВ "Техноінвесткомплект" (покупець) 01.06.2009 було укладено договір № 730-09 поставки алкогольної продукції, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю алкогольну продукцію, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах договору (п. 1.1 договору).

Товар постачається товарними партіями в асортименті та кількості згідно узгоджених постачальником письмових заявок покупця (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору асортимент, кількість, ціна кожної партії товару відображається в товарно-транспортних накладних на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна на товар встановлюється в прайс-листах, що є невід'ємними частинами договору.

Покупець здійснює оплату партії товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або готівкою (п. 3.1 договору).

Датою повної оплати партії товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок, або внесення коштів в касу позивача в розумінні ціни партії товару (п. 3.2).

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ "Горобина" до ТОВ "Техноінвесткомплект" про стягнення 24 502, 50 грн. заборгованості за поставлений товар, яка виникла у зв'язку з тим, що, як стверджує позивач, ТОВ "Горобина" було поставлено ТОВ "Техноінвесткомплект" товар на загальну суму 78 611, 19 грн згідно товарно-транспортних накладних, проте ТОВ "Техноінвесткомплект" виконало свої обов'язки щодо своєчасної оплати отриманої продукції частково, сплативши позивачу лише 54 108, 69 грн. Також ТОВ "Горобина" просило стягнути з ТОВ "Техноінвесткомплект" 2 205, 23 грн. 3% річних.

ТОВ "Техноінвесткомплект" було подано заяву про застосування позовної давності.

Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Горобина" розраховано суму основного боргу в розмірі 24 502, 50 грн станом на 24.12.2010, а з урахуванням 14-тиденної відстрочки платежу - 07.01.2011. ТОВ "Горобина" звернулося з позовом в Господарський суд Сумської області 08.04.2014. Таким чином, трирічний строк позовної давності щодо основних вимог сплинув 07.01.2014.

При цьому, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, платіжне доручення № 667 від 17.06.2011 на суму 7 000, 00 грн, яким ТОВ "Техноінвесткомплект" було сплачено кошти ТОВ "Горобина", не було прийнято в якості належного доказу у справі на підтвердження обставини, що свідчить про переривання позовної давності, оскільки в розділі "Призначення платежу" зазначено: "Оплата за лікеро-горілчані вироби згідно рахунку №б/н від 12.05.2011 р.", що не надає змоги зробити висновок про те, що здійснення оплати в розмірі 7 000, 00 грн згідно зазначеного платіжного доручення стосується правовідносин сторін, які виникли на підставі договору поставки алкогольної продукції від 01.06.2009 р. №730-09.

З огляду на те, що ТОВ "Горобина" не було подано доказів в обґрунтування позиції по справі, встановлено факт пропущення з боку позивача строку позовної давності для звернення в господарський суд з даним позовом, а ТОВ "Техноінвесткомплект" 15.04.2014 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності правових підстав для відмови у позові.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки господарських судів передчасними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

У п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Горобина" мотивує свої вимоги тим, що на виконання вимог договору в період з 10.06.2010 по 24.12.2010 воно поставило ТОВ "Техноінвесткомплект" товар на загальну суму 78 611, 19 грн згідно товарно-транспортних накладних, проте ТОВ "Техноінвесткомплект" виконало свої обов'язки щодо своєчасної оплати отриманої продукції частково, сплативши позивачу лише 54 108, 69 грн. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість ТОВ "Техноінвесткомплект" за отриману продукцію складає 24 502, 50 грн.

ТОВ "Горобина" просило суд стягнути з ТОВ "Техноінвесткомплект" основну заборгованість за товар, поставлений в період з 10.06.2010 по 24.12.2010.

Разом з тим, як встановлено господарськими судами, остання поставка ТОВ "Техноінвесткомплект" партії товару була здійснена ТОВ "Горобина" 30.09.2010 відповідно до товарно-транспортної накладної № 402996, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на підписаний з боку представника відповідача акт звіряння розрахунків від 08.12.2010 як на доказ підтвердження суми боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки взаємних розрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін повинні бути підтверджені первинними документами.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не було прийнято акт звіряння розрахунків від 08.12.2010 як належний доказ у справі, при цьому, встановлено, що будь-які інші належні письмові докази здійснення поставки товару ТОВ "Техноінвесткомплект" за період з 30.09.2010 в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, місцевим господарським судом зазначено, що ТОВ "Горобина" не подано доказів в обґрунтування позиції по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Первинний документ, згідно визначення, закріпленого у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1.3 договору асортимент, кількість, ціна кожної партії товару відображається в товарно-транспортних накладних на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами договору.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій не перевіривши наявності порушення прав ТОВ "Горобина" щодо неоплати ТОВ "Техноінвесткомплект" поставленого товару, а саме не встановивши ціну усіх партій поставленого на виконання умов договору товару, розмір суми грошових коштів сплачених покупцем, які б були підтверджені належними та допустимими доказами, тобто не встановивши наявності заборгованості та її розміру, дійшли передчасного висновку щодо наявності правових підстав для застосування позовної давності.

Окрім того, не приймаючи в якості належного доказу у справі на підтвердження обставини, що свідчить про переривання позовної давності, платіжне доручення № 667 від 17.06.2011 на суму 7 000, 00 грн, яким ТОВ "Техноінвесткомплект" було сплачено кошти ТОВ "Горобина", суди попередніх інстанцій не перевірили чи існували між сторонами правовідносини щодо поставки лікеро-горілчаних виробів у спірний період, які б виникли з іншої правової підстави ніж договір № 730-09, в тому числі шляхом укладення договору у спрощеній формі.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та рішення Господарського суду Сумської області від 05.06.2014 у справі № 920/604/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.