Рішення № 41900187, 09.12.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8305/13-ц Провадження № 22-ц/795/2346/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Коверзнев В. О. Доповідач - Вінгаль В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:КУЗЮРИ Л.В., ЗІНЧЕНКО С.П.при секретарі:Шкарупі Ю.В.за участю:ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2014 року у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про виділ частки майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - Чернігівська міська рада,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 про виділ частки майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, задоволено. Виділено ОСОБА_4 в натурі 13/16 частини жилого будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, а саме: коридор 1-1 площею 6.2 м2, кухню 1-2 площею 8.2 м2, кімнату 1-3 площею 10.7 м2, кімнату 1-4 площею 8.7 м2, кімнату 1-5 площею 15.1 м2, передпокій 1-6 площею 3.5 м2, кімнату 1-7 площею 6.3 м2, кімнату 1-8 площею 5.5 м2, частину кімнати 2-3 площею 12.1 м2, погріб а3-1, гараж Б 1-2 (1 поверх), сарай Б 2-2 (1 поверх), сарай б 1 (2 поверх), вбиральню Г-1.

Відповідачці ОСОБА_6 виділено в натурі 3/16 частини жилого будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, а саме: тамбур І площею 1.9 м2, передпокій 2-1 площею 3.9 м2, кімнату 2-2 площею 7.7 м2, частину кімнати 2-3 площею 12.1 м2, кухню 2-5 площею 4.5 м2, гараж Б 2 (1 поверх), літній душ, вбиральню.

Зобов'язано ОСОБА_4 влаштувати за власний рахунок в кімнаті 2-3 будинку: перегородку на дерев'яному каркасі з ізоляційною обшивкою; дверний проріз в дерев'яній стіні між кімнатою 1-4 та частиною кімнати 2-3; встановити дверний блок між кімнатою 1-4 та частиною кімнати 2-3.

Встановлено між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до першого варіанту висновку судової експертизи від 23.07.2014 року № 583/584/14-24, виділивши в користування:

1) ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 607 м2, з них: під будинком 92.8 м2, під гаражем та сараєм - 36 м2, під двором спільного користування - 45 м2, під двором та городом - 367.2 м2, сервітут - 66 м2;

2) ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 140 м2, з них: під будинком - 63.8 м2, під гаражем - 18.4 м2, під двором спільного користування - 45 м2, під двором та городом - 12.8 м2.

Встановлено ОСОБА_6 земельний сервітут для проходу та обслуговування літнього душу та вбиральні на земельній ділянці площею 66 м2, що виділена в користування ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 9348 грн. в рахунок врівноваження вартості часток, що виділені сторонам у натурі, шляхом виплати вказаної суми з депозитного рахунку ТУ ДСА у Чернігівській області із грошової суми в розмірі 28468 грн., внесеної ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 9063 грн. 59 коп. у відшкодування понесених судових витрат. Повернуто ОСОБА_6 з депозитного рахунку ТУ ДСА у Чернігівській області залишок грошової суми в розмірі 19120 грн., внесеної нею на підставі квитанції № 36 від 21.10.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду щодо поділу нерухомого майна змінити по 2варіанту судово-будівельної експертизи, а щодо поділу земельної ділянки скасувати та в цій частині позову позивачу відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції розділивши нерухомість за варіантом 1 додатку до експертизи фактично порушив її право на житло. Зазначає, що вона та її чоловік не надали належної уваги щодо оформлення збудованого ними житла на них та їх дітей, що і призвело до зловживання позивачкою. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов не правильного висновку щодо належності квартири № 3. Після поділу кімнати їй залишається маленька кімната шириною 2 м., що за призначенням для проживання після розміщення меблів стає неможливим. Суд вирішив питання про встановлення земельного сервітуту без її позову, судові витрати та витрати на правову допомогу на думку відповідачки визначені з порушенням вимог закону.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виділ частки позивача слід здійснити за першим варіантом висновку судової експертизи, який дозволений виконавчим комітетом Деснянської районної у м. Чернігові ради, що передбачає одночасне стягнення з відповідача 9348 гривень для врівноваження вартості часток, що виділяються сторонам у натурі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд зазначивши наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони є рідними сестрами, позивач є власником 13/16 частин будинку АДРЕСА_1 разом із господарськими спорудами, а відповідач власником 3/16 частин вказаного домоволодіння. Між сторонами виникли неприйнятні стосунки з приводу користування спірними домоволодінням, які викликані тим, що відповідачка вважає, що вона має право на більшу частку в спірному будинку, з огляду на те, що вона разом зі своїм чоловіком брала особисту участь у переобладнанні будинку пов'язаного із збільшенням його площі та несла витрати.

У силу положень ст.ст. 21,24, 41 Конституції УКраїни, ст.ст. 319, 358, ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 358 ЦПК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з положень ст. ст. 183, 364, 367 ЦК України та роз'яснень, що містяться в пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Згідно зі ст. 364 ст. 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням ст. 183 ЦК України.

Ст. 17 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачає, що «кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і спільно з іншими»і «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна». Більше послідовно і об'ємно захист права приватної власності проводяться Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. у рамках Ради Європи.

Таким чином, враховуючи зазначені вище вимоги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність виділу майна в натурі.

Проте виділивши в користування сторін конкретні частини у домоволодінні відповідно до першого варіанту судово-будівельної експертизи, дозволений виконавчим комітетом Деснянської районної у м. Чернігові ради, який передбачає найменшу компенсації співвласнику, суд не звернув належної уваги на те, що при такому виділі змінюються частки у домоволодінні у сторін, а саме, у ОСОБА_4 зменшуються з 13/16 частин до 12/16, а у ОСОБА_6 збільшуються з 3/16 частин до 4/16, а тому рішення суду в частині виділення в натурі частин домоволодіння підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання права власності за ОСОБА_4 на 12/16 частин домоволодіння, а за ОСОБА_6 на 4/16 частин домоволодіння відповідно до вимог ст. 328 ЦК України.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з урахуванням виділених часток житлового будинку з господарськими спорудами, обґрунтовано встановив порядок користування земельною ділянкою за першим варіантом судової експертизи.

Таким чином, дотримавшись принципу поділу (виділу частки) спільного часткового майна з максимальним наближенням до ідеальних часток співвласників, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив спір у справі з урахуванням варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи поділу житлового будинку з господарськими спорудами, в якому найбільше враховані інтереси співвласників та належні їм ідеальні частки.

В іншій частині рішення суду про встановлення ОСОБА_6 земельного сервітуту площею 66 м2 для проходу та обслуговування літнього душу та вбиральні, які належать ОСОБА_6 та знаходяться на земельній ділянці, яка виділена в користування ОСОБА_4, є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401 - 406), главою 16 ЗК України (статті 98 - 102). Як вбачається з матеріалів справи, як за першим так і за другим варіантом поділу земельної ділянки, передбачається встановлення земельного сервітуту, так як в будь - якому випадку будівлі, на збереження власності за якими наполягає відповідачка, залишаються на земельній ділянці позивачки, а відповідачка не може іншим способом задовольнити свої потреби.

Апеляційний суд також враховує, що відповідачка заперечує проти передачі позивачці майна: літнього душу та вбиральні, отримання за нього або сплату компенсації, а також те, що звернення з відповідним позовом про встановлення сервітуту в майбутньому по іншій справі потягне для цієї особи додаткових витрат та часу.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі про те, що суд неправильно визначив розмір компенсації та судових витрат, є такими що суперечать матеріалам справи і вимогам закону і не дають підстав для його скасування, а тому рішення суду і в цій частині підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст.328 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2014 року в частині виділення в натурі частин домоволодіння скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким виділити в натурі та визнати право власності за ОСОБА_4 на 12/16 частин домоволодіння та за ОСОБА_6 на 4/16 частин домоволодіння.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: